Зазначено, що поняття особи іноземця та особи без громадянства можна розглядати у двох аспектах - соціальному та правовому. Дослідження та розуміння сутності правового та соціального статусу іноземців та осіб без визначеного громадянства надає змогу з'ясувати їхнє місце та роль у суспільстві та кожній демократичній державі як її членів. Роз'яснюється правовий статус і взаємозв'язок із громадянством іншої держави, зміст та особисте їх право на працю згідно з чинним законодавством національного та міжнародного законодавства, засоби правового захисту та це право. Конституцією України 1996 р. встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, користуються тими ж правами і свободами та несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, передбачених Конституцією України 1996 р., законами або міжнародно-правовими договорами України. Їм може бути надано притулок у встановленому законом порядку; поки що правовий статус іноземців, апатридів (осіб без визначеного громадянства) та біженців урегульовано нещодавнім національним законодавством України. Проаналізовано чинне українське законодавство про правовий статус іноземців, виділено переваги та недоліки, можливості, виклики та загрози. Автор поділяє пропозиції академічної спільноти і щодо кодифікації чинного законодавства про статус іноземців в Україні шляхом прийняття єдиного кодифікованого акта. Дивлячись у майбутнє, розглянуто окремі пропозиції щодо вдосконалення базового національного законодавства відповідно до вимог Європейського Союзу (ЄС) (маючи на увазі не лише Угоду про асоціацію між ЄС та Україною, а й поточну комунікацію у 2022 р. щодо прискореного вступу України до ЄС).

Обгрунтовано та визначено концептуальні підходи, напрями та механізми удосконалення регулювання міграційних процесів в Україні на основі аналізу сучасної міграційної ситуації, враховуючи міжнародний, зокрема європейський, досвід формування міграційної політики. Визначено стан та рівень наукової розробки теми, узагальнено наукові теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних учених до визначення основних понять, як-от: "міграція", "міграційна політика", "механізми державного регулювання міграційних процесів", надано їм авторське визначення; охарактеризовано хроніку та причини найбільших міграцій в Україні, визначено п'ять основних хвиль; обгрунтовано вплив на міграційні процеси соціально-економічних факторів та залежність розвитку економіки України від міграції робочої сили. Охарактеризовано головні чинники масової еміграції та для більш детального аналізу причин і наслідків масової міграції створено розширену класифікацію факторів прямої та опосередкованої дії. Досліджено особливості перебігу міграційних процесів на регіональному рівні (у Дніпропетровській області) та шляхи їх урегулювання. Проаналізовано світові центри тяжіння робочої сили та визначено напрями адаптації й імплементації досвіду формування та реалізації механізмів міграційної політики для України. Визначено основні напрями удосконалення стратегії державної міграційної політики України через формування міграційної політики за допомогою імітаційної моделі вдосконалення стратегії державної міграційної політики України на основі системної узгодженості за цілями та результатами із суміжними стратегіями і політиками; запропоновано концептуальну модель механізму інституційної взаємодії органів державного управління під час державного регулювання міграційних процесів в Україні з урахуванням факторів прямої та опосередкованої дії; модель поступової трансформації механізмів державного регулювання міграційних процесів; серію моделей інституційного механізму державного регулювання міграційних процесів на різних етапах розвитку міграційної політики, метою яких є формування сучасної парадигми державного управління у сфері регулювання міграційних процесів на основі системного, комплексного, інноваційного розвитку, спрямованих на реалізацію моделі випереджаючого розвитку економіки і забезпечення на цій основі якісного зростання загального добробуту. Запропоновано застосування міграційних профілів, які надаватимуть інформацію про важливі для соціально-економічного життя суспільства характеристики міграційних процесів, що посилить регуляторні спроможності системи державного управління.

Розглянуто актуальні на сьогодні питання щодо кількості чинних паспортів громадянина України для виїзду за кордон, поширеність цих документів серед населення, а також про особливості статево-вікової структури власників закордонних паспортів, групування областей нашої держави залежно від розповсюдженості цих документів серед населення. Робота грунтується на використанні інформації, що на постійній основі надають Державна служба статистики (про чисельність наявного населення на початок 2016 р. та кількість прибулих і вибулих у міждержавних міграційних потоках у 2016 р.) і Державна міграційна служба (про щорічну кількість виданих закордонних паспортів у 2014 р. - 1 кварталі 2017 р.), а також відомостей ДМС України про кількість чинних паспортів громадянина України для виїзду за кордон (станом на 17.10.2016) та їх розподіл за статтю, віковими групами та областями України. Останні з названих відомостей не входять до переліку обов'язкової статистичної звітності і вперше надані науковій спільноті для дослідження сучасної ситуації у цій сфері. Згідно з розрахунками, зробленими під час роботи над статтею, більша частина (близько трьох чвертей) населення України не мають паспортів для виїзду за кордон. Серед громадян, які отримали цей документ, більшість мешкають у столиці та західних областях країни. Для виявлення особливостей статево-вікового складу власників паспортів їх характеристики порівняно з характеристиками всього населення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР) + Х819(4УКР)112.033.1

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА429653 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено різні підходи вчених до визначення понять "правовий режим", "адміністративно-правовий режим" і "міграційний режим". Зауважено, що поняття "правовий режим" і "адміністративно-правовий режим" є відносно вивченими поняттями в юридичній науці, проте в наукових роботах представлено суперечливі судження про їхній зміст і елементи їхньої структури. Відзначено, що побудова цілісної системи міграційного правового регулювання у вигляді міграційного режиму зумовлює необхідність визначення та всебічного аналізу ряду ключових понять, які дозволяють розкрити особливості міграційного режиму в Україні. Зауважено, що йдеться про характеристику цілей, принципів, предмета, методу, способів і типів міграційного правового регулювання, про визначення правового статусу суб'єктів міграційних відносин, про уточнення кола наявних правових гарантій у зазначеній сфері, а також про характеристику правового устрою міграційних правовідносин, що виникли в результаті дії міграційного режиму.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми адміністративно-правового регулювання трудової міграції. Вивчено зміст і визначено сучасні тенденції трудової міграції. З'ясовано правову природу та особливості трудової міграції. Охарактеризовано правовідносини та законодавство, що її регулює. Розкрито адміністративно-правовий статус трудових мігрантів в Україні. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавчого та державного регулювання такої міграції. Визначено адміністративно-правові заходи протидії нелегальній трудовій міграції та розроблено комплекс заходів для розв'язання актуальних проблем запобігання порушенням законодавства та адміністративної відповідальності цій у сфері. Зокрема, досліджено такі аспекти трудової міграції як трудова імміграція іноземців та осіб без громадянства та трудова еміграція українських громадян, порядок працевлаштування трудових мігрантів та оформлення їм документів на проживання в Україні, нелегальна трудова міграція та заходи щодо протидії їй. За результатами дисертаційного дослідження зроблено ряд висновків та пропозицій щодо вдосконалення законодавства та публічного адміністрування трудової міграції в Україні.

Визначено моделі візової політики і практики різних країн світу. Розглянуто візові режими між Україною та іншими країнами й визначено їх симетричність або асиметричність з акцентом на країнах-сусідах - членах ЄС. Окреслено перспективи подальшої лібералізації візових режимів.

Розглянуто правові та організаційні аспекти депортації іноземних громадян з території України. Проаналізовано новели вітчизняного законодавства про міграцію, правовий статус іноземців, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. На підставі дослідження адміністративної практики висвітлено комплекс актуальних проблем у сфері правового забезпечення депортації іноземних громадян та осіб без громадянства.

Увагу приділено питанням адміністративно-правового захисту прав мігрантів правоохоронними органами України. Досліджено теоретичні та практичні проблеми захисту прав мігрантів. Визначено систему суб'єктів адміністративно-правового захисту прав мігрантів, здійснено характеристику їхньої діяльності та надано рекомендації щодо підвищення ефективності їх функціонування. Здійснено системний аналіз адміністративно-правового регулювання захисту цих прав. З'ясовано адміністративно-правові засоби, адміністративно-правові гарантії, форми та методи захисту прав мігрантів. Проаналізовано практику захисту прав мігрантів в Україні, розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо її вдосконалення. Сформульовано авторську концепцію адміністративно-правових засобів захисту прав мігрантів, профілактики правопорушень, законності та співпраці з громадськістю.

Досліджено державне управління трудовою міграцією України в контексті європейської інтеграції як окрему галузь державного управління, що має свої особливості у зв'язку зі зростаючими потоками трудових мігрантів та їх надзвичайно потужним впливом на соціально-економічний розвиток країн походження та призначення. Вивчено генезу управління трудовою міграцією в європейських країнах та ЄС. Узагальнено міжнародний досвід України у створенні та функціонуванні системи управління у цій сфері. Відзначено роль міжнародних організацій у покращенні управління трудовою міграцією. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління такою міграцією України.

Здійснено психологічний аналіз та емпіричне дослідження професійної діяльності офіцерів з роботи з іноземцями, дізнання й адміністративного провадження. Вдосконалено зміст поняті "професійна діяльність офіцера з іноземцями, дізнання й адміністративного провадження", виявлено психологічні особливості даної діяльності та запропоновано інтегральний критерій для її оцінювання. Розроблено й апробовано теоретичну модель професійної діяльності офіцера з роботи з іноземцями, дізнання й адміністративного провадження та тренінг комунікативної компетентності персоналу Державної прикордонної служби України, що здійснює роботу з нелегальними мігрантами. Розроблено та впроваджено в повсякденну службову діяльність підрозділів органів охорони державного кордону практичні рекомендації персоналу Державної прикордонної служби України щодо роботи з нелегальними мігрантами з урахуванням їх психологічних особливостей.

Наведено оптимізаційну комбінаторну модель спрощення прикордонного контролю, застосування якої надає змогу начальнику підрозділу охорони державного кордону прийняти доцільне рішення на спрощення через реалізацію сукупності вибіркових заходів прикордонного контролю щодо різних видів, типів і зразків автомобільних транспортних засобів. Дослідження стосується проблематики забезпечення проведення в Україні "Євро-2012".

Вперше досліджено питання публічного адміністрування оформлення та видачі візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Розкрито ознаки й особливості, які притаманні візовій сфері, наведено стадії її провадження. Проаналізовано підстави для оформлення та відмови в оформленні візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Акцентовано увагу на змісті провадження щодо оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення сфери візової процедури. Викладено низку загальнотеоретичних висновків, обгрунтовано науково-практичні рекомендації щодо зваженого й ефективного порядку процедури оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну.

Досліджено адміністративно-правовий статус Державної міграційної служби України, визначено його поняття та особливості. Проаналізовано основні історичні періоди становлення та розвитку органів міграційного контролю. Розглянуто права, обов'язки, юридичну відповідальності Державної міграційної служби України з характеристикою кожного елемента адміністративно-правового статусу зазначеної служби. Проаналізовано зарубіжний досвід регулювання міграційних процесів і діяльність органів міграційного контролю, сформульовано конкретні пропозиції щодо запозичення його в Україні. Розкрито основні проблеми та перспективи розвитку Державної міграційної служби України. Досліджено зміст адміністративних послуг, які надає Державна міграційна служба України та запропоновано шляхи їх удосконалення.

Досліджено науково-теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання розгляду та вирішення спорів щодо видворення іноземців та осіб без громадянства в адміністративних судах. Розглянуто теоретичні положення, пов'язані з визначенням правової природи й особливостей спорів щодо видворення іноземців та осіб без громадянства як предмета адміністративного судочинства, здійснено аналіз особливостей структури таких спорів з характеристикою виокремлених елементів, здійснено класифікацію спорів, що виникають з даного приводу. Проаналізовано особливості адміністративного судочинства у справах, пов'язаних з видворенням іноземців та осіб без громадянства, який має прояв у наступних процесуальних інститутах: правила підсудності; коло осіб, що згідно з законом є сторонами адміністративного процесу (охарактеризовано їх процесуальне становище залежно від видової приналежності справ); процесуальні строки та порядок їх обчислення; судові витрати; порядок судового розгляду й вирішення справ щодо примусового видворення іноземців та осіб без громадянства; оскарження та виконання рішень адміністративного суду. Розроблено пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності розгляду й вирішення спорів щодо видворення іноземців та осіб без громадянства в адміністративних судах.

Визначено сутність паспортно-візового режиму (ПВР) через його складові "паспортний режим" і "візовий режим", з'ясовано історичні витоки та правову природу ПВР. Охарактеризовано систему суб'єктів забезпечення досліджуваної сфери, їх повноваження й організацію їх діяльності, уточнено систему прав і свобод людини та громадянина у діяльності щодо забезпечення ПВР в Україні. Визначено адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення ПВР, визначено роль ОВС у забезпеченні ПВР в Україні. Встановлено міжнародне співробітництво у сфері забезпечення ПВР, розкрито бачення автором шляхів вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ПВР в Україні. На підставі проведеного аналізу стану законодавства сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових основ регулювання ПВР в Україні.

Виокремлено ознаки й особливості, що притаманні візовій сфері, наведено стадії провадження візової сфери. Проаналізовано підстави для оформлення та відмови в оформленні візових документів для в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Акцентовано увагу на змісті провадження щодо оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення сфери візової процедури. Викладено ряд загальнотеоретичних висновків, а також обгрунтовано науково-практичні рекомендації щодо зваженого й ефективного порядку процедури оформлення та видачі візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну.

Охарактеризовано явища торгівлі людьми й її сучасні тенденції. Розглянуто особливості правоохоронної діяльності виявлення злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, в яких постраждалими є іноземці й особи без громадянства. Проаналізовано статус таких осіб в Україні, розкрито правові підстави їх перебування на території держави та забезпечення принципу їх невислання у визначених законом випадках. Увагу приділено питанням надання допомоги таким іноземцям. Наведено положення Закону України про протидію торгівлі людьми.

Розкрито теоретико-методологічні підходи щодо дослідження понять та сутнісних характеристик категорії мігрант. Досліджено демографічні й економічні фактори як об'єктивні передумови виникнення міграційних процесів. Проаналізовано проблеми мігрантів у глобалізаційному світі. Розкрито адміністративно-правові засади забезпечення прав мігрантів в деяких зарубіжних країнах та Україні. Обгрунтовано напрями удосконалення адміністративно-правового забезпечення прав мігрантів в Україні. Досліджено роль державних інституцій в адміністративно-правовому забезпеченні прав мігрантів.

Розглянуто основні правові положення, систему та структуру даного курсу. Визначено особливі тактичні прийоми організації роботи з охорони громадського порядку та безпеки на об'єктах транспорту. Розкрито діяльність спеціальних установ, служби чергових частин, забезпечення дозвільної системи, взаємодії транспортних підрозділів з територіальними ОВС, СБУ, митною службою й адміністрацією транспортних підприємств.