Мета роботи - визначити різні поняття "суверенітету в авіаційному просторі" та розглянути етапи розвитку поняття суверенітету повітряного простору в контексті повітряного простору, що межує з територією держави. Методи дослідження: документальний аналіз і синтез, порівняльний аналіз, пізнавально-аналітичний, а також методи систематизації та узагальнень. Проведено аналіз нормативно-правових актів міжнародного значення в галузі авіаційного права, які визначили сучасне розуміння поняття суверенітету в повітряному просторі. Обговорено глибокий аналіз дозволив визначити, що офіційне визнання суверенітету повітряного простору згідно з міжнародним правом дало всім державам право встановлювати правила та здійснювати суверенний контроль будь-якої влади над своїм суверенним повітряним простором. ХХ ст. ознаменувалося бурхливим розвитком авіаційної промисловості, а відповідно і міжнародного повітряного права як галузі міжнародного публічного права, принципи і норми якої регулюють правовий статус повітряного простору та режими його використання з метою навігації. Необхідність регулювання руху транспортних засобів та інших літаючих об'єктів у повітрівиникла з їх появою та впливом на суспільство і навколишнє середовище. Розвиток концепцій суверенітету повітряного простору щодо повітряного простору, що межує з державною територією, включав три різні ідеї: повітряний простір як приватна власність, повітряний простір як res communes або res nullius і повітряний простір як державна власність. Перша з них стосується концепцій, пов'язаних із приватною власністю суб'єктів приватної власності на надзвичайно чистий повітряний простір у порівнянні з іншими власниками приватної власності та державою, у якій розташована власність. Хоча сьогодні приватні права на авіаперевезення є другорядними щодо питань суверенітету повітряного простору, такі права були головною проблемою в історії до появи повітряного транспорту. Принцип "повітряний простір як власність підлеглого власника землі" базується на розумінні повітряного простору як приватної власності та включає: власність, обмежена визначенням навігаційного повітряного простору, причому навігаційний повітряний простір визначається державою на основі характеру діяльності, що відбувається на землі внизу.

Мета статті - здійснення аналізу рішень 41-ї Асамблеї ІСАО для визначення основних тенденцій розвитку цивільної авіації, їх впливу на подальший розвиток міжнародної цивільної авіації для забезпечення міжнародного миру і безпеки. Методи дослідження: застосовані зокрема, порівняльний та системний методи для з'ясування суті та ефективності імплементації рішень Асамблеї ІСАО у національну правову систему з метою створення безпечного міжнародного авіаційного простору, який грунтується, зокрема, на ідентичних правилах у сфері безпеки польотів, авіаційної безпеки, організації повітряного руху, захисту прав споживачів, систем комп'ютерного бронювання. Встановлено, що пріоритетні питання, схвалені учасниками 41-ї Асамблеї ІСАО, є юридично обов'язковими для всіх держав-членів, які повинні забезпечити ефективність їх виконання. Належна імплементація рішень Асамблеї ІСАО у національні правові системи підвищить безпеку та ефективність міжнародної цивільної авіації, сприятиме підтримці безпечного, захищеного та сталого розвитку міжнародного авіаційного транспорту. Імплементація рішень Асамблеї ІСАО державами-членами, зокрема, Україною, посилює інтеграційні процеси, оскільки встановлює обов'язкові правила, технічні вимоги, адміністративні процедури та базові експлуатаційні стандарти, рішення Асамблеї ІСАО потребують належного вивчення і втілення в національне законодавство держав-членів.

Проведено дослідження ролі ООН у формуванні загальновизнаних принципів міжнародного співробітництва держав-членів організації у сфері боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, які підривають довіру до цього найсучаснішого виду міжнародного транспорту. Проаналізовано правову еволюцію поняття "повітряне піратство" в резолюціях ГА ООН впродовж 60 - 70-х рр. минулого століття, особливості розробки загальних підходів до правової регламентації запобігання усіх видів незаконного втручання у керування цивільним літаком, захоплення цивільного повітряного судна, насильницької зміни курсу цивільних літаків у польоті, тощо. Автором досліджено особливості тогочасної діяльності Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та її органів і Асамблеї, Ради, Юридичного комітету ІКАО і щодо вироблення узгодженої позиції держав-учасниць стосовно криміналізації правопорушень у сфері міжнародного повітряного транспорту. Увагу приділено правовим аспектам обговорення та розробки державами-учасницями ІКАО проектів Токійської конвенції 1963 р. про правопорушення і деякі інші акти на борту повітряного судна та Гаазької конвенції 1971 р. про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації у XX ст. Проаналізовано правотворчу діяльність ІКАО та її органів після подій 11 вересня 2001 р, в межах якої було проведено "ревізію" міжнародно-правових актів, діючих в межах Інституту безпеки цивільної авіації і за результатами прийнято так званий "пекінський" блок міжнародних конвенцій, які регламентують сучасне міжнародне співробітництво із забезпечення захисту цивільної авіації від незаконного втручання. Зроблено висновок щодо універсальної координаційної ролі ООН та ІКАО у процесі розробки конвенцій, які на сучасному етапі визначають міжнародно-правовий інструментарій забезпечення безпеки цивільної авіації.

Досліджено сутність, функції, специфіку та концептуальні основи створення сучасної форми світогосподарської інтеграції - міжнародних транспортних коридорів. Представлено геоекономічну трансформацію пан’європейських міжнародних транспортних коридорів («критських»), газопроводів «Північний потік-1», «Північний потік-2», «Турецький потік», Південного транспортного коридору «TANAP - ТАР», Міжнародного транспортного коридору «Європа - Кавказ - Азія» (ТРАСЕКА), Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК). Особливу увагу приділено нафтопроводу Одеса - Броди як можливому завершенню будівництва ЄАНТК у європейській частині. Проаналізовано основні драйвери стрімкого зростання економічного розвитку Китаю за роки політики реформ і відкритості (1978 - 2018 рр.). Розкрито суть глобального інфраструктурного проєкту КНР «Один пояс, один шлях» (OBOR). Визначено економічні підходи Китаю до проникнення на ринки країн різних регіонів, включених до OBOR. Показано специфіку участі України в міжнародних транспортних коридорах та обґрунтовано наслідки від будівництва МТК в обхід країни та позбавлення її транзитного статусу.

Розглянуто нормативно-правову базу міжнародного співробітництва в галузі охорони морського середовища. Визначено практичну реалізацію заходів щодо охорони та запобігання забруднення Світового океану. Здійснено аналіз міжнародних документів, які регламентують контроль за охороною морського середовища. Висвітлено глобальні проблеми антропогенного впливу людини на природу. Викладено вимоги МАРПОЛ, міжнародної Конвенції контролю суднових баластних вод й осадів та управління ними 2004 р. та інших Конвенцій щодо запобігання забруднення морського середовища як нафтою та нафтопродуктами, сміттям, так і іншими шкідливими та небезпечними речовинами, які перевозяться на суднах або утворюються у процесі їх експлуатації.

Проаналізовано міжнародно-правові аспекти забезпечення функціонування основних аеронавігаційних зон. Мета роботи - аналіз стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної організації (ІКАО) щодо міжнародно-правового забезпечення функціонування глобальних аеронавігаційних зон. Дослідження сучасних особливостей правової регламентації надання аеронавігаційних послуг починається з аналізу міжнародних та національних правил, які мали місце в перших універсальних та регіональних конвенціях, а також у національному законодавстві. Увагу приділено всебічному аналізу формування та закріплення міжнародних стандартів і рекомендованої практики (САРП) в Додатках до Чиказької конвенції 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію, послідовності спільних заходів під егідою Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) зі створення дев'яти основних аеронавігаційних районів у межах глобального забезпечення безпеки польотів цивільної авіації. Досліджено також сучасні напрями розвитку координаційної діяльності Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та її регіональних бюро для підвищення ефективності функціонування основних аеронавігаційних зон, роль Глобального аеронавігаційного плану (ГАНП) та Регіональних аеронавігаційних планів (РАНП) у збільшенні пропускної спроможності та ефективності глобальної авіаційної системи та підвищення рівня безпеки польотів, перспективи впровадження Глобальної експлуатаційної концепції організації повітряного руху (GATMOC) та Блокової модернізації авіаційної системи (ASBU). Адже саме ці документи складають правову основу сучасної аеронавігації, і саме ними керуються держави - члени ІКАО, розробляючи і впроваджуючи національні стандарти аеронавігаційного забезпечення функціонування повітряного транспорту. У результаті дослідження автор доходить висновку про необхідність продовження актуалізації стандартів та рекомендованої практики (САПР) щодо надання аеронавігаційних послуг, які мають місце в практиці ІКАО. Саме ці стандарти і рекомендації повинні повною мірою враховуватися всіма державами - членами ІКАО під час актуалізації чинних правових моделей в аеронавігаційній сфері. Таке завдання стоїть також і перед Україною під час розробки та впровадження Міністерством інфраструктури та розвитку України, Державною авіаційною службою України та іншими органами управління в авіаційній сфері національних програм (стратегій) задля підвищення рівня аеронавігаційного обслуговування цивільної авіації.

Мета роботи - вивчення вітчизняних нормативно-правових актів та міжнародних стандартів і правил, що регулюють діяльність метеорологічних служб цивільної авіації. Методи дослідження: формально-догматичний, документальний аналіз та синтез, порівняльний аналіз, когнітивно-аналітичний та ін. Структуровані правовою основою метеорологічного забезпечення цивільної авіації. Уточнено нормативне закріплення стандартів та правил у сфері метеорологічного забезпечення цивільної авіації, вивчено компетенцію уповноважених органів та зміст метеорологічних служб. Немає сумнівів у важливості метеорологічних служб для підтримки безпечної та ефективної авіації та безпеки людей, які подорожують повітряним транспортом. За даними Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), близько 20 % авіаційних подій пов'язані з несприятливими погодними умовами, де третина з них пов'язана з несприятливими погодними подіями. Метеорологія та мінливий клімат відіграють важливу роль у авіаційній галузі. Небезпечні метеорологічні явища впливають на безпеку авіації. У процесі розвитку технологій вимоги до постачання метеорологічної авіації змінюються, але все ще залишаються високими, а значення точності діагностики та прогнозування метеорологічних умов постійно зростає зі збільшенням повітряного руху. Таким чином, авіація залишається найвибагливішим користувачем метеорологічної інформації. Для підтримки високого рівня метеорологічної підтримки авіації, що відповідає міжнародним стандартам, необхідно проводити наукові та прикладні дослідження з авіаційною кліматологією, постійно вдосконалювати існуючі методи метеорологічних прогнозів, розробляти нові методи відповідно до зростаючого технічного оснащення оперативних підрозділів та зміна вимог до продуктів прогнозування та підготовки висококваліфікованих метеорологів з метою здійснення метеорологічного забезпечення авіації відповідно до діючих норм та міжнародних стандартів.

Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти міжнародно-правового регулювання діяльності цивільної авіації. Досліджено особливості правового статусу та режиму використання повітряного простору цивільною авіацією (включаючи безпілотні літальні апарати цивільного призначення). Увагу приділено захисту навколишнього середовища від забруднення внаслідок діяльності цивільної авіації, з'ясуванню проблемних питань міжнародно-правового регулювання діяльності цивільної авіації на універсальному, регіональному та двосторонньому рівнях. Висвітлено питання становлення та розвитку інституційного механізму в авіаційній сфері. Розкрито особливості формування та сучасного розвитку конвенційних стандартів відповідальності авіаперевізників і експлуатантів повітряних суден. Розглянуто проблеми міжнародно-правового забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання у її діяльність.

У навчальному посібнику з дисципліни «Безпека та охорона на морі» викладений тео- ретичний матеріал, призначений для отримання здобувачами вищої освіти за спеціальністю 271 «Річковий та морський транспорт» спеціалізацій 271.01 «Навігація і управління морськи- ми суднами», 271.02 «Управління судновими технічними системами і комплексами», 271.03 «Експлуатація суднового електрообладнання і засобів автоматики» компетентностей згідно вимогам Міжнародної конвенції та Кодексу про підготовку та дипломування моряків і несення вахти 1978 року з поправками з метою їх підготовки до набуття практичних навичок за Розділом VI «Функції, що стосуються аварійних ситуацій, техніки безпеки, медичного догляду та вижи- вання», викладених у таблицях A-VI/1, A-VI/2, A-VI/3, A-VI/4, A-VI/6, що надає можливості отри- мати відповідні сертифікати. Посібник також може бути використаний при підготовці плавскладу морських суден, що проходять підвищення кваліфікації.

Мета статті - розкриття положень та особливостей нормативних актів, стандартів та інших документів щодо діяльності міжнародних організацій у галузі кібербезпеки в царині цивільної авіації. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи. В ході створення наукового матеріалу автор наводить свої тези щодо базування кібербезпеки в цивільній авіації в основному на кібертехнологіях, що використовуються для підвищення безпеки та ефективності повітряного транспорту. Наголошено на існуванні взаємозв'язку систем та опору на технології як передумову для появи нових кіберзагроз та ризиків. У авіаційній промисловості широко використовується взаємопов'язана комп'ютерна система. Зазначено, що у 21 ст. процес використання Інтернету, Інтернет-технологій та електронних послуг у повсякденному житті, а також на національному та промисловому рівні стає все більш актуальним. Різні галузі, де діють частково або повністю автоматизовані процеси управління, все більше залежать від сучасних технологій. На думку автора дослідження, Інтернет-технології все ще залишаються величезною проблемою. Але він вказує і на те, що прискорений процес розвитку Інтернет-технологій та електронних послуг стане головним стимулом для вдосконалення процесу забезпечення Інтернет-безпеки та стабільності, що ще більше збільшить попит на цей сектор як з боку державного, так і приватного секторів, що скеровані вимогами світового ринку. Детально досліджено стратегію кібербезпеки для цивільної авіації, яка була прийнята ІКАО 4 жовтня 2019 р., і саме в ній автор вбачає рекомендаційний документ для галузі цивільної авіації країн-членів організації. Стратегія стосується різних ініціатив ІКАО, пов'язаних із кібербезпекою, і узгоджується з відповідними положеннями щодо польотів та управління авіаційною безпекою. Цілі документу досягаються за допомогою принципів, заходів та дій, які в свою чергу базуються на семи основних елементах, яким автором було приділено особливу увагу. У висновках вказано на те, що нормативні джерела ІКАО та ІТАО є життєво важливим для забезпечення кібербезпеки цивільної авіації. Усі зацікавлені сторони, зокрема, державний та приватний сектори, а також представники наукових кіл повинні бути залучені до процесу захисту критичної інфраструктури цивільної авіації.

Комплексно досліджено норми міжнародного права, що складають правовий інститут відповідальності держави в міжнародному праві за міжнародний неправомірний акт - знищення чи пошкодження цивільного повітряного судна в польоті. Послідовно викладено теоретико-методологічні підходи, які використовувалися при визначенні відповідальності держави. Досліджено сучасний стан міжнародно-правового регулювання відповідальності держави за знищення чи пошкодження цивільного повітряного судна в польоті.

Дисертацію присвячено аналізу уніфікованих матеріально-правових і процесуальних норм, що регулюють правовідносини (зобов'язальні та деліктні), що тим чи іншим чином пов'язані з авіаційними об'єктами, включаючи повітряні судна. З'ясовано тенденції уніфікації міжнародного приватного повітряного права (надалі МПрПП). Проаналізовано інструменти уніфікації в МПрПП. Визначено нормативні та фактичні підстави позову пасажира про компенсацію заподіяної шкоди під час повітряного перевезення, які передбачають, що умовою відповідальності перевізника є його "недбалість", а не "вина". Доведено, що уніфікованих правил відповідальності експлуатанта немає. Відповідно у разі заподіяння шкоди на поверхні повітряним судном застосуванню підлягають норми національного права. Низка факторів сприяли конвенційній та неконвенційній уніфікації зобов'язальних правовідносин стосовно авіаційних об'єктів, внаслідок якої сформульовано уніфіковані вимоги до форми та змісту договорів, розроблено специфічні способи захисту прав кредитора та створено наднаціональний реєстр міжнародних обтяжень.

Зосереджено увагу на взаємозв'язок основних цілей ООН щодо сталого розвитку, які були прийняті 25 вересня 2015 р. для ліквідації бідності, захисту планети та забезпечення процвітання для всіх, як частина нового порядку денного сталого розвитку, та стратегічними цілями Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). Організація повністю зобов'язана працювати у тісній співпраці з державами та іншими органами ООН для підтримки відповідних цілей. Особливу увагу приділено аналізу основним проблемам екологічного та сталого розвитку, що спричиняються діяльністю та експлуатації аеропортів, зокрема, викиди, проблеми шуму, використання землі в аеропортах, споживання енергії, відходи. Надано дослідження системи управління навколишнім середовищем та вдосконаленню надання послуг з управління повітряним рухом як одним із важливих стратегій зменшення несприятливих впливів авіації на навколишнє середовище. Проблему захисту навколишнього природного середовища від впливів цивільної авіації широко досліджуються такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як Костицький В. В., Харченко В. П., Максимов В. О., Лоренс К. Девіс, Ларрі Еріксон, Х. Л. Роджерс, Герт Тейсман та інші. Мета статті - висвітлення основних проблем екологічної стійкості, викликані наземним обслуговуванням аеропортів, та важливості політики управління плануванням розвитку національних аеропортів відповідно до міжнародних стандартів із залученням громад, а також ефективного управління аеропортами як частини політики з метою формування процесу планування сталого розвитку національних аеропортів відповідно до міжнародних норм. Методологічна база цього дослідження складається з філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. В основу результатів цієї статті покладено аналіз основних негативних впливів, що здійснюють аеропорти на навколишнє природнє середовище, а також міжнародної регулювальної бази та технологій щодо їх зменшення з метою формування політики управління плануванням розвитку національних аеропортів, що сприятиме використанню послідовного підходу для оцінки впливу на навколишнє середовище експлуатаційних змін під час операцій з наземного обслуговування в національних аеропортах. Вдосконалено національне законодавства та відповідність міжнародним принципам та стандартам з охорони навколишнього середовища від основних негативних наслідків аеропорту з метою практичного їх впровадження керівництвом аеропортів та формування державної політики.

Розкрито питання розвитку електронної системи доступу до інформації про викиди в атмосферне повітря. Проаналізовано міжнародне та нціональне законодавствоу сфері доступу до інформації про викиди в атмосферне повітря. Визначено перелік нормативно-правових актів та міжнародних дооворів в даній сфері. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові методи наукового пізнання, такі як комплексний та міждисциплінарний. Визначено основні напрями подальшого розвитку оновлюваною система обліку та контрою викидів, зокрема, в Інтернет ресурсах. Зроблено висновок, що формування і подальша реалізація цілісної державної політики у сфері зміни клімату, гармонізованої з міжнародним законодавством, є складним та актуальним завданням. Необхідно запровадити чіткий облік викидів на всіх формах забруднювачів. Обговорено проблеми національного та міжнародного законодавства та імплементації норм зарубіжного законодавства до норм вітчизняного законодавства у сфері розвитку електронної системи доступу до інформації про викиди в атмосферне повітря.

Цель статьи - определить правовой режим применения силы в суверенном воздушном пространстве государства против гражданских воздушных судов в полете на основе оценки документов, разработанных в рамках Международной организации гражданской авиации. Проанализированы международные акты в сфере применения силы против гражданских воздушных судов в полете. Определены меры, которые должны и могут быть предприняты в ситуации осуществления перехвата гражданского воздушного судна государственной авиацией. Обсуждены проблемы национального законодательства и имплементации норм зарубежного законодательства в нормы отечественного законодательства.

Мета роботи - дослідити особливості правового статусу державних політичних діячів транспортної сфери. Надано погляди вчених на проблему дуалістичності вказаних категорій службовців. Використано методи аналізу та синтезу. Широко використаний компаративний метод дослідження. Запропоновано погляд на нормативну базу цієї категорії державних службовців. Викладено думки щодо характеру дискреційних повноважень як особливостей політичних посад у транспортній сфері. Обговорено особливості національного законодавства та перспективи імплементації положень зарубіжного законодавства до вітчизняного законодавства в транспортній сфері.

Проаналізовано: міжнародно-правові аспекти становлення та розвитку інституту "реального зв’язку" (далі – РЗ) судна з державою прапора, правову природу та специфіку принципу РЗ, історичні чинники його виникнення. Досліджено поняття судна в міжнародному морському праві, розглянуто сучасні критерії визначення РЗ з державою прапора. Окрему увагу приділено діяльності Міжнародної морської організації (ІМО), яка внесла значний вклад в розвиток та імплементацію державами конвенційних норм, що визначають зміст даного принципу. Узагальнено практику Міжнародного Суду ООН, Міжнародного трибуналу з морського права та арбітражних органів, що стосується суперечок, які виникають в процесі здійснення державами РЗ з суднами власної національності. Деталізовано особливості поняття РЗ судна з державою прапора, що полягає у визначенні його на основі поєднання внутрішнього права та норм міжнародного морського права. Досліджено різноманітні концепції РЗ судна з державою прапора, що віддзеркалюють відповідну практику держав і яка нерідко суперечить одна одній. Наведено аргументи на користь договірної концепції юрисдикції судна держави прапора порівняно з територіальною, персональною і визнання концепціями, що має сприяти дотриманню державами РЗ з судном її національності та інше. Доведено необхідність прийняття міжнародно-правового акту з єдиними стандартами, що стосуються надання державою права плавання під її прапором. Зазначено, що для України є надзвичайно важливим питання ратифікації Конвенції про умови реєстрації суден 1986 р. (чинності ще не набула), що спрямована на уніфікацію умов реєстрації судна і закріплення мінімальних умов реєстрації, забезпечення і зміцнення РЗ судна з державою прапора, з вимогою, щодо утворення в державі прапора компетентної національної морської адміністрації, що сприятиме реалізації на практиці зазначеного зв'язку.

Рассмотрены популярные проформы зерновых чартеров. Особое внимание уделено проформам Norgrain 89 и Synacomex 2000. Раскрыто содержание правовых институтов, таких как: порт (порты) погрузки и выгрузки груза, фрахт и другие платежи, в частности, демередж, диспач и плата стивидорам, удержание груза. Достаточно подробно рассмотрены лейкен и сталия, фумигация и девиация, а также ледовая оговорка. Системно проанализированы отдельные аспекты договора фрахтования судов, обнаружены внешние связи рейсового специализированного зернового чартера.

Комплексно досліджено питання уніфікації міжнародного приватного повітряного права, теоретичні та практичні проблеми, що виникають при тлумаченні та застосуванні міжнародних договорів. Розкрито сутність режимів відповідальності перевізників та експлуатантів. Проаналізовано основні види правочинів з авіаційними об'єктами. Увагу приділено питанням забезпечення вимог кредиторів, що фінансують придбання авіаційних об'єктів.

Цель статьи - на основании правовой оценки документов, разработанных в рамках ИКАО, определяется правовой режим обеспечения безопасности полетов гражданских воздушных судов в ситуации вооруженного конфликта на территории государства. Методы исследования: анализ документов, обобщения полученных результатов. Выявлены меры, которые должны быть предприняты государствами в ситуациях, создающих потенциальную опасность для полетов гражданских воздушных судов. Обсуждены проблемы национального законодательства и имплементации норм зарубежного законодательства в нормы отечественного законодательства.