Висвітлено історію становлення системи державного терору в Україні за умов більшовицької диктатури, проаналізовано динаміку політичних репресій 1920 - 1950-х рр. Охарактеризовано основні етапи реабілітації громадян, які постраждали від державного терору (середина 1950-х - початок 1960-х рр., друга половина 1960-х - середина 1980-х рр.). Описано механізми відновлення в громадянських правах репресованих, розглянуто форми та методи реалізації реабілітаційних заходів. Досліджено процес формування нормативно-правової бази щодо соціально-правового захисту реабілітованих, визначено межі компетенції центральних і місцевих комісій, проаналізовано діяльність органів прокуратури, суду, держбезпеки, МВС та органів місцевого самоврядування. Розглянуто соціально-політичні проблеми реабілітації жертв політичних репресій за умов формування та розвитку незалежної України. Наведено рекомендації щодо удосконалення положень чинного законодавства про проведення реабілітаційних заходів.

Освещена история становления системы государственного террора в Украине в условиях большевистской диктатуры, проанализирована динамика политических репрессий 1920 - 1950-х гг. Охарактеризованы основные этапы реабилитации граждан, пострадавших от государственного террора (середина 1950-х - начало 1960-х, вторая половина 1960-х - середина 1980-х гг.). Описаны механизмы восстановления в гражданских правах репрессированных, рассмотрены формы и методы реализации реабилитационных мероприятий. Исследован процесс формирования нормативно-правовой базы по обеспечению социально-правовой защиты реабилитированных, установлены границы компетенции центральных и местных комиссий, проанализирована деятельность органов прокуратуры, суда, госбезопасности, МВД и органов местного самоуправления. Рассмотрены социально-политические проблемы реабилитации жертв политических репрессий в условиях формирования и развития независимой Украины. Приведены рекомендации по усовершенствованию положений действующего закондательства о проведении реабилитационных мероприятий.

Розкрито поняття адміністративно-правових відносин у сфері телекомунікацій, їх місце серед інших суспільних відносин (економічних, екологічних, цивільних), проаналізовано механізм адміністративно-правового регулювання відносин у даній сфері, розглянуто поняття та класифікацію адміністративно-правових засобів охорони відносин у сфері телекомунікацій. Значну увагу приділено розкриттю сутності та підстав адміністративної відповідальності за порушення у сфері телекомунікацій, наведено юридичну характеристику адміністративних правопорушень у даній сфері, висвітлено особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері телекомунікацій.

Досліджено механізм відновлення у правах репресованих, особливості проведення реабілітаційних заходів серед різних категорій репресованих, визначено етапи реабілітації впродовж даного періоду. Розкрито хід формування нормативно-правових актів і діяльність владних структур у реалізації соціально-правового захисту реабілітованих, механізм і межі діяльності партійних і радянських органів, компетенції центральних і місцевих комісій, проаналізовано діяльність правоохоронних органів і органів місцевого самоврядування у запровадженні юридичної, політичної та публічної реабілітації. Визначено державну політику незалежної України щодо жертв репресованих, зокрема, дія Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Проаналізовано недоліки та протиріччя чинного законодавства, внесено конкретні пропозиції для майбутніх змін у разі формування нового законодавства для забезпечення реабілітаційних заходів щодо жертв політичних репресій.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми організації діяльності органів пожежного нагляду в забезпеченні національної безпеки України, а також функції посадових осіб органів пожежного нагляду, основні напрями їх діяльності. Запропоновано шляхи вирішення деяких проблем.

Досліджено питання правового забезпечення рекультивації земель в Україні. Вивчено становлення та розвиток наукової думки і законодавчого забезпечення рекультивації земель в Україні. Визначено юридичну природу рекультивації земель. Встановлено суб'єктний та об'єктний склад земельних рекультиваційних правовідносин, правові підстави та умови проведення рекультиваційних робіт. Досліджено правову політику держави та інституційно-функціональне забезпечення проведення рекультивації в Україні. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення земельного законодавства України положеннями з питань рекультивації земель у державі.

Розглянуто питання правового забезпечення рекультивації земель в Україні. Досліджено особливості становленя та розвитку наукової думки та законодавчого забезпечення рекультивації земель. Визначено юридичну природу рекультивації земель, встановлено суб'єктивний і об'єктивний склад земельних рекультиваційних правовідносин, правові підстави й умови проведення рекультиваційних робіт. Проаналізовано правову політику держави й інституційно-функціональне забезпечення рекультивації земель в Україні, обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного земельного законодавства в цій сфері.

Наведено результати досліджень з актуальних проблем права, підприємницької діяльності, математики, статистики, гуманітарних наук, мовознавства. Висвітлено етичні аспекти судових дебатів. Розглянуто особливості розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди. Наведено порівняльно-правову характеристику аграрного законодавства Польщі й України. Проаналізовано стан і перспективи розвитку галузі машинобудування Хмельницької області. Розглянуто дефіцит бюджету та державний борг як складові бюджетних ризиків. Увагу приділено стратегічним і тактичним аспектам управління організаційними змінами в органах державної влади за умов децентралізації.

Предмет дослідження - система привласнення інтелектуального продукту національної економіки та її регулювання в Україні. Мета роботи - виявлення та розкриття генези суті, структури власності та привласнення інтелектуального продукту як умови інноваційного економічного зростання. Результати одержано з застосуванням інтеграційного методу, як квінтесенції: діалектичного методу - у разі розкриття рушійної ролі суперечностей в еволюції привласнення інтелектуального продукту; моделювання - залогічного узагальнення й конкретизації взаємодії належності та набуття як фрагментів людської діяльності; праксеологічного підходу - під час аналізу діяльнісної природи привласнення інтелектуального продукту; системного методу - у разі виявлення будови та структури привласнення інтелектуального продукту. На основі розробки гіпотези про праксеологічні витоки власності та привласнення, запропоновано певні новації до теорії власності. Розкрито проблеми структуризації відносин власності та привласнення. Проаналізовано економічний та юридичний аспекти власності. Виявлено обмеження та нерозв'язані проблеми цих підходів. Запропоновано варіант аналізу зародку, суті, структури власності і привласнення. Обгрунтовано їх класифікацію за критерієм рівнів суспільно-індивідуальної природи актора. Відповідно до цього критерію визначено зародок власності, еволюційний ряд привласнення, а також їх типи, види, форми. Запропоновано виділення базових складових привласнення олюднених сутнісних людських сил, які визначають його амбівалентну природу. Галузь застосування результатів. Використання запропонованої структури власності й привласнення інтелектуального продукту сприяє виявленню загального напрямку формування умов інноваційного економічного зростання - розвитку мережі привласнення інтелектуального продукту в країнах з ринковою економікою. Висновки: виявлено, що первинною "клітинкою" власності є собст. Його суть може бути охарактеризована суперечливою єдністю власнення і чуження СЛС. У своєму розвитку власність постає як відносини між людьми з приводу привласнення СЛС. Вперше визначено базові складові привласнення олюднених сутнісних людських сил, які визначають його амбівалентну природу: належність традиційної сукупності цих сил як частина відносин між людьми з приводу привласнення опанованих олюднених сутнісних людських сил; набуття інновативної сукупності цих сил як частина відносин між людьми з приводу привласнення нових олюднених сутнісних людських сил. Удосконалено взаємодію належності та набуття олюднених СЛС опосередковано відношенням суб'єктів до цих сил як до своїх. Еволюційний ряд привласнення представлено через: сторони його зародку (належність, набуття); процес взаємодії належності та набуття в "суб'єкт-об'єктній" площині (захоплення, усвідомлення), і двоєдиності актора (відчуження, експлуатація); мережеве утворення екстеріоризації набуття у складі поліатрибутивних елементів належності. Розвиток діяльнісних основ та еволюційних зв'язків привласнення інтелектуального продукту визначає його суть як категорії, що виражає виробничі відносини з приводу актуалізації олюднених СЛС.