Висвітлено проблеми державного управління (ДУ) в системі соціального та економічного розвитку українського суспільства. Розкрито психолого-педагогічні основи ДУ та місцевого самоврядування. Розглянуто питання формування менеджерської культури керівника навчального закладу, модернізації вищої технічної освіти на сучасному етапі її розвитку. Проаналізовано інноваційні тенденції розвитку сучасної професійної освіти. Описано функції професійно-педагогічної освіти в підготовці учителів музики до організації художньо-творчої діяльності дитячих музично-інструментальних колективів. Розкрито психологічні аспекти виховання молодших школярів.

Освещены проблемы государственного управления (ГУ) в системе социального и экономического развития украинского общества. Раскрыты психолого-педагогические основы ГУ и местного самоуправления. Рассмотрены вопросы формирования менеджерской культуры руководителя учебного заведения, модернизации высшего технического образования на современном этапе его развития. Проанализированы инновационные тенденции развития современного профессионального образования. Описаны функции профессионально-педагогического образования в подготовке учителей музыки к организации художественно-творческой деятельности детских музыкально-инструментальных коллективов. Раскрыты психологические аспекты воспитания младших школьников.

Висвітлено теоретико-методологічні аспекти управління якістю надання освітніх послуг в Україні, а також актуальні питання створення системи управління якістю адміністративних послуг в органах державної влади та місцевого самоврядування. Обгрунтовано принципи формалізації інформації про адміністративні послуги для населення. Показано можливості моделювання системи менеджменту якості на основі аналізу життєвого циклу освітніх послуг. Розкрито проблеми створення системи менеджменту в навчальному закладі. Обгрунтовано критерії оцінювання ефективності системи управління якістю підготовки майбутніх учителів музики. Запропоновано форми та методи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Висвітлено соціально-правові механізми оптимізації державної молодіжної політики.

Розкрито основні поняття та категорії приватного права, яке має більш як двохтисячолітню історію. Понятійний та термінологічний апарат систематизовано за алфавітним принципом. Основну увагу приділено теоретико-правовим дефініціям цивільного, цивільно-процесуального, сімейного та житлового права, а також інших галузей приватного права: адвокатура, акредитив, банківський рахунок, відшкодування моральної шкоди, заповіт з умовою, конклюдентні дії, комунальна квартира, поп-музика, шлюб, якість медичного вибору тощо.

Розглянуто проблеми охорони права інтелектуальної власності та її порушення у різних формах у сфері музичної індустрії. Наведено приклади таких явищ як у польській, так і закордонній музичній індустрії. Виявлено причини і наслідки порушення права інтелектуальної власності. Нові правила та вдосконалення роботи судової системи Польщі щодо поновлення порушених авторських прав повинні зробити такий судовий захист більш ефективним. У двадцять першому столітті робота в музичній індустрії надзвичайно проста і в той же час настільки ж складна та вимоглива. Нові технології, інструменти та прилади, стилі, суспільні зміни та ситуації створюють поле для творчості авторів, музикантів та продюсерів. Складність полягає в тому, що практично неможливо не дублювати чужу творчість, навіть не усвідомлюючи цього. Не будучи обізнаним, митець може несвідомо створити подібний художній витвір. Тому охорона та захист права інтелектуальної власності, а також авторських та суміжних прав мають постійно розвиватися та забезпечуватися. Дуже складно виявити фактичне використання плагіату чи іншого порушення авторських прав у різних ситуаціях. Посилення зусиль і збільшення фінансування для здійснення соціальних кампаній щодо охорони права інтелектуальної власності митців повинні підвищити обізнаність про масштаби проблеми у суспільстві.

Мета дослідження - визначення хронологічних меж та етапів масової спеціальної операції ОДПУ-ДПУ УСРР щодо вилучення в населення іноземної валюти, предметів із дорогоцінних металів, золотих і срібних монет, а також аналіз мети, механізму організації, гласних (відкритих) та негласних (таємних) методів роботи економічних підрозділів органів державної безпеки під час проведення так званої "золотої операції". Методологія спирається на принципи об'єктивності, системності, діалектики, історизму та міждисциплінарності. Дослідження базується на історичних (проблемно-хронологічному, інституційному, історичної антропології, тобто осмисленні мотивів, прагнень, поглядів, соціокультурних стереотипів поведінки людей, проти яких спрямовувалися дії ДПУ) та історико-правових методах. На основі широкого кола неопублікованих архівних документів і мемуарних матеріалів проаналізовано організацію та специфіку роботи валютних груп економічних підрозділів ДПУ УСРР. Висновки: операція з примусового вилучення в населення валюти та виробів із дорогоцінних металів була найтривалішою за часом - проводилася в 5 етапів упродовж чотирьох років (із 1930 по 1933 рр.); спрямовувалася проти різноманітних соціальних верств і професійних груп, представників різних національностей; охопила всі регіони радянської України. Установлено, що напередодні проведення чергових акцій на місця надсилалися цифри щодо ймовірної вартості конфіскованих цінностей та кількості осіб, які мають бути заарештованими. З метою виконання визначених норм співробітники економічних підрозділів органів держбезпеки використовували гласні (зовнішнє спостереження, вивчення архівних документів, установлення адрес мешкання тощо) та негласні (агентурні) методи. До громадян, які, на думку функціонерів ДПУ УСРР, могли мати коштовності, активно застосовували також методи фізичного (спекотні та холодні камери, позбавлення сну, сидіння годинами на табуреті, знущання з боку кримінальних співкамерників) і психологічного ("роз'яснювальні розмови" про "щасливе майбутнє", виконання запрошеними музикантами зворушливих мелодій, погрози розправитися з членами родин) впливу.

Висвітлено місце "Інтернет-відносин" у приватно-правовому регулюванні. Досліджено "Інтернет-відносини" як правове правовідношення й особливості доступу до мережі. Визначено, що Інтернет - це нове середовище перебування людства, нове середовище діяльності особистості, суспільства, держави. Встановлено, що він не має можливості самостійно нести цивільні права та виконувати певні обов'язки, його можна розглядати як об4єкт цивільного права, тобто як те, з приводу чого виникають правовідносини. Однак правовідносини породжує не Інтернет як комп'ютерна мережа, а самі об'єкти, тим чи іншим чином пов'язані з такою мережею. Досліджено, що специфіка "Інтернет-відносин" з огляду на особливості їх суб'єктного складу визначається низкою чинників: невизначеністю місцезнаходження сторін, що зумовлює можливі проблеми з правом, яке застосовується, а також із реальним виконанням зобов'язань; складністю ідентифікації учасників цих відносин; існуванням віртуальних організацій; залежністю відносин між учасниками мережі від відносин з інформаційними провайдерами. Тому постає проблема визначення суб'єктного складу правовідносин, що виникають у цифровому середовищі, розв'язання якої надасть змогу встановити особливості правового статусу кожного з видів таких суб'єктів. Встановлено, що залежно від характеру і видів Інтернет-відносин їх об'єктами можуть виступати: поведінка різних суб'єктів, різні інформаційні послуги та їх результати, продукти духовної творчості, включаючи твори літератури, мистецтва, музики та ін., цінні папери, договори, офіційні документи, честь, гідність, безпека людини, речі, предмети та інші цінності. Суб'єктивне право у віртуальному просторі може виступати у формі: права-поведінки, права-користування, права-вимоги та права-претензії.

У кожному суспільстві та відповідно в державі між людьми встановлено зв'язки, які мають бути врегульовані за допомогою певних норм. Значна частина суспільних відносин будується на підставі правових норм і тому їх називають правовими відносинами. Звісно, що у процесі обігу валютних цінностей також діють правовідносини, які є дуже важливою цінністю для нашої держави. Досліджено зміст поняття "валютні правовідносини". Аналіз чинного законодавства України, що регулює валютні відносини, надав змогу зробити висновки, що поняття "валютні правовідносини" в ньому не закріплено, а визначено лише суспільні відносини, які належать до валютних, і закріплено основні принципи, на яких вони будуються. Необхідність визначення поняття "валютні правовідносини" зумовлена насамперед реформацією в цій сфері, важливістю таких відносин для нашої країни й відсутністю єдиної думки серед науковців щодо визначення поняття. Головною складовою частиною поняття "валютні правовідносини" є поняття "правовідносини". Автором наведено деякі думки науковців щодо його визначення. Наступним етапом дослідження стало надання поняття "валютні правовідносини" з наукових джерел. Надано визначення таких науковців: І. Айзенберга, Л. Кравченко, Ж. Завальної, М. Старшинського, Н. Сапожникова, З. Михайліва, З. Гаталяк, Н. Горбаль й О. Музики, А. Іскоростенського. Автор наводить думку щодо кожного поняття, надає правову оцінку. Відсутність єдиної думки щодо визначення дослідженого поняття спричинила необхідність визначення характерних ознак правовідносин, принципів, на яких будуються правовідносини, що висвітлені в Законі України "Про валюту та валютні операції". Враховуючи велику цінність валютних правовідносин для нашої держави й те, що станом на сьогодні нормативно-правове регулювання в цій сфері зазнало значних змін, оскільки з набранням чинності Закону України "Про валюту і валютні операції" поступово мають бути скасовані більш ніж 20 валютних обмежень на шляху до повноцінного впровадження нової ліберальної системи валютного регулювання, автором надано визначення поняття "валютні правовідносини".