Сформульовано теоретичні основи судової правотворчості та її меж в цивільному судочинстві України. Зокрема, приділено увагу еволюційному розвитку інституту судової правотворчості в цивільному судочинстві як загального, так і континентального права. Проаналізовано процесуально-правову категорію «судова правотворчість» та «судова практика» в сучасній доктрині та судовій практиці України. Досліджено процесуально-правову категорію «законодавчі прогалини» та способи їх подолання. Репрезентовано процесуально-правовий механізм судової правотворчості її умови та межі в цивільному судочинстві нашої держави. Приділено увагу особливостям судової правотворчості Верховного Суду і Європейського суду з прав людини та формуванню на цій основі прецедентної моделі цивільного судочинства у світлі Цілей сталого розвитку України.

Анонс-реклама Спеціальна ознайомча програма вивчення: «Нового людиноцентричного управлінського курсу України в контексті цивілізаційного розвитку світу» (6,5 годин) 9 Спеціальна короткострокова програма «А» вивчення НЛУК України за напрямом: «Держава і люди: феномен системного державного управління і якість життя громадян» (24 години) 19 Спеціальна короткострокова програма «В» вивчення НЛУК України за напрямом: «Народовладдя: фундамент системного управління і «Цифрове Віче» як інноваційна соціальна технологія формування громадянського суспільства прямої дії» (24 години) 27 Спеціальна короткострокова програма «С» вивчення НЛУК України за напрямом: «Миротворча освіта: культура системного управління (КСУ) в контексті формування кращих людських якостей в інтересах особистості, суспільства, світу» (24 години) 35 Наукові матеріали. Сутність національної стратегії розвитку системи освіти в повоєнній України (як відповідь на «Візію майбутнього освіти» МОН України) 44 Наукові матеріали. Інноваційні аспекти формування людиноцентристської моделі економіки підприємств (для підготовки відповідної програми «О») 62 Презентація. «Новий людиноцентричний управлінський курс України в контексті цивілізаційного розвитку світу: сутність і контури реалізації» 81

Представлено науково-практичний коментар до Закону України "Про медіацію", який підготовлено Інститутом права та суспільних відносин Університету "Україна". Враховано законодавчі зміни, які внесено станом на 1 квітня 2023 року. Зазначено, що закон "Про медіацію" передбачає та дає можливості громадянам вирішити свої суперечки, не звертаючись до суду, запроваджує та врегульовує статус медіатора, а також стимули для громадян, щоб вони не йшли з будь-якими суперечками до суду, перенавантажуючи їх, а могли дійти порозуміння та вирішити свої питання завдяки неупередженій особі, якою і буде медіатор. Розкрито суть медіації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)01 + У9(4УКР)0,2

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: ВА870096 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено інституційну, нормативно-правову та інформативно-комунікативну підсистеми політичної системи України з точки зору поєднання формального та реального конституціоналізму. Проаналізовано неполітичні інститути - організації громадянського суспільства, фінансово-промислові групи, медіа, які безпосередньо впливають на характер політичної системи та політичні практики. Увагу приділено структурно-функціональному виміру політичної системи України. Охарактеризовано функціональну спроможність українського парламенту. Висвітлено динаміку структури й сфер компетенції виконавчої влади в Україні. Розглянуто правлячий клас як продуцент змін у політичній системі. Висвітлено вплив фінансово-промислових груп на функціонування політичної системи України. Розглянуто роль громадянського суспільства у функціонуванні політичної системи України. Досліджено політичні аспекти функціонування судової гілки влади в Україні.

Увагу приділено зарубіжному та вітчизняному досвіду вирішення актуальних проблеми забезпечення національної безпеки, оборони й розвідки. Досліджено історичні, правові та політичні аспекти діяльності у сфері забезпечення національної безпеки України та провідних країн світу. Проблеми забезпечення вітчизняної безпеки розкрито з урахуванням набутого досвіду під час протидії військовій агресії Росії та ухваленого нового законодавства України у сфері національної безпеки. Висвітлено засади національної безпеки держави. Охарактеризовано цілі державної політики національної безпеки держави. Досліджено загрози національним інтересам і національній безпеці держави. Висвітлено основні напрями нейтралізації внутрішніх загроз і захисту від зовнішніх загроз національній безпеці. Розглянуто організаційно-технічну модель національної системи кібербезпеки. Досліджено сучасні системи забезпечення національної безпеки.

Досліджено комплекс теоретичних і практичних проблем запобігання злочинності у Збройних Силах України (ЗСУ) та обґрунтовано низку положень і висновків, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної науки, а також діяльності правоохоронних органів України. Окрему категорію становлять загальнокримінальні правопорушення, що вчиняються в ЗСУ, їх кількість становить приблизно 1/5 від загальної кількості вчинених у ЗСУ кримінальних правопорушень. Особливою категорією також є латентна злочинність як сукупність невиявлених і не включених до статистичної звітності вчинених у ЗСУ кримінальних правопорушень. Увагу приділено теоретико-методологічним засадам дослідження злочинності в ЗСУ. З’ясовано стан дослідження злочинності в ЗСУ, встановлено його методологічний інструментарій та розкрито зміст кримінологічного поняття злочинності в ЗСУ. Надано кримінологічну характеристику злочинності в в ЗСУ. Досліджено стан і тенденції вчинення кримінальних правопорушень у ЗСУ, детермінанти такої злочинності та надано характеристику особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення в ЗСУ. Запропоновано варіанти для запобігання злочинності серед військових та надано характеристики загальносоціальним, спеціально-кримінологічним та індивідуальним заходам запобігання злочинності в ЗСУ, запропоновано внесення відповідні змін до норм чинного законодавства.

Досліджено правове регулювання відпусток для догляду за дитиною в Україні, Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії і Швеції. Автором було проведено порівняльний аналіз відпусток для догляду за дитиною та її можливих форм. Виявлено, що у Швеції декретні відпустки регулюються не лише законодавством, а й колективними договорами. В даному випадку, законодавство лише встановлює мінімальні норми, які не можуть бути обмеженими роботодавцями. Наголошено, що в Ісландії дана відпустка є складовою об'єднаної відпустки під назвою "відпустка у зв'язку з народженням", яка надається при народженні дитини, первинному усиновленні дитини віком до восьми років та прийняті дитини, яка не досягла восьмирічного віку на постійне виховання. Зазначено, що Ісландія є єдиною країною, трудове законодавство якої містить положення щодо передачі права на відпустку при неможливості піклування за дитиною протягом 24 міс. з дня її народження у разі: застосування проти нього заборони на піклування за дитиною; хворобу; тюремне ув'язнення; перебування в іншій державі, або нещасного випадку. Визначено, що серед порівняних скандинавських країн, найнижча та найбільша тривалість батьківської відпустки надається у Фінляндії - 154 календарних дні, та Швеції - до досягнення дитиною 18 місяців. Виявлено, що найдовший період виплати батьківської допомоги серед досліджених країн встановлений у Швеції (480 днів) та в Україні (36 місяців). Було зроблено висновок, що законодавство України в галузі соціальних відпусток є більш деталізованим у порівнянні з країнами скандинавської правової моделі. Зроблено акцент, що в 2021 р. було внесено зміни до трудового законодавства України, які зробили фундаментальний внесок у боротьбі з гендерною нерівністю шляхом забезпечення права на відпустку для догляду за дитиною не лише матері дитини, а й батьку, що є прямим доказом позитивного запозичення досвіду країн скандинавської правової сім'ї та наближення національного законодавства до стандартів європейського простору.

Розкрито зміст основних фінансово-правових понять. З урахуванням положень чинного законодавства проаналізовано інститути фінансового права. Досліджено фінансове право в системі права України. Розглянуто фінансово-правові норми та відносини. Проаналізовано систему грошей та грошовий обіг як об’єкти фінансово-правового регулювання. Увагу приділено поняття валюти та валютних цінностей. Охарактеризовано рівень відповідальність за порушення законодавства у сфері грошового обігу та розрахунків. Досліджено основні засади здійснення та процедури публічних закупівель. Розглянуто форми, способи і методи бюджетного контролю. Наведено основні засади встановлення податків і зборів. Охарактеризовано поняття строків давності та порядок їх застосування.

Наведено тлумачення важливих для сучасної дипломатії термінів та понять, які стали особливо актуальними в останні десять років в умовах трансформації системи міжнародних відносин та суспільно-політичних відносин у тоталізованому світі. Визнано, що інформаційна та технологічна революція, поява нових акторів міжнародних відносин, новітні загрози та виклики потребують переосмислення "класичної" дипломатії та дипломатичної служби і формування новітнього тезауруса задля ефективного подолання сучасних криз та налагодження продуктивної співпраці між різними культурами, народами й державами світу. Розкрито суть термінов сучасних тенденцій міжнародних відносин і дипломатії.

Висвітлено теорію та історію держави і права, історію політичних і правових учень, актуальні питання та інноваційні ідеї адміністративного права та процесу. Досліджено особливості правового забезпечення фінансової безпеки в Україні за сучасних умов, касаційного оскарження в адміністративному судочинстві, державного контролю за діяльністю благодійних організацій. Охарактеризовано повноваження НАЗК в умовах нестабільності антикорупційного законодавства, місце податкового обліку серед елементів податкового обов'язку, судовий контроль в адміністративному судочинстві і дискрецію судів першої інстанції щодо його встановлення. Проаналізовано судовий та позасудовий механізми оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів у спорах щодо нерухомого майна.

Досліджено проблеми правового регулювання відповідальності органів державної влади за порушення прав громадян. Зазначено, що у сучасній науці проблема правового регулювання відповідальності органів державної влади на даному етапі розвитку науки достатньо не досліджується. Дана монографія покликана усунути цю прогалину. Підставою для цього є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Конституція України, а також численні звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини та численні рішення цього Суду проти України, що свідчить про неспроможність української держави належним чином гарантувати права своїх громадян.

Здійснено науковий аналіз експертної практики, спеціальної літератури та нормативно-правових актів України та зарубіжних країн із метою розробки критеріїв диференціювання судових експертиз за класами, родами, видами, підвидами й удосконалення класифікації судово-експертних досліджень, що сприятиме розвитку теорії, методології та практики судової експертизи. На рівні комплексного підходу досліджено класифікацію судових експертиз. Рекомендовано шляхи вирішення проблем, що виникають під час розробки класифікації судових експертиз. Окреслено чіткі межі окремих класів, родів, видів, підвидів судових експертиз та експертних спеціальностей, визначено основні критерії розмежування цих категорій.

Мета статті - вивчення доктринального підходу щодо розуміння сутності дефініції "правовий статус суб'єкта владних повноважень", удосконалення категоріального апарату правового регулювання відносин, учасниками яких є суб'єкти владних повноважень. Загальнофілософські, загальнонаукові та спеціально-правові методи, зокрема діалектичний метод, метод аналізу, системно-функціональний метод, формально-логічний метод, герменевтичний метод. Щляхом аналізу нині чинного законодавства виявлено відсутність у нормативно-правових актах, які забезпечують правове регулювання правового статусу суб'єктів владних повноважень, визначення досліджуваного поняття. Наголошено на відсутність відповідних наукових напрацювань. На підставі даних, отриманих у ході аналізу відповідних законодавчих положень, науково-теоретичної бази, розроблено авторське визначення дефініції "правовий статус суб'єкта владних повноважень", під якою запропоновано розуміти сукупність передбачених законом спеціальних прав, обов'язків (включно з обов'язком нести юридичну відповідальність за умови наявності підстав), інтересів, заборон, обмежень, гарантій органу державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органу місцевого самоврядування, їх посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. До суб'єктів, наділених статусом суб'єкта владних повноважень, віднесено: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; центральні органи виконавчої влади; органи прокуратури України; органи судової влади; органи місцевого самоврядування; допоміжні (консультативні) органи; інші юридичні особи публічного права; посадові та службові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права; суб'єкти делегованих повноважень.

Проаналізовано нормативно-правові акти, які врегульовують процесуальні відносини при вирішенні публічно-правових спорів, чи інших видів провадження, де суб’єктами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, публічна адміністрація щодо реалізації прав та свобод громадян у сфері публічних відносин. Увагу приділено суб’єктам та учасникам адміністративного процесу. Досліджено структуру адміністративного процесу. Охарактеризовано стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Увагу приділено процедурі розгляду звернень громадян.

Розглянуто особливості правового регулювання банківських відносин в умовах євроінтеграції України. Акцентовано увагу на питаннях імплементації у національне банківське законодавство стандартів Європейського Союзу (ЄС) відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Проаналізовано положення окремих документів ЄС та особливості їх урахування у регулюванні банківських правовідносин в Україні. Визначено особливості здійснення Національним банком України банківського регулювання та нагляду з урахуванням документів Базельського комітету з питань банківського нагляду. З'ясовано проблеми імплементації положень останніх у законодавство України за сучасних умов. Розглянуто низку актів банківського законодавства, прийнятих останнім часом в Україні. Визначено окремі шляхи вдосконалення правового регулювання банківських відносин в умовах євроінтеграції України.

Визначено сутність, зміст і розкрито особливості адміністративно-правового забезпечення взаємодії між суб'єктами протидії корупції (ПК) в Україні, надано пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері. Розкрито значення взаємодії між суб'єктами ПК. Розроблено класифікацію принципів, визначено завдання взаємодії між суб'єктами ПК. Розкрито особливості ПК в Україні як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Встановлено правові засади взаємодії між суб'єктами ПК. Охарактеризовано адміністративно-правовий статус кожного із суб'єктів системи ПК в Україні. Виокремлено рівні й установлено напрями взаємодії між суб'єктами ПК в Україні. Розкрито перелік адміністративно-правових форм і методів взаємодії між суб'єктами ПК в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід взаємодії між суб'єктами ПК, визначено можливості його використання в Україні. Надано пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює взаємодію між суб'єктами ПК. Визначено шляхи вдосконалення організаційних засад взаємодії між суб'єктами ПК. Окреслено перспективи вдосконалення координації правоохоронної діяльності суб'єктів ПК в Україні.

Розкрито зміст основних фінансово-правових понять. З урахуванням положень чинного законодавства проаналізовано інститути фінансового права. Розглянуто грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання, охарактеризовано платіжні системи. Висвітлено правове регулювання обігу валютних цінностей та фінансово-правове регулювання обігу віртуальних валют.

Проаналізовано проблеми національної безпеки, які постають в умовах формування глобального інформаційного суспільства. Особливу увагу приділено феномену інформаційних війн, породжених сучасним етапом розвитку цивілізації і, зокрема, протистоянню України в гібридній війні з Росією.

Систематизовано знання про міжнародну правову систему. Віддзеркалено зміни, що сталися останнім часом у сфері дії міжнародного права та міжнародно-правовій практиці України.