Досліджено передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством форми обмеження права власності. Встановлено підстави для тимчасового доступу до речей та документів та їх виїмки, тимчасового вилучення майна, а також підстави для повернення майна їх законним володільцям. Визначено обієкти права власності, які може бути вилучено згідно із КПК України під час названих заходів забезпечення кримінального провадження. З'ясовано гарантії належного зберігання вилученого майна. За підсумками дослідження сформульовано пропозиції по удосконаленню чинного КПК України.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Визначено етапи розвитку цього інституту у кримінальному процесуальному законодавстві незалежної України. Розглянуто питання про сутність, підстави, мету та предмет арешту майна. Визначено, на майно яких фізичних та юридичних осіб він може накладатися. Досліджено порядок прийняття та виконання рішення про арешт майна. Проаналізовано процедуру його скасування під час досудового розслідування та судового розгляду. Розроблено пропозиції про внесення змін та доповнень до КПК України щодо удосконалення регламентації застосування арешту майна.

Досліджуено права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Обгрунтовано, що не всі з наведених прав третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, можна віднести до тих прав, які безпосередньо стосуються арешту майна. Деякі права запропоновано уточнити. Зроблено висновок, що у кримінальному процесуальному законі потрібно навести вичерпний перелік прав третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт слідчим суддею, а також при проведенні подальшого досудового розслідування і судового розгляду. Запропоновано авторську редакцію ч. 2 ст. 64-2 КПК України.

Комплексно досліджено проблеми, що пов’язані із застосуванням грошового стягнення (ГС) як заходу забезпечення кримінального провадження, а також формулюванню науково обгрунтованих рекомендацій щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства України і практики його застосування. Розкрито історичний процес становлення інституту ГС, охарактеризовано його правову природу, на підставі чого визначено поняття ГС та його місце у системі заходів забезпечення кримінального провадження, розглянуто зарубіжний досвід накладення ГС у кримінальному провадженні. З урахуванням підходів вітчизняних і зарубіжних учених визначено поняття та склад кримінальних процесуальних правопорушень як підстави накладення ГС та охарактеризовано види кримінальних процесуальних правопорушень, вчинення яких призводить до накладення ГС. Розкрито порядок накладення ГС у ході досудового розслідування та судового провадження та розглянуто порядок скасування ухвали про накладення ГС. За результатами дослідження сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального процесуального закону в частині закріплення підстав і порядку застосування ГС як заходу забезпечення кримінального провадження та підстав і порядку скасування ухвали про накладення ГС.

Дослідження спрямовано на поглиблене вивчення теоретичних та прикладних аспектів проблематики арешту майна у кримінальному провадженні. Проаналізовано історичні витоки та розвиток законодавства, що унормовувало процедуру арешту майна у кримінальному провадженні. Встановлено правову природу арешту майна, досліджено його підстави, умови, завдання, мету, ознаки. Виокремлено особи, на майно яких може бути накладений арешт, та виявлено дефекти нормативного регулювання здійснення арешту майна, яке їм належить. Окреслено та охарактеризовано критерії оцінки допустимості та правомірності обмеження права на володіння майном під час його арешту скрізь призму Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ). Спираючись на підходи ЄСПЛ, розроблено алгоритмізацію оцінки правомірності арешту майна слідчим суддею під час розгляду клопотання про це слідчого та прокурора. Виявлено проблеми правового регулювання та правозастосування, що виникають під час арешту майна у кримінальному провадженні та зняття арешту з майна, а також сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення правової регламентації процесуального порядку арешту майна у кримінальному провадженні.

Робота є результатом комплексного дослідження теоретичних, нормативно-правових та організаційних засад тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні. Розглянуто правові підстави та типові ситуації тимчасового вилучення майна. Виділено кримінальні процесуальні форми тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні залежно від суб'єкта вилучення, характеру основної процесуальної дії та характеру виявленого майна.