На підставі аналізу чинного законодавства визначено підхід до забезпечення захисту інформації в автоматизованих системах.

Досліджено особливості судового розгляду спорів щодо проходження публічної служби в Україні. Визначено особливості та види таких спорів. Розкрито суть поняття "проходження публічної служби" у контексті адміністративного судочинства. Проаналізовано особливості публічної служби та публічного службовця, способи вступу та публічну службу залежно від її виду, поняття, етапи, завдання та функції атестації публічних службовців і стан їх правового регулювання, поняття та структуру соціально-правового захисту публічного службовця. Охарактеризовано загальні та спеціальні підстави припинення публічної служби, види й особливості доказів і доказування у даній категорії справ і процесуальний статус учасників провадження. На підставі аналізу КАСУ та чинного законодавства про публічну службу запропоновано певні зміни та доповнення до КАСУ та Закону "Про державну службу".

Розкрито загальнотеоретичні основи міграційно-правової політики сучасної держави, вивчено її складові, встановлено основні фактори, що обумовлюють еволюцію міграційно-правової політики сучасної держави, розкрито особливості нормативно-правового регулювання міграційних процесів на міжнародному, наднаціональному та національному рівнях. Виявлено загальне й особливе в національній міграційно-правовій політиці країн європейської та пострадянської міграційної систем.

Розглянуто теоретико-правові та процесуальні питання проходження публічної служби (ПС) в Україні. Охарактеризовано загальні та спеціальні підстави прийняття на ПС, особливості її проходження та підстави припинення. Проаналізовано сутність, види, особливості правового статусу публічних службовців, питання їх соціально-правового захисту. Увагу приділено розгляду адміністративними судами спорів, що виникають з відносин ПС. Запропоновано доповнення (зміни) до Кодексу адміністративного судочинства України та чинного вітчизняного законодавства про ПС.

Рассмотрены теоретико-правовые и процессуальные вопросы прохождения публичной службы (ПС) в Украине. Охарактеризованы общие и специальные основания приема на ПС, особенности ее прохождения и основания прекращения. Проанализированы сущность, виды, особенности правового статуса публичных служащих, вопросы их социально-правовой защиты. Уделено внимание рассмотрению административными судами споров, возникающих из отношений ПС. Предложены дополнения (изменения) к Кодексу административного судопроизводства Украины и действующему отечественному законодательству о ПС.

Запропоновано послідовне та структуроване постатейне роз'яснення правового значення змісту окремих норм і правових інститутів Кодексу адміністративного судочинства України. Враховано зміни та доповнення, внесені Верховною Радою України до Кодексу адміністративного судочинства України, зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Земельного кодексу України. Розглянуто закони України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту громадян. Ураховано прийняття нових Законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про вибори народних депутатів України", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Висвітлено актуальні питання теорії та практики адміністративного судочинства України. Приділено увагу питанням адміністративного процесу, особливостям розгляду окремих категорій адміністративних справ. Надано пропозиції щодо вдосконалення положень Кодексу адміністративного судочинства України, інших законів. Простежено проблеми розмежування адміністративної та конституційної юрисдикції; деякі проблемні питання судового розгляду спорів щодо проходження публічної служби; виконання судового рішення, ухваленного на користь приватної особи - позивача. Викладено деякі аспекти застосування матеріального і процесуального законодавства під час розгляду та вирішення справ, пов'язаних із процесом виборів Президента України.

Перспективным подходом к обеспечению конфиденциальности, целостности и доступности государственных информационных ресурсов является внедрение систем управления информационной безопасностью на основе оценивания рисков. Оценка риска выражается как комбинация частости нанесения ущерба вследствие реализации угрозы и его абсолютной величины. Поэтому выбор метода определения его оценок в конечном итоге сводится к выбору метода определения частости. Использование традиционных подходов к решению этой задачи ограничено сложностью накопления статистики нанесения ущерба. Для преодоления этого ограничения разработан метод определения частости на основе линейного, неоднородного диофантовогоуравнения в положительных целых числах. Он позволяет путем корректировки допустимых значений величины ущерба и приемлемого значения риска получать гарантированные решения как модельные оценки рисков. На основе полученных результатов возможно принятие решения о необходимости их обработки в системах управления информационной безопасностью.

Проведено комплексне теоретико-правове дослідження правової свідомості працівника міліції. Досліджено доктринальні основи правосвідомості розглянуто стан наукового вивчення проблеми, визначено теоретичні основи взаємодії права та правосвідомості. Здійснено загальнотеоретичну характеристику правосвідомості. Розкрито поняття, ознаки й особливості правосвідомості. Обгрунтовано структуру правосвідомості та її рівні. Визначено поняття, систему та значення функцій правосвідомості. Досліджено сутність та особливості формування правосвідомості працівника міліції із позицій теорії держави та права. Показано соціальну зумовленість правосвідомості працівника міліції. Розкрито особливості професійної правосвідомості працівника міліції як складової частини його правової культури. Визначено прикладні аспекти дослідження правосвідомості працівника міліції.

Збереження конфіденційності, цілісності та доступності інформації в організації здійснюється шляхом розробляння та впроваджування системи керування ризиком. Для цього використовується узагальнений підхід, що описується в міжнародному стандарті ISO/IEC 27005:2011. З огляду на це, він уточнюються принципами та рекомендаціями ISO 31000:2009, IEC 31010:2009, ISO/TR 31004:2013. Тому означенні в цих нормативно-правових документах положення взаємодоповнюються та використовуються для розробляння та впроваджування системи керування ризиком без-пеки інформації. Така система розробляється шляхом визначання для неї функціональних меж, функцій та умов їх виконання. Це стане можливим завдяки її функціональному моделюванню. Одержана при цьому функціональна модель представляється діаграмою в графічній нотації IDEF0. Відповідно до такого відображення, формалізується діяльність із керування ризиком безпеки інформації шляхом визначання мети, точки зору моделі та множини її функцій. Це дозволило наочно відобразити умови та результати їх виконання системою, що моделювалася, у встановлених межах.

Висвітлено міжнародні стандарти у сфері виборів, зміст положень Конституції України, Закону ''Про вибори Президента України'' та прийнятих з метою реалізації їхніх положень підзаконних актів з питань організації підготовки та проведення виборів Президента України. Досліджено практику застосування відповідних законодавчих актів судами під час врегулювання виборчих спорів, які виникали у зв'язку з проведенням виборів глави держави. Зокрема, увагу приділено питанням територіальної організації виборів, системи, формування, функцій та повноважень виборчих комісій, реалізації активного та пасивного виборчого права, здійснення передвиборної агітації на виборах Президента України та її фінансування тощо. Подано характеристику виборчого спору, розглянуто основні правила розгляду та вирішення виборчих спорів, порядок виконання судових рішень - як в контексті вимог чинного Кодексу адміністративного судочинства України, так і міжнародних стандартів.

Досліджено актуальні проблеми, що виникають у зв'язку з інтенсивним розвитком інформаційних технологій, ІТ-права, призначеного забезпечити регулювання відносин в ІТ-сфері, та соціальних мереж. Проаналізовано особливості правового регулювання соціальних мереж, зокрема концептуальні питання правового регулювання відносин у онлайнових соціальних мережах, правочинів, акаунтів, реклами, захисту персональних даних, блокування, фільтрації та видалення контенту в соціальних мережах, цивільної та кримінальної відповідальності під час користування соціальними мережами.

Сформовано філософсько-правову концепцію владних засад права з точки зору некласичної парадигми філософії права. Розкрито антропологічні, герменевтичні й аксіологічні виміри владних засад права, здійснено їх міждисциплінарну інтеграцію на основі уявлень про правовий дискурс як такий, що обмежений онтологічними та гносеологічними раціональними засадами. Особливу увагу надано проблематиці злиття та розмежування владного та правового поля, які зумовлюють діалектику їх буття. Здійснено історіософічний аналіз зв’язку права і влади від античної політико-правової філософії до німецької класичної філософії. Генеральна лінія цього аналізу пов’язана з пошуком тенденцій раціоналізації права та влади як інституційних форм примусу в суспільстві. Показано, що ці тенденції по-різному проявлялися упродовж розвитку політико-правової думки: за доби античності вони виражалися у холістичному баченні права і політики; у межах середньовічної схоластики сакралізація права та влади вела до їх контекстуального злиття; гуманізація правової та політичної думки за доби відродження сприяла розмежуванню владного та правового дискурсів, що одержало своє філософське обгрунтування в новочасній філософії. Німецька класична філософія розвинула логіко-філософську систему, у якій праву і владі відводиться ключова роль в осмисленні природи соціального. Показано варіанти інтерпретації владних засад права в сучасному праворозумінні. Осмислено інструментальний підхід до права в його позитивістському розумінні: застосований до проблем владних засад права, він дає змогу виявити точки взаємодії політичної та правової системи з позицій соціальних і нормативних фактів. Юснатуралістичні інтерпретації владних засад права базуються на протиставленні правової логіки логіці владної раціональності, що зумовлює суттєві методологічні складнощі під час виявлення точок взаємодії права та влади. Соціологічне праворозуміння, яке має ідею відносності поняття права, пропонує прагматизацію владних засад права, внаслідок чого здійснюється поглинання правового дискурсу дискурсом владним. Комунікативні концепції права націлені на пояснення субстантивної єдності влади і права у формуванні раціонального політико-правового дискурсу. Розкрито владні характеристики права з позицій виявлення місця владних засад права у системі засад права, пояснення владності як властивості права з урахуванням його впливу на легітимацію влади, а також шляхом конструювання філософсько-правових концепції влади права і права влади.

Розглянуто основні поняття і властивості архітектури системи управління інформаційною безпекою з огляду на вплив з боку організації. При цьому враховано здійснення впливів організацією на означену систему з урахуванням співвідношень між ними. Тому архітектуру представлено набором елементів, відношень між елементами, яким притаманні необхідні системні властивості. Крім цього акцентовано увагу на визначенні описанням архітектури призначеності кожного з елементів та співвідношень між ними для досягнення системою управління інформаційною безпекою очікуваного результату. Цей результат тлумачено як забезпечення збереженості конфіденційності, цілісності та доступності інформації за результатами оцінювання ризиків. За основу концептуальної моделі описання архітектури системи управління інформаційною безпекою взято настанови ISO/IEC 42010. Моделлю відображаються основні поняття стосовно означеної системи та її архітектур. Такий підхід важливий для розуміння практики їх описання. Водночас це узгоджується і дозволяє тлумачити систему управління інформаційною безпекою як систему, що створена людиною. Вона може складатися з апаратних і програмних засобів, даних, людей, процесів, процедур, обладнання. Тому концептуальну модель описання архітектури системи управління інформаційною безпекою відображено такими елементами як архітектура та описання архітектури; зацікавлені сторони та інтереси; представлення архітектури та точки зору; моделі архітектури; елементи та співвідношення; обгрунтування архітектури. Такий підхід дозволяє як виокремити елементи системи управління інформаційною безпекою, визначити їх призначеність, так і встановити співвідношення між ними.

Здійснено огляд судової практики у справах про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Наведено загальну характеристику правопорушень, передбачених ст. 212-15, 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 159-1 Кримінального кодексу України, а також проаналізовано судові рішення щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності. Звернено увагу на проблемні аспекти застосування норм матеріального та процесуального права, надано рекомендації для їх подолання та забезпечення єдності судової практики.

Здійснено огляд судової практики з розгляду спорів щодо виборів та виборчих правопорушень в Україні за результатами президентських та парламентських виборів 2019 року з урахуванням міжнародних стандартів у сфері виборів та окремих норм попереднього виборчого законодавства у порівнянні з положеннями Виборчого кодексу України. Досліджено практику застосування відповідних нормативних актів судами під час врегулювання виборчих спорів, зокрема, увагу приділено питанням активного виборчого права, реєстрації виборців, складанню і уточненню списків виборців, пасивному виборчому праву, висуванню та реєстрації кандидатів, адмініструванню виборів, передвиборній агітації та її фінансуванню, реєстрації та діяльності спостерігачів, представників, уповноважених та довірених осіб, підрахунку голосів та встановленню результатів голосування. Окрім цього, проведено огляд судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, а також щодо злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина.

Комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки, положень оновленого законодавства здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в розкритті сутності адміністративно-правових засад професійного навчання поліцейських, у ході чого сформульовано низку нових наукових положень і висновків та пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів України, обґрунтовано прийняття нових документів. Відповідно до поставленої мети визначено поняття адміністративно-правових засад професійного навчання поліцейських, досліджено його сутність з позицій категоріального, нормативного, інституційного та організаційного елементів (характеристик). Здійснено характеристику адміністративно-правових засад складових професійного навчання поліцейських: первинної професійної підготовки; підготовки поліцейських у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, післядипломної освіти, службової підготовки.