Мета роботи - аналіз існуючих загроз, небезпек і викликів країнам ЄС за умов сьогодення та формулювання базових основ для формування концепції забезпечення суспільної безпеки в країнах ЄС. Використовуючи компаративний метод наукового пізнання виявлено основні загрози безпеці в країнах ЄС та запропоновано основні положення адміністративної доктрини підвищення рівня безпеки через використання формально-юридичного методу. Проблема громадської безпеки країн Європейського Союзу регулюється нормами адміністративного, кримінального та управлінського права, забезпечується нормами міжнародного та адміністративного процесу. Кожна з областей формує свій підхід до цього питання. Насправді проблема адміністративного режиму і забезпечення громадської безпеки носить міждисциплінарний характер. Зростаюча важливість формування системи режимів громадської безпеки держави обумовлені такими об'єктивними і суб'єктивними факторами: глобалізація процесів тероризму і загроз, які посилюються в міжнародному співтоваристві; світ генерується величезні потоки нелегальної зброї, яка не контролюється національними урядами; збільшення рівня загроз разового і персонального тероризму; ембріональна рівень забезпечення безпеки масових заходів; збільшення рівня загроз військового і національного тероризму; наявність прецеденту перегляду кордонів і територіальних претензій в країнах Європи; втрата суспільної довіри до інститутів державного захисту і іншим. Концепція сервісної держави - це визначення напряму розвитку державного механізму й управління всіма галузями адміністративного регулювання, суть якої полягає у виробленні механізмів протидії загрозам і небезпекам суспільства з урахуванням прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб. Фактично, концепція сервісної держави є практичним результатом впровадження розглянутих концепцій забезпечення всіх рівнів. Запропоновано основні положення адміністративної доктрини підвищення рівня суспільної безпеки країн Європейського товариства.

Розглянуто проблеми забезпечення суспільної безпеки за сучасних умов. Розкрито методи, методику і стратегію забезпечення суспільної безпеки як наукового та громадського феномену. Визначено рівні забезпечення суспільної безпеки в Європейському товаристві.

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми організації захисту критичної інфраструктури в провідних країнах Європи. Досліджено понятійно-категорійний апарат у цій сфері. Розглянуто еволюційні процеси та досвід спільної діяльності залучених державних органів та партнерів з приватного сектору різних держав і їх повноваження, основні складові елементи ієрархічної системи, важливі для її побудови та функціонування. Запропоновано нову організаційно-правову національну модель захисту критичної інфраструктури.

Проаналізовано державні політики у сфері національної безпеки у Великобританії, Франції, Німеччині. Проведений аналіз надає підстави зазначити, що у Великобританії третій за величиною в світі оборонний бюджет, служби безпеки світового рівня - міцна позиція в НАТО. Це говорить про те, що у неї є хороша база для відповіді на найгостріші виклики безпеки. Великобританія має намір продовжувати співпрацювати з союзниками по НАТО, європейськими країнами-сусідами і структурами ЄС, що має внести вклад в забезпечення безпеки і стабільності на європейському континенті. Обгрунтовано, що прийнятий у Франції документ "Біла книга" орієнтує на збереження розвитку збройних сил держави в бік інтервенційних завдань і можливостей, але при цьому передбачає значні скорочення чисельності збройних сил. Одночасно політика безпеки Німеччини суттєво переглянута: у порівнянні з колишньою стратегією 2006 р., Німеччина заявляє про готовність стати ключовим гравцем у забезпеченні не просто європейської, а глобальної безпеки у співпраці з європейськими та трансатлантичними партнерами. Ключова теза нової "Білої книги" - безпека Німеччини заснована на сильному і рішучому Північноатлантичному альянсі і єдиному Європейському союзі. Таким чином, виходячи з тексту основних доктрин європейських держав в області національної безпеки загалом, випливає висновок про те, що в них визнається принцип монополярного світу. Німеччина, наприклад, виступає за консолідацію під німецьким лідерством ЄС і подальшу його інтеграцію - формування спільної зовнішньої політики і політики безпеки, в тому числі єдиних європейських збройних сил. Проведений аналіз надає підстави зазначити, що європейські країни спрямовані на військові загрози ззовні і готові приймати участь у зовнішніх збройних конфліктах. Разом з тим головним напрямом формування державної політики у сфері національної безпеки є забезпечення глобалізаційної безпеки як основи європейської безпекової політики.