Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються за умов становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики, демократизація правозахисних органів, грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів, досягнення стабільності правового регулювання, можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозахисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф036 + Ф054.3 + Х001.013

Рубрики:

Контроль політичної влади. Арбітр політичної влади

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Держава і громадянське суспільство

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено питанням політико-правової культури (ППК) українського народу в історичній ретроспективі, трансформації в ППК українського соціуму, проблемам розвитку сучасної ППК українського народу. Висвітлено питання електоральної культури українського соціуму на сучасному етапі, політико-правового забезпечення виборчого процесу в Україні, специфіки взаємодії суб'єктів виборчого процесу з електоратом України в умовах євроінтеграції. Розглянуто електоральні стратегії (зміст, цілі, продуктивність), а також різноманіття тактик і технологій електоральної конкуренції в умовах модерного державотворення. Розкрито сутність та умови формування правової ментальності. Проведено соціологічний аналіз особливостей масової свідомості українців у ставленні до корупції. Описано механізм захисту прав і свобод людини в європейському регіоні. Досліджено вплив світової політики на розвиток ППК українського народу.

Науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади державного управління у формуванні політичної культури особистості. Визначено основні теоретичні підходи до вивчення сутності та змісту політичної культури особистості. Розроблено концептуальні засади державного управління у сфері політичної культури за сучасних умов, проаналізовано основні аспекти процесу трансформації політичної культури особистості відповідно до умов сучасного суспільного розвитку України. Уточнено поняття “політична культура особистості” в процесі її політичної соціалізації та інтерпретації в сучасному політичному дискурсі. Розкрито особливості, технології формування політичної культури особистості у трансформаційному суспільстві. Надано пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державного управління у розвитку політичної культури в Україні за рахунок удосконалення нормативно-правової бази, формування засад інтеграції, широкого залучення до діяльності у цій сфері представників громадянського суспільства, упровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, європейської системи підготовки та перепідготовки кадрів. Визначено шляхи вдосконалення діяльності органів державного управління у сфері національно-патріотичного виховання в контексті стратегії його реформування та запропоновано напрями удосконалення.