Проаналізовано стан, динаміку в цілому по регіонах України за 1990 - 2000 рр., темпи та загальні тенденції розвитку поселенської мережі, основних галузей соціальної інфраструктури та фінансового її забезпечення в сільській місцевості. Розглянуто законодавчі, нормативні акти з питань соціального розвитку села.

Проанализированы состояние, динамика в целом по Украине и регионам за 1990 - 2000 гг., темпы и общие тенденции развития поселенческой сети, основных отраслей социальной инфраструктуры и финансового ее обеспечения в сельской местности. Рассмотрены законодательные, нормативные акты по вопросам социального развития села.

Розглянуто питання визначення впливу параметрів транспортного потоку на ймовірність виникнення ДТП. Одержані закономірності дозволяють оцінити стан аварійності на перехрестях вулиць і доріг.

Проведено аналіз причинно-наслідкових зв'язків виникнення дорожньо-транспортних пригод. Результатом досліджень є визначення показника відносної оцінки впливу порушення ПДР, що може призвести до виникнення ДТП.

Здійснено історичний аналіз генезису правової протидії проституції як соціальному явищу та породжуваним нею кримінальним правопорушенням - сутенерству та втягненню особи в заняття проституцією. Визначено поняття та структуру оперативно-розшукової характеристики зазначеного злочину. Встановлено основні причини та умови, що обумовлюють вчинення сутенерства та втягнення особи в заняття проституцією. Розглянуто питання оперативно-профілактичних заходів щодо запобігання та недопущення вказаних кримінальних правопорушень. З'ясовано основні напрямки й об'єкти виявлення правопорушень. Розроблено порядок фіксації фактів злочинної діяльності та особливостей проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо злочинів, пов'язаних з сутенерством або втягненням особи в заняття проституцією.

Проведено аналіз основних теоретико-методологічних аспектів впливу релігійного фактора на процеси інтеграції в ЄС. Розкрито особливості впливу релігійного фактора на безпекові критерії членства в ЄС. Досліджено проблему інтеграції в ЄС Туреччини в контексті ісламізації її населення. Визначено основні перешкоди на шляху інтеграції в ЄС Туреччини на практичному рівні.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми конфіскації як заходу кримінально-правового характеру в кримінальному праві України. Визначено методологічні засади дослідження. Розглянуто інститут конфіскації в міжнародних нормативно-правових актах і кримінальному законодавстві держав-членів ЄС. Охарактеризовано сучасний стан кримінально-правової забезпеченості конфіскації в Україні, зокрема здійснено класифікацію різних видів конфіскації. Здійснено кримінально-правову характеристику конфіскації майна як форми кримінальної відповідальності, спеціальної конфіскації та конфіскації майна юридичних осіб. Встановлено, що спеціальна конфіскація та конфіскація майна юридичних осіб - це інші засоби кримінально-правового характеру стосовно кримінальної відповідальності. Використано кримінально-правовий склад застосування конфіскації, що є пізнавальною кримінально-правовою конструкцією, різних видів конфіскації. Проведено відмежування конфіскації як покарання та спеціальної конфіскації від суміжних явищ. Окреслено перспективи розвитку інституту конфіскації. Запропоновано змінити та доповнити відповідні положення чинного Кримінального кодексу України.

Сфера міжконфесійних відносин стає однією із найбільш пріоритетних сфер державного управління для забезпечення соціальної cтабільності та досягнення високих стандартів в системі національної безпеки України. Держава потребує ефективних механізмів та сталої системи організаційно-правового забезпечення процесу управління міжконфесійними відносинами. Вперше системно досліджено проблематику конституційно-правового регулювання міжконфесійних відносин в Україні, вміщено основні питання побудови системи органів державної влади у сфері регулювання релігійних відносин та низку важливих висновків щодо підвищення ефективності юридичних гарантій системи державного забезпечення, дотримання й реалізації релігійних прав і свобод людини і громадянина. Метою дослідження є розробка доктринального теоретико-методологічного забезпечення та практичної реалізації засад конституційно-правового регулювання міжконфесійних відносин в Україні. Досліджено правову природу розвитку та визначено місце міжконфесійних відносин в середовищі релігійних відносин. Внесено суттєве уточнення та доопрацювання термінологічного інструментарію науки конституційного права на основі аналізу теоретичних та методологічних аспектів конституційно-правового регулювання міжконфесійних відносин. Проведено ретроспективний аналіз конституційно-правового регулювання та забезпечення міжконфесійних відносин в Україні до встановлення радянської диктатури та в період панування тоталітарного радянського режиму. Розкрито особливості конституційно-правового забезпечення міжконфесійних відносин в Україні в сучасних умовах, надано характеристику статусу їх учасників, запропоновано уточнення для вдосконалення сучасного законодавчого забезпечення у сфері міжконфесійних відносин в Україні. Визначено особливості динаміки та конституційно-правове забезпечення міжконфесійних відносин в Україні, сутність та зміст механізму його регулювання. Одержано результати порівняльного аналізу системи юридичних гарантій забезпечення релігійних прав в Україні та зарубіжних країнах, у поєднанні з результатами дослідження міжнародно-правових та європейських стандартів. У сфері конституційно-правового регулювання міжконфесійних відносин дозволено розробити напрямки та механізми імплементації кращих світових практик міжконфесійних відносин в законодавстві України та запропоновано сучасне бачення й шляхи підвищення ефективності конституційно-правового регулювання державно-церковних відносин в Україні.

Здійснено комплексне, системне та порівняльне дослідження правового регулювання адміністративно-правового статусу (АПС) державних службовців правоохоронних органів (ПОО). Проаналізовано наукові висновки щодо окремих аспектів АПС державного службовця в системі ПОО. Досліджено основні напрями розвідок вчених, які на різних етапах займались вивченням проблем, пов'язаних із: проходженням державної служби в ПОО; виокремленням особливостей АПС державного службовця в системі ПОО, характеристикою окремих елементів АПС державного службовця в системі ПОО; здійсненням порівняльного аналізу з іншими категоріями працівників і т.д. Зазначено, що правова основа АПС державного службовця в системі ПОО має багаторівневу структуру, яка умовно складається з чотирьох рівнів, а саме: 1) Конституція України; 2) Закони України; 3) інші нормативно-правові акти; 4) посадові інструкції, положення, рекомендації уповноважених органів. Запропоновано під терміном "державний службовець правоохоронного органу" розуміти громадянина України, який займає посаду державної служби в ПОО, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого ПОО, а також дотримується принципів державної служби, у тому числі тих, на підставі яких здійснюється діяльність ПОО, в якому він проходить службу. Зазначено, що державним службовцям ПОО притаманні: 1) загальні ознаки (незалежно від державного органу, в якому проходить службу особа); 2) специфічні ознаки (пов'язані з функціональним призначенням державного органу), які необхідно враховувати під час здійснення класифікації державних службовців ПОО, оскільки вони одночасно є критеріями градації. Детерміновано поділ прав державних службовців ПОО на загальні та спеціальні права, які в сукупності утворюють єдиний елемент АПС державного службовця ПОО. Визначено, що гарантії як елемент АПС державного службовця ПОО є сукупністю закріплених за державними службовцями ПОО нормативно-правовими актами гарантій економічного, політичного, соціального, юридичного характеру. Аргументовано, що механізм захисту прав і гарантій державного службовця ПОО в широкому значенні включає: 1) інституційну систему суб'єктів, якими здійснюється захист прав і гарантій державного службовця ПОО; 2) державний захист державних службовців ПОО, перелік яких визначено Законом України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів"); 3) заходи захисту прав і гарантій, ужиті безпосередньо державним службовцем ПОО. Визначено, що обов'язки як елемент АПС державного службовця ПОО - це встановлена адміністративно-правовими актами міра належної та необхідної поведінки державного службовця під час проходження ним служби в ПОО. Запропоновано обов'язки державних службовців ПОО класифікувати на чотири основні групи: 1) ті, що закріплені конституційними нормами; 2) ті, що закріплені в законодавстві про державну службу, які є загальними для усіх державних службовців; 3) ті, що закріплені спеціальними актами законодавства, якими врегульовано діяльність ПОО в цілому, дія яких поширюється на усіх державних службовців ПОО; 4) ті, що закріплені спеціальними актами законодавства, якими врегульовано діяльність окремих ПОО, дія яких поширюється лише на службовців цих органів. Зазначено, що обов'язками додержання службової дисципліни наділені всі державні службовці ПОО, а обов'язками із забезпечення службової дисципліни - керівники ПОО. Запропоновано під терміном "юридична відповідальність державного службовця правоохоронного органу" розуміти застосування уповноваженими суб'єктами в установленому законом порядку до державного службовця ПОО стягнень і примусових заходів за вчинення дисциплінарного проступку, адміністративного або кримінального правопорушення, завдання рішеннями, діями або бездіяльністю матеріальних збитків або шкоди. Доведено, що державного службовця ПОО може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Охарактеризовано кожен вид відповідальності. Окреслено концептуальні засади розвитку інституту державної служби у ПОО. Встановлено, що проходження державної служби в ПОО ґрунтується на: 1) загально-правових принципах, визначених у Законі України "Про державну службу"; 2) спеціально-правових принципах, визначених у спеціальному законі відповідного ПОО. Висвітлено питання, пов'язані з установленням особливостей правового регулювання АПС державного службовця в системі ПОО шляхом визначення специфіки нормативного закріплення АПС державного службовця у Федеративній Республіці Німеччина, Французькій Республіці, Республіці Польща, Сполучених Штатах Америки. Запропоновано внесення змін до чинного законодавства, спрямованих на вдосконалення правового регулювання АПС державного службовця ПОО.

Увагу приділено теоретичним засадам здійснення адміністративних процедур у сфері міграції, обґрунтуванню необхідності введення у національне правове поле категорії "адміністративні процедури у сфері міграції" та оптимізації діяльності органів публічної адміністрації під час здійснення адміністративних процедур у сфері міграції з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Розкрито стан наукового розроблення проблеми здійснення адміністративних процедур у сфері міграції. Виділено специфічні ознаки здійснення адміністративних процедур у сфері міграції. Виокремлено принципи та здійснено класифікацію адміністративних процедур у сфері міграції. Охарактеризовано нормативно-правові засади здійснення адміністративних процедур у сфері міграції. Розкрито систему суб'єктів публічної адміністрації, що здійснюють адміністративні процедури у сфері міграції. Охарактеризовано стадії здійснення адміністративної процедури у сфері міграції, до яких запропоновано відносити: 1) звернення фізичної особи і прийняття заяви до розгляду уповноваженим підрозділом органу публічної адміністрації; 2) розгляд справи (від трьох діб до одного року); 3) винесення рішення (про видачу посвідчення, посвідки, паспорта, довідки, запрошення, дозволу тощо); 4) оскарження прийнятого рішення (факультативна стадія) (на практиці передбачено тільки в судовому порядку); 5) виконання рішення. Визначено сутність оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів публічної адміністрації у досліджуваній сфері. Узагальнено зарубіжний досвід здійснення адміністративних процедур суб'єктами публічної адміністрації у сфері міграції, виокремлено його позитивні здобутки для запровадження в Україні, а саме: зменшення кількості обов'язкових документів, необхідних для здійснення адміністративних процедур у сфері міграції; запровадження електронної черги для суб'єктів звернення; визначення чіткого та вичерпного списку необхідних документів; запровадження сервісу перевірки стану оформлення документа; запровадження інформаційної системи обміну даними між суб'єктами публічної адміністрації тощо.

Здійснено комплексне, системне та порівняльне дослідження адміністративно-правового статусу державного службовця правоохоронних органів. Досліджено основні напрями розвідок вчених, які займались вивченням проблем, пов'язаних із: проходженням державної служби в правоохоронних органах; виокремлено особливості адміністративно-правового статусу державного службовця правоохоронних органів, охарактеризовано окремі елементи адміністративно-правового статусу державного службовця правоохоронних органів. Окреслено концептуальні засади розвитку інституту державної служби в правоохоронних органах. Висвітлено визначення специфіки нормативного закріплення адміністративно-правового статусу державного службовця у Федеративній Республіці Німеччина, Французькій Республіці, Республіці Польща, Сполучених Штатах Америки. Запропоновано внесення змін до чинного законодавства, спрямованих на удосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу державного службовця правоохоронного органу. Розкрито проблематику нормативного врегулювання адміністративно-правового статусу державного службовця в системі правоохоронних органів. Визнано характеристику прав, гарантій державного службовця правоохоронних органів й характеристику обов’язків державного службовця правоохоронних органів як елементи адміністративно-правового статусу.

Увагу приділено теоретико-методологічним та практичним засадам забезпечення економічного розвитку та співробітництва регіонів України в умовах реформування місцевого самоврядування. Досліджено наукові засади, інституціональне забезпечення, інноваційний базис регіонального розвитку та співробітництва. Підведено підсумки реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влада в Україні. Розроблено концептуальні та методичні підходи до оцінки ефективності регіонального економічного розвитку та співробітництва, вивчено європейський та світовий досвід, на основі чого обгрунтовано пропозиції щодо запровадження відповідних механізмів та інструментів в практику управління економічним розвитком регіонів України. Визначено стратегічні пріоритети забезпечення територіально-виробничої функціональності громад. Досліджено наукове підгрунтя та інституціональне забезпечення регіонального економічного розвитку і співробітництва в умовах реформування місцевого самоврядування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)6

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Шифр НБУВ: РА453905 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х891.9(4УКР)6

Рубрики:

Судоустрій окремих країнах

Шифр НБУВ: РА453905 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :