Вперше розглянуто міжнародно-правові аспекти міждержавних відносин України та Російської Федерації з моменту здобуття незалежності двома державами після розвалу Радянського Союзу та до грудня 2014 р. Визначено етапи становлення міжнародно-правової основи міждержавних відносин України та Російської Федерації, проаналізовано основні міжнародно-правові документи, що складали таку основу, історію їх розроблення, підписання та ратифікацію. Виділено окремі етапи міжнародно-правового регулювання двосторонніх відносин, основні їх договірні й інституційні характеристики. Показано формування міжнародно-правової позиції України з гострих питань взаємовідносин - від Кримського півострова до проблем делімітації та демаркації кордонів. Проаналізовано міжнародно-правові проблеми, що виникли на основі агресії Російської Федерації проти України в 2014 р.

Вперше у вітчизняній науці міжнародного права комплексно досліджено тенденції і проблеми застосування міжнародного права в україно-російських міждержавних відносинах впродовж всього строку їх існування. Виявлено основні риси, проблеми, тенденції та закономірності трансформації міжнародно-правової взаємодії України та РФ на усіх історичних етапах і в основних сферах, а також форми їх взаємовпливу. Розкрито особливості договірних та інституційних механізмів регламентації двосторонніх відносин. Проаналізовано міжнародно-правові позиції України та РФ з усіх гострих питань взаємовідносин - від Кримського півострова до проблем делімітації і демаркації кордорнів. Здійснено юридичну кваліфікацію подій російсько-українського міждержавного збройного конфлікту 2014 - 2016 рр. Проаналізовано загрози для міжнародного права і світового порядку. Надано пропозиції щодо міжнародно-правових засобів реагування, спрямованих на припинення протиправних дій, компенсацію завданої Україні шкоди, притягнення до кримінальної відповідальності винних в агресії, воєнних злочинах і злочинах проти людяності.

Вперше у вітчизняній науці міжнародного права проведено комплексний аналіз тенденцій і проблем застосування міжнародного права в україно-російських міждержавних відносинах впродовж всього строку їхнього існування. Виявлено основні риси, проблеми, тенденції та закономірності трансформації міжнародно-правової взаємодії України та РФ на усіх історичних етапах і в основних сферах, а також форми їхнього взаємовпливу. Розкрито особливості договірних та інституційних механізмів регламентації двосторонніх відносин. Проаналізовано міжнародно-правові позиції України та РФ з усіх гострих питань взаємовідносин - від Кримського півострова до проблем делімітації і демаркації кордонів. Здійснено юридичну кваліфікацію подій російсько-українського міждержавного збройного конфлікту 2014 - 2015 рр.; сформовано цілісне бачення міжнародно-правових проблем, що виникли на тлі агресії Російської Федерації проти України. Виявлено та проаналізовано загрози для міжнародного права і світового порядку.

Розглянуто проблему взаємовідносин у трикутнику "Україна - Європейський Союз - Росія" та пошуку відповідей на протистояння агресору. Констатовано, що наразі вірогідність "великої війни" зберігається, і РФ до неї активно готується. За цих умов є ризик того, що громадська думка в європейських державах почне вимагати від політичних лідерів шукати компроміси з агресором, у т.ч. - за рахунок інтересів України (зменшуючи підтримку нашої держави). Стратегічний аналіз і стратегічна діяльність є довгостроковими чинниками, які можуть забезпечити Україні здатність ефективно протистояти агресору, який часто виявляється поганим стратегом, але добрим тактиком. Зважаючи на обмеженість українських ресурсів порівняно з агресором, пропонується будувати стратегічну діяльність України на засадах асиметричності та проактивності. Запропоновано посилити діяльність України як на міжнародному рівні (протидія російській пропаганді, сприяння реформуванню СБ ОНН, розширення співробітництва з НАТО), так і на внутрішньому (переосмислення економічної політики держави в розрізі поточних військово-політичних умов, посилення захисту та розвитку інфраструктури, готовність у нормативно-правовому та практичному сенсах до введення військового стану, розвиток інноваційних видів озброєнь). Запропоновано утворити "науковий хаб" для проведення стратегічного аналізу для потреб держави.

Висунуто тезу про два асиметричні модуси існування війни - фізичний та дискурсивний. У військовому (матеріальному) вимірі російсько-український конфлікт є локалізованим, натомість дискурс цієї гібридної війни набув глобального масштабу. Інтерпретаційна складова гібридної війни реалізується за допомогою дискурсивних вербально-семіотичних засобів. Конфлікт інтерпретацій під час гібридної війни використовується як різновид зброї поряд з іншими невійськовими компонентами гібридних дій. Відзначено зв'язок сприйняття війни з перформативами (оголошення війни, підписання миру) та варіантами її назв. Увагу приділено аналізові поняття перемоги.