Досліджено зарубіжний досвід залучення волонтерських рухів (ВР) до розв'язання соціальних проблем на місцевому рівні. У суспільствах з усталеною демократичною традицією взаємодія органів публічного управління з ВР надає змогу використовувати додаткові ресурси для надання соціальних послуг. Досягнення згоди, діалогу співпраці, партнерства між органами місцевого самоврядування й ВР є надзвичайно важливим та актуальним завданням сучасного етапу історичного розвитку нашого суспільства.

Досліджено самоорганізацію як властивість соціальних систем, у тому числі системи місцевого самоврядування та волонтерського руху. Доведено, що методологічні підходи системного аналізу надають змогу розглянути місцеве самоврядування та волонтерський рух цілісно та системно. Розглянуто ознаки організації та встановленокореляцію місцевого самоврядування та волонтерського руху як організації. Виявлено, що волонтерському рухупритаманна дуальність, яка поєднує в собі дві різні властивості організації: упорядкованість, структурність і динамізм як процес безперервного розвитку. Обгрунтовано, що системна самоорганізація є ключовою властивістю, атрибутивною рисою волонтерських рухів.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо формування моделі результативної взаємодії ОМС (органи місцевого самоврядування) із СВД (суб'єкти волонтерської діяльності) у СР (соціальна робота) на основі наукового обґрунтування її структури та складових у теоретичному та методичному аспектах. Установлено, що одним із пріоритетних завдань СОМС (система органів місцевого самоврядування) для налагодження взаємодії зі СВД є гармонійне поєднання принципів організації та самоорганізації в нелінійному середовищі, а також створення умов для активізації самоорганізованих структур, якими виступають СВД. Виявлено підходи до формування моделі результативної взаємодії ОМС із СВД в нелінійному середовищі, де ключовим критерієм виділення зазначених підходів є час реагування на подію зовнішнього середовища та характер сприйняття СОМС цих подій. Розроблено й обґрунтовано модель взаємодії СОМС із СВД у СР, в якій змістовим наповненням є такі складники: запит, потреби населення; функції та повноваження суб'єктів взаємодії; організаційне, нормативно-правове, ресурсне забезпечення й оцінка результативності діяльності суб'єктів СР, а серцевинною площиною цієї моделі виступає СР. Наведено практичні рекомендації щодо створення умов для впровадження моделі взаємодії ОМС із СВД, а саме визначено заходи, які мають комплексний характер, що передбачав організаційний, соціальний, мотиваційний, інформаційний, інноваційний механізми, механізм кадрового та матеріально-технічного забезпечення.