Розкрито сутність поняття ризику відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Проаналізовано ступінь ризику залучення різних країн, в тому числі України, до процесів відмивання незаконно отриманих доходів та фінансування тероризму. Розглянуто кількість надісланих повідомлень банківськими та небанківськими установами про підозрілі фінансові операції до Спеціально уповноважених органів. Запропоновано шляхи вирішення проблеми належного виявлення ступеня ризику відмивання незаконно отриманих доходів банками України.

Досліджено стан і перспективи розвитку національного господарства України на прикладі статистичних даних; законодавче врегулювання господарських, адміністративних і правових відносин у процесі фінансово-економічної діяльності. Обгрунтовано наукові твердження щодо впливу кримінально-правових факторів на зростання (падіння) національної економіки та добробуту населення України.

Досліджено проблемні аспекти кредитних рейтингів і рейтингування. Розглянуто економічний і правовий аспект відносин у сфері рейтингування. Зроблено висновок, що низький кредитний рейтинг України є ознакою низького рівня боргової стійкості нашої держави.

Розкрито сутність лізингу на підставі аналізу чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства. Сформовано порівняльну характеристику спільних і відмінних рис фінансового та оперативного лізингу. На підставі узагальнення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених проведено систематизацію форм лізингу за такими класифікаційними ознаками: склад учасників лізингової угоди; об'єкт лізингу; обсяг послуг з обслуговування майна; рівень окупності об'єкта лізингу; термін використання об'єкта лізингу; сектор ринку; характер лізингових платежів; тип майна; спосіб фінансування; ініціатор лізингової угоди.

Розглянуто особливості поведінки суб'єктів фінансових відносин. Проаналізовано особливості правової поведінки. Досліджено ознаки законної та незаконної поведінки. Зловживання законом розглянуто в межах неправомірних дій.

Проаналізовано окремі економічні характеристики юридичної особи (ЮО). Досліджено питання власності як передумови виникнення та функціонування ЮО, відділення майна через конструкцію юридичної особи як економічний спосіб ухилення від відповідальності її учасників та вивчення ЮО як системи контрактів. Виділено фактори, що зумовлюють економічну складову ЮО: відносини власності як передумова виникнення та функціонування ЮО; відділення майна через конструкцію ЮО як економічний спосіб ухилення від відповідальності її учасників; ЮО як система контрактів. Зроблено висновки, що: власність у межах ЮО як економічна категорія виконує певну функцію, яка полягає у формуванні значного за обсягом капіталу на найвигідніших для всіх осіб, втягнутих у цей процес, умовах з метою максимально прибуткового його використання; виходячи з економічної складової, можна стверджувати, що ЮО є виключно інструментом відокремлення майна, що здійснюється з метою обмеження ризику його втрати у процесі певної діяльності реальної (фізичної) особи; ЮО з економічного погляду можна розуміти як систему контрактів, що зумовлено взаємозв'язками між її засновниками (учасниками), особами, які нею управляють (менеджерами), і самою ЮО.

Проаналізовано стан реформування фінансової системи України в частині ефективного функціонування місцевої влади. Встановлено, що, незважаючи на законодавче закріплення відповідних повноважень, невирішеними залишаються питання фінансової децентралізації. Потребує подальшого розвитку методологія вирівнювання податкоспроможності територій за умов трансформації державних ресурсів. Визначено, що для вдосконалення фінансового забезпечення видаткових повноважень, які передані місцевому самоврядуванню, слід переглянути нормативи відрахувань до місцевих бюджетів. Доцільним є перегляд методики розрахунку та використання коштів освітньої та медичної субвенцій. Установлено, що розподіл обсягу цих субвенцій між місцевими бюджетами повинен ураховувати чисельність населення внаслідок змін в адміністративно-територіальному устрої окремих територій за рішенням Верховної Ради України, а також кількість внутрішньо переміщених осіб із територій, на яких тимчасово не здійснюються повноваження органів державної влади. Доведено, що розширенню можливостей органів місцевого самоврядування сприятиме запровадження нового механізму розрахунку горизонтального вирівнювання місцевих бюджетів, згідно з яким реверсна дотація визначалася за групами бюджетів: окремо за бюджетами міст обласного значення, окремо за зведеними бюджетами районів та окремо за бюджетами об'єднаних територіальних громад. Запропоновано створити оптимальний перелік повноважень місцевого самоврядування, упорядкувати обсяги видатків на виконання повноважень, які передаються на місцевий рівень. Це сприятиме забезпеченню стабільності міжбюджетних відносин, удосконаленню системи оподаткування, позитивно вплине на фінансову спроможність місцевого самоврядування і надасть можливість зміцнити їх ресурсну базу.

Зазначено, що на сьогодні важливим науково-практичним завданням, яке відповідає найбільш сучасним тенденціям і завданням державної політики виступає аналіз питань у організаційно-правовому забезпеченні державного управління, виявлення неефективних правових інструментів стимулювання розвитку у країні та надання конкретних пропозицій щодо шляхів розв'язання цих проблем. Досліджено досвід країн із перехідною економікою в реформуванні державного управління економікою, що відбувається за умов нечуваної кризи управління та суттєвого звуження спектра послуг, гарантованих державою. Визначено, що запровадження стандартів якості та створення системи управління якістю в органах державної влади не тільки підвищить адміністративну спроможність, а й забезпечить удосконалення та стратегічний розвиток. Доведено, що для України європейська інтеграція пов'язана насамперед із внутрішніми реформами: адаптацією українського законодавства до законодавства ЄС, реалізацією європейських цінностей, реформуванням інституцій, переходом до європейських стандартів, процедур і норм. Обгрунтовано думку про те, що запровадження стандартів якості та створення системи управління якістю в органах державної влади не тільки підвищить адміністративну спроможність і забезпечить удосконалення і стратегічний розвиток, а також забезпечить: відкритість управління, взаємодію з громадськістю шляхом публічних консультацій; орієнтуючись на споживача - зворотний зв'язок шляхом вивчення громадської думки під час прийняття того чи іншого управлінського рішення чи надання державної послуги; прогностичне обгрунтування та передбачення наслідків ухвалення управлінського рішення; процесний підхід, коли аналізується і коригується процес, а не виправляються недоліки кінцевого продукту; підвищиться рівень організації державного управління, а відповідно зросте дієвість та ефективність органів державної влади; підвищення ролі й адміністративної спроможності органів місцевого самоврядування, а отже, можливість делегування повноважень влади (децентралізація); залучення всіх працівників і зацікавлених сторін до діяльності організації, що надає можливість команди працювати та рухатися за спільним напрямком розвитку, а не кидатися врізнобіч.

Розглянуто необхідність фінансової логістичної координації, яка передбачає залучення фінансових ресурсів у ті підсистеми територій, які найбільш сприятливі щодо раціонального використання соціо-еколого-економічних ресурсів, їх відтворення, досягнення стану соціо-еколого-економічної безпеки та підвищення рівня логістизації. Визначено, що з метою забезпечення розвитку територій варто поєднати місцеві, державні та приватні фінанси у вирішенні питань функціонування територіальних громад. Ефективна фінансова координація надасть можливість результативно використовувати ресурси територій, скоротити використання підсистемами територій зовнішніх ресурсів і максимально забезпечити їх функціонування внутрішніми ресурсами. Оцінено основні ресурси, доходи і видатки, що забезпечують фінансову логістику територій в Україні. Виявлено залежність місцевих фінансів України від державних фінансів, соціальну спрямованість видатків, необхідність реформи децентралізації та охарактеризовано перші результати від її реалізації. Визначено необхідні зміни на державному рівні для покращання координації фінансових потоків і розвитку територій. Виокремлено необхідність завершення процесу децентралізації та узгоджень міжбюджетних відносин. На місцевому рівні в Україні фінансова логістична координація повинна вирішити: наповнення власними фінансовими ресурсами місцеві бюджети; урегулювання цін і тарифів на комунальні послуги; збільшення фінансування комунальних підприємств та установ; зростання капітальних видатків для вдосконалення та модернізації у сферах відання місцевих органів управління; поліпшити залучення інвестицій; удосконалення використання місцевих боргових паперів.

Досліджено етимологію терміна "омбудсмен", розкрито особливості діяльності інституту фінансового омбудсмена в Польщі. Проаналізовано генезис становлення установи і встановлено фактори, які сприяли його появі. Окреслено особливості фінансування інституції Rzecznika Finansowego, визначено сучасні тенденції щодо опрацювання звернень від клієнтів страхових компаній. Означено роль фінансового омбудсмена в розвитку фінансового ринку Польщі. Сформовано перелік пропозицій щодо вдосконалення норм законопроекту України "Про установу фінансового омбудсмена", виходячи з позитивного польського досвіду. Доведено, що місією функціонування інституту фінансового омбудсмена в Польщі є вжиття заходів у сфері захисту клієнтів суб'єктів фінансового ринку, представлення їх інтересів при застосуванні положень нормативно-правових актів згідно з принципами соціального співіснування. Вивчено структуру бюро фінансового омбудсмена Польщі, яке працює під безпосереднім керівництвом омбудсмена і складається з департаментів: клієнта страхового та пенсійного ринків; клієнта банківського ринку і ринку капіталу; позасудового врегулювання спорів; адміністративно-фінансового. У ході аналізу виокремлено дві основні моделі поведінки фінансового омбудсмена Польщі: втручання, головною метою якого є підтримка клієнтів у суперечці, і медіація - урегулювання спорів шляхом укладення мирової угоди. Проведено моніторинг кількості страхових скарг, що надійшли до офісу страхового та фінансового омбудсмена Польщі, та відсотка їх задоволення фінансовими установами протягом 1995 - 2017 рр. Дослідження було ініційовано групою науковців у межах організації та проведення міжнародної конференції "Інститут фінансового омбудсмена - український погляд на польський досвід" на базі Краківського економічного університету і містить сучасний аналіз найбільш важливих питань щодо відносин між фінансовим омбудсменом Польщі, страховими компаніями і споживачами страхових послуг. На основі опрацьованого позитивного польського досвіду діяльності інституту фінансового омбудсмена підготовлено перелік пропозицій з удосконалення норм проекту Закону України "Про установу фінансового омбудсмена".

Проаналізовано економічні та юридичні проблеми ідентифікації та оцінки ймовірності прояву корупційних ризиків. Установлено, що більшість антикорупційних заходів органів влади має формальний характер і зводиться до ухвалення документів політичного характеру. Мета роботи - теоретичне обгрунтування складових процесу управління корупційними ризиками та умотивовування найбільш доцільних методик оцінювання ризиків. Запропоновано: під антикорупційним контролем розуміти систему перевірок, спрямованих на ідентифікацію корупційних ризиків та оцінювання виконання антикорупційних заходів на підприємстві; під корупційним ризиком розуміти ймовірність того, що відбудеться подія корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, яка негативно вплине на досягнення підприємством визначених цілей і завдань. Рекомендовано причинами корупційних ризиків вважати умови, що заохочують (стимулюють), викликають або надають можливість скоєння особою під час виконання нею функціональних обов'язків незаконних дій, що характеризуються обманом, приховуванням або зловживанням довірою з метою отримання грошей, власності або послуг, ухиляння від сплати грошових коштів у цілях особистої наживи. Реалізація корупційного ризику проявляється різними видами корпоративного шахрайства, зокрема: незаконне привласнення активів; корупція в результаті конфлікту інтересів; шахрайство, пов'язане з маніпулюванням обліковими (звітними) даними. Вказано на основний критерій, що визначає ймовірність прояву корупційного ризику, під яким слід розуміти частоту випадків вчинення корупційного правопорушення з урахуванням часових меж. У зв'язку з цим доцільно вирізняти ризики з низьким рівнем імовірності прояву, середнім і високим рівнями.

Проаналізовано соціально-економічні особливості визначення розмірів прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Обгрунтовано, що розмір прожиткового мінімуму як базового соціального стандарту повинен відповідати справжнім сучасним потребам населення в частині розрахунку вартості споживання продовольчих і непродовольчих товарів, послуг, щоб відображати вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Наголошено, що законодавчо визначена величина прожиткового мінімуму має бути фактичним відображенням вартісної величини прожиткового мінімуму, яка дійсно існує в державі і на основі якої мають здійснюватися соціальні виплати і пенсії. Констатовано нагальну необхідність оновлення набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг з урахуванням потреб пенсіонерів, непрацездатних осіб, осіб з обмеженою працездатністю у лікарських препаратах, спеціальному медичному обладнанні та необхідних медичних послуг, потреб дітей віком від 6 до 18 років у доступі до послуг, освіти тощо. Доведено потребу досконалення процедури встановлення та затвердження прожиткового мінімуму з метою досягнення його розміру, який відповідає реальним потребам населення, а не виходячи з фінансових можливостей держави. Підсумовано, що визначення розмірів прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення необхідно проводити базуючись на системному розрахунку вартісних величин наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів і наборів послуг на основі середніх споживчих цін (тарифів) в країні за місяць, що передує місяцю проведення розрахунку. Це сприятиме підвищенню державних соціальних стандартів в Україні та стимулюванню зростання заробітних плат і соціальних платежів. А також слугуватиме вдосконаленню функціонування механізму реалізації впровадження правових засад формування та застосування державних соціальних тандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Розкрито питання впливу заходів режиму "суворої економії" під час економічної кизи в державі на дотримання прав людини на прикладі країн Європи. Проаналізовано поняття "суворої економії", зміст заходів "жорсткої економії". Розкрито 3 основні типи заходів суворої економії. Проаналізовано основні міжнародні документи та рекомендації міжнародних організацій щодо впливу економічної кризи на захист прав людини, а також практику Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, справа N. K. M. v. Hungary (рішення від 14 травня 2013 р.), справа Mamatas and Others v. Greece (рішення від 21 липня 2016 р.). Доведено, що у ході розгляду цієї категорії справ Європейський Суд з прав людини уважно аналізує всі обставини і факти під час винесення рішень щодо порушення тих чи інших статей Європейської конвенції з прав людини в ході застосування державами заходів "суворої економії". Вироблено рекомендації щодо запровадження необхідних для подолання кризи заходів та одночасного дотримання прав і свобод людини, особливо економічних і соціальних, потрібних для підтримки гідного існування населення в державі. Акцентовано увагу на доцільності визначення універсальних керівних принципів, які держави повинні враховувати у разі введенні заходів "жорсткої економії". До таких принципів віднесено: врахування особливості економічних явищ, що передують застосуванню таких засобів; тимчасовість ужитих заходів, їх розумність та ефективність; заходи мають бути якомога більш універсально спрямованими, не повинні створювати умови для дискримінації; мають бути максимально пропорційними щодо прав людини; громадський контроль за введенням заходів "жорсткої економії". Запропоновано особливу увагу приділяти інституційним гарантіям прав людини, збільшити коло повноважень омбудсмена та посилити судовий захист щодо дотримання прав людини за умов запровадження політики "суворої економії".

Додержання податкового законодавства є необхідною умовою фінансового розвитку будь-якої держави. Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів передбачає притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, адже становить передусім проблему наповнення бюджетів країни, тому дослідження питань даної роботи є вельми актуальним. Розглянуто особливості адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в Україні. Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення податкового регулювання в нашій державі, досліджено судову практику. Запропоновано вдосконалення законодавства, що регламентує відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів України. Своєю чергою, своєчасна та повна сплата обов'язкових платежів не лише має велике практичне значення для наповнення відповідних бюджетів держави, її фінансового розвитку, але й сприяє покращанню соціальної захищеності громадян країни та відповідає положенням статей 3, 46 і 67 Конституції України. Одними з основних причин ухилення від сплати податків є бажання несумлінних громадян збільшити власний дохід і прогалини у податковому законодавстві України, зокрема недостатність санкцій за ст. 212 Кримінального кодексу України (ККУ). Запропоновані зміни у санкції ст. 212 ККУ (у санкцію ч. 1 ст. 212 ККУ пропонуємо: збільшити від 55 000 до 350 000 н.м.д.г.; у ч. 2 ст. 212 ККУ пропонуємо: від 60 000 до 370 000 н.м.д.г.; у санкцію ч. 3 ст. 212 ККУ - від 300 000 н.м.д.г.) відповідають положенням ст. 53 ККУ, будуть сприяти досягненню мети покарання (ч. 2 ст. 50 ККУ) - карі, виправленню засуджених, запобіганню вчиненню нових злочинів, а також вирішенню такого завдання ККУ, як правове забезпечення охорони прав і свобод людини та запобігання злочинів (ч. 1 ст. 1 ККУ). Вирішення проблем, пов'язаних з адміністративною та кримінальною відповідальністю за податкові порушення, допоможе краще дотримуватися законів усіма сторонами у податкових відносинах і забезпечити своєчасні надходження до бюджетів і державних цільових фондів. За умов децентралізації влади на законодавчому рівні необхідно розширити повноваження органів місцевого самоврядування. Тому вважаємо, що слід змінити ст. 10 Податкового кодексу України, надавши органам місцевого самоврядування широкі права щодо встановлення порядку, ставок і правил оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а цей податок віднести до кола місцевих податків.

Досліджено основні положення Закону України "Про державно-приватне партнерство", які сприяють становленню та розвитку в Україні відносин у сфері державно-приватного партнерства (ДПП), соціально-економічних відносин, залученню інвестицій в економіку тощо. Зосереджено увагу на нормах цього Закону, які є дискусійними. Запропоновано нові норми до цього Закону, а також шляхи вдосконалення в Україні відносин у сфері ДПП. Як емпіричні дані використано матеріали реалізації проектів та укладення договорів ДПП, оприлюднені на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі в Україні. Акцентовано увагу, що для розвитку економічних відносин і врегулювання відносин у сфері ДПП в Україні було ухвалено Закон України "Про державно-приватне партнерство". Результати дослідження основних положень Закону надали підстави вважати, що державні та приватні партнери поєднують повноваження з реалізації соціально важливих проектів у різних сферах економічної діяльності на всій території країни (на національному рівні) або на деяких територіях України (регіональні або місцевий рівень). Упровадження проектів ДПП відповідає вимогам суспільства, суспільство отримує кращі продукти та послуги, прискорює будівництво та модернізацію інфраструктурних об'єктів, залучення інвестицій в економіку тощо. Зроблено висновок про те, що розвиток ДПП в Україні потребує вдосконалення положень Закону. Вони повинні бути гнучкими та надавати можливість співробітництва у різних форматах "державно-приватний партнер". Корисним доповненням до чинної системи координації та контролю буде створення спеціального органу на зразок того, що функціонує в деяких інших країнах, - Private Finance Initiative.

Акцентовано увагу на існуванні концепції "соціальної Європи" як соціального виміру європейської інтеграції. Обгрунтовано сучасне розуміння соціальних прав як фундаменту формування та функціонування соціальної держави. З'ясовано вплив глобальної фінансово-економічної кризи на реформування конституційних текстів європейських держав. Встановлено вплив бюджетного пакту як окремого конституційного засобу подолання кризових явищ у економіці на механізми реалізації соціальних прав і свобод людини та громадянина.

Охарактеризовано нормативно-правові акти щодо обліку земельних часток (паїв). Запропоновано ряд синтетичних та аналітичних рахунків для балансового та позабалансового обліку права на земельні частки (паї) в користуванні сільськогосподарського підприємства. Розроблено методику обліку земельних часток (паїв) у державних чи комунальних сільськогосподарських підприємствах внаслідок їх приватизації.

Здійснено моделювання наслідків впровадження податкової пільги для інноваційних підприємств. Підтверджено доцільність державного регулювання податкового стимулювання інновацій за рахунок прирістного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств. Доведено, що впровадження прирістного податкового кредиту обумовлює позитивні зрушення як для підприємств, так і для держави. Визначено, що збільшення суми податкових зобов'язань платників податків не впливає на посилення податкового навантаження.

Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття "інвестиція", відображені в зарубіжній і вітчизняній економіко-правовій літературі. З'ясовано законодавче визначення категорії, закріплене у вітчизняних нормативно правових актах. Наголошено на необхідності вироблення єдиних підходів до розуміння змісту аналізованої дефініції та уніфікації в законодавчому просторі. Надано авторське визначення поняття "інвестиція".

Обгрунтовано необхідність зміни концептуальних підходів до регулювального впливу держави, викладено сучасні підходи до ролі держави в управлінні економікою; окреслено раціональні межі її втручання в ринковий механізм, основні методи регулювання економічних процесів. Вказано на недоліки існуючих прийомів регулювання економікою в Україні. Доповнено існуючі функції державного регулювання економіки з урахуванням сучасних системних глобальних викликів.