Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)124 + П137

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Насінництво культурних рослин

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)124-3 + Х859(4УКР)112-3 + П137г(4УКР)

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х859(4УКР)12:П13

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)124 + П13к

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)341:П

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)124

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено історію становлення та розвитку законодавства про вирощування високопродуктивного насіння зернових культур. Розкрито сутність основних понять і принципів насінництва, описано його структуру й охарактеризовано суб'єкти, розглянуто засоби контролю виробничої діяльності у даній сфері. Визначено особливості укладення різних видів договорів на вирощування та реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур. Розглянуто порядок оформлення договорів контрактації, купівлі-продажу та поставки продукції насінництва. Наведено рекомендації щодо удосконалення механізму правового регулювання насінницької діяльності в Україні.

Освещена история становления и развития законодательства о выращивании высокопродуктивных семян зерновых культур. Раскрыта сущность основных понятий и принципов семяноводства, описана его структура и охарактеризованы субъекты, рассмотрены средства контроля производственной деятельности в данной сфере. Раскрыты особенности уложения различных видов договоров на выращивание и реализацию высокопродуктивных семян зерновых культур. Рассмотрен порядок оформления договоров контрактации, купли-продажи и поставки продукции семяноводства. Разработаны рекомендации по усовершенствованию механизма правового регулирования производства высокопродуктивных семян зерновых культур в Украине.

Проведено комплексний аналіз процесу державного управління вищою освітою України на етапі її інтеграції в європейський освітній простір. Досліджено міжнародний досвід й охарактеризовано сучасний стан формування нормативно-правової бази державного управління структурною перебудовою вищої освіти. Визначено структуру та функції центральних органів державного управління вищою освітою, розглянуто основні форми, методи та напрями їх діяльності у сфері реформування та наближення до європейських стандартів освітньої галузі України. Висвітлено позитивні зміни в освітньому середовищі, проаналізовано його недоліки. Визначено характерні особливості державного управління процесами структурної перебудови системи вищої освіти та впровадження інновацій з метою підвищення ефективності діяльності ВНЗ. Наведено пропозиції щодо удосконалення системи державного управління вищою освітою за умов її адаптації до Болонського процесу.

Проведено комплексний аналіз теоретичних і практичних питань правового регулювання вирощування та реалізації високопродуктивного насіння зернових культур за сучасних економічних умов. З'ясовано специфічні юридичні ознаки та сформульовано визначення поняття насінництва. Встановлено основні принципи та порядок здійснення даного виду господарської діяльності за сучасних умов. Уточнено види та специфіку укладання договорів на реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур. Уточнено суб'єкти виробництва та реалізації оригінального, елітного та репродукційного насіння. Розроблено рекомендації щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання суспільних відносин у галузі насінництва з метою підвищення ефективності його функціонування.

Досліджено процес правового регулювання юридичних гарантій, спрямованих на реалізацію трудових прав, свобод, законних інтересів та обов'язків суддів. Розглянуто юридичні гарантії загального характеру, особливості юридичних гарантій реалізації трудових прав та обов'язків суддів, систему трудових прав та обов'язків суддів як гарантії їх реалізації. Проаналізовано норми загального та спеціального законодавства України, міжнародно-правові та нормативні акти деяких зарубіжних країн. Визначено зміст та особливості трудо-правового статусу суддів, надано характеристику основних його елементів: прав, свобод, інтересів, обов'язків, обмежень, заборон, юридичної відповідальності. Визначено й охарактеризовано юридичні гарантії при виникненні, розвитку та припиненні службово-трудових правовідносин. Розкрито особливості та форми дисциплінарної відповідальності суддів за порушення трудових обов'язків. Розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з питань правового регулювання юридичних гарантій реалізації трудових прав та обов'язків суддів. Результати дослідження сформульовано у вигляді проектів змін і доповнень до чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Здійснено практичну апробацію методології моніторингу групових даних на прикладі вивчення рейтингів політичних партій України протягом 2015 р. напередодні виборів до місцевих рад, порівняння обчислених згідно з авторською методологією прогнозних даних з результатами виборів. Зроблено подальші прогнози розвитку політичної системи. Обгрунтовано необхідність моніторингу внутрішньополітичних процесів як інструменту державного управління.

Розглянуто внутрішньополітичні процеси, що відбуваються в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) в період трансформації від моделі державного управління, властивій комуністичній системі, до моделі публічного адміністрування демократичної системи. Моніторинг та результати таких процесів на сьогодні надають змогу використовувати позитивні досягнення та мінімізувати негативні моменти в політичному житті України на шляху євроінтеграції. Особливу увагу зосереджено на виборах як невід'ємній складовій політичних процесів і трансформацій країн ЦСЄ.

Досліджено інституції, що мають стосунок до інформаційних технологій прогнозування взагалі та до прогнозування в системі національної безпеки зокрема. Розглянуто Раду національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень, Інститут економіки та прогнозування НАН України, Інститут проблем математичних машин і систем НАН України, Національну академію державного управління при Президентові України. Проаналізовано їх структуру, завдання, функції, основні напрями діяльності. Акцентовано увагу на особливостях інформаційних технологій прогнозування в системі національної безпеки в кожній з інституцій, виокремлено їх переваги і недоліки. Наведено як загальні пропозиції щодо впровадження інформаційних технологій прогнозування в системі національної безпеки, так і для кожної інституції окремо.

Висвітлно роль прогнозування як cкладової аналітичної діяльноcті органів дeржавної влади, зокрeма й у cфeрі забезпечення національної бeзпeки. Проналізовано інcтитуційнe забeзпeчeння ceктору бeзпeки та оборони України. Зазначено, що сиcтeма інформаційно-аналітичного забeзпeчeння дeржавного управління у сфері національної безпеки - це cформована cукупніcть інформаційних, організаційних, інcтитуційних, мeтодичних, програмно-тeхнологічних компонeнтів, що cприяє опeративноcті формування, забeзпeчує нeобхідну якіcть та моніторинг упроваджeння управлінcьких рішeнь. Висвітлено оcобливоcті прогнозування і планування у cфeрі національної бeзпeки та оборони, де вказується, що мeтою планування в цих cфeрах є забeзпeчeння рeалізації дeржавної політики шляхом розроблeння cтратeгій, концeпцій, програм, планів розвитку органів ceктору бeзпeки і оборони, управління рecурcами та eфeктивного їх розподілу. Запропоновано шляхи вдосконалення впроваджeння інформаційних тeхнологій прогнозування в cиcтeмі дeржавного управління національною бeзпeкою України.

Розглянуто концептуальні засади організації та проведення огляду стану кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом. Актуальність цього дослідження зумовлена як вимогами чинного законодавства, так і тенденціями розвитку сфери національної безпеки та оборони, невідповідністю державної політики та державного управління вимогам надійного та оперативного реагування на кіберзагрози, розривом та неузгодженістю між сукупністю концептуальних документів і їх реальною імплементацією, відсутністю ефективної координації та взаємодії складових національної системи кібербезпеки щодо кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури. Обгрунтовано й запропоновано концептуальні засади комплексного механізму державного управління оглядом стану кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, з урахуванням міжнародного досвіду в цій сфері, насамперед країн НАТО та Європейського Союзу. Огляд стану кіберзахисту є однією із складових частин Комплексного огляду сектору безпеки та оборони. Він, серед інших видів огляду, вперше визначений в Законі України "Про національну безпеку України". Зважаючи на міжнародний досвід та застосовуючи запроваджений у Законі уніфікований підхід, основну мету огляду стану кіберзахисту запропоновано сформулювати як "визначення реального стану захищеності й готовності об'єктів огляду до запобігання кіберінцидентам, оперативного реагування на кіберзагрози, попередження, виявлення та захисту від кібератак, ліквідації їхніх наслідків, відновлення функціонування цих об'єктів і систем". Запропоновано систему принципів проведення огляду стану кіберзахисту, завдання, які повинні бути вирішені під час його проведення, механізми їх вирішення та представлення результатів.

На основі чинного аграрного законодавства доступно та системно викладено зміст галузі аграрного права, роз’яснено його специфіку, яка обумовлена особливостями сільськогосподарського виробництва. Висвітлено основні напрями та перспективи розвитку правового регулювання аграрних відносин з урахуванням сучасних процесів гармонізації аграрного законодавства України в контексті вимог СОТ та ЄС, враховуючи при цьому пріоритет щодо забезпечення продовольчої безпеки як складової національної безпеки України. Розкрито основні інститути аграрного права й особливості їх правової регламентації. Особливу увагу приділено деяким положенням земельного, екологічного, цивільного, господарського та іншого законодавства, їх правові доктрини під час дослідження таких інститутів, як правове регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників, правовий режим їх майна, договірні відносини за участю сільськогосподарських товаровиробників, правове регулювання виробництва безпечної та якісної сільськогосподарської продукції, органічного сільськогосподарського виробництва тощо. Висвітлено особливості правового регулювання аграрних відносин, які потребують висококваліфікованих юридичних кадрів, здатних забезпечити застосування сучасного аграрного законодавства. Розглянуто проблеми аграрно-правової науки та навчальної дисципліни з урахуванням положень наявної загальнотеоретичної доктрини, новітніх аграрних нормативно-правових актів, які регулюють аграрні відносини. Відображено концептуальні положення щодо подальшого розвитку аграрного права як самостійної галузі права та навчальної дисципліни.

Присвячено дослідженню теоретико-прикладних проблем, пов’язаних з охороною прав на комерційні найменування за законодавством України та правом ЄС. Досліджено основні міжнародно-правові документи та законодавство окремих країн ЄС. Сформульовано авторську дефініцію комерційного найменування, його основні ознаки, принципи надання правової охорони та функції в цивільному обороті. Досліджено правовий статус суб'єктів прав на комерційне найменування, розкрито зміст майнових прав інтелектуальної власності, особливості їх здійснення та передання. Проведено порівняльно-правовий аналіз комерційного найменування та інших засобів індивідуалізації суб'єктів господарювання (найменування, торговельних марок, зазначення походження товарів). Досліджено особливості використання комерційних найменувань у цифровому середовищі, яке на сьогодні не має належної правової основи. Проаналізовані види порушень прав на комерційне найменування та відповідні способи їх захисту. Сформульовані відповідні зміни, доповнення та уточнення до чинного законодавства з метою усунення існуючих прогалин, суперечностей та неповноти.

Розглянуто теоретико-прикладні аспекти, особливості, небезпеки, загрози і ризики когнітивних впливів на соціум у кіберпросторі і через кіберпростір та реагування на них. Доведено, що боротьба за отримання контролю над певними цільовими групами в сучасних умовах передбачає насамперед можливість управління їх когнітивною сферою з використанням методів ментального, образного, мовного тощо впливів на неї. Це здійснюється в різноманітних інфокомунікаційних системах відповідно до ситуацій, переважно через соціальні мережі, блогосферу, художню, науково-популярну і наукову літературу та відповідні ресурси в інтернеті, розважальну і професійно-орієнтовану аудіо- і відеопродукцію, рекламу, ЗМІ, а також шляхом уведення змін, які сприяють цьому, в наукові теорії, навчальні програми тощо. Основна мета - навмисний вплив на відповідні цільові аудиторії для трансформації їх поглядів, переконань, світогляду, і самого сприйняття дійсності відповідно до інтересів і потреб сторони, яка справляє вплив. Це завжди багатоплановий, багатовекторний, комплексний, системний та керований процес загальної спрямованості або цільові, спрямовані на суспільство в цілому або на цільові групи, конкретних індивідів (ключових акторів), який передбачає справляння за єдиним замислом, планом, місцем і часом когнітивних, інформаційних, інформаційно-психологічних, кібервпливів тощо. У сучасних умовах значна кількість сфер людської життєдіяльності перенеслася до кіберпростору та здійснюється через кіберпростір. При цьому майже єдиним джерелом знань та інформації для більшості людей поступово стають різноманітні інформаційні та освітні портали й електронні ресурси, які формуються в кіберпросторі. Це значно впливає на формування та зміну світогляду і ментальності соціуму. Саме через глобальну мережу "Інтернет" молодь сприймає найбільше неперевіреної, часто негативної, небажаної і навіть небезпечної інформації. Відсутність захисту соціуму від когнітивних загроз, які реалізуються в кіберпросторі і через кіберпростір, стає серйозним фактором ризику, деякі аспекти зменшення якого розглядаються в цій роботі.

Узагальнено науково-теоретичні засади, визначено напрями і вироблено відповідні пропозиції щодо використання інформаційних технологій прогнозування (ІТП) в системі забезпечення національної безпеки (СЗНБ). Сформульовано визначення таких базових понять, як "інформаційні технології прогнозування в системі забезпечення національної безпеки" та "інформаційні технології прогнозування в системі державного управління"; проаналізовано організаційно-правові та інституційні засади використання ІТП як складників СЗНБ України; удосконалено типологізацію інформаційних технологій прогнозування шляхом доповнення критеріїв прогнозування за складовими СЗНБ та виділення 14 видів (трьох типів) сучасних IT. Розроблено інформаційну технологію прогнозування суспільно-політичних процесів на прикладі передбачення електоральних намірів в Україні; узагальнено застосування зарубіжного досвіду в цій сфері до українських реалій з метою використання ІТП в СЗНБ; розкрито взаємозв’язок інформаційних технологій прогнозування і технологій інформаційної безпеки як складових механізму забезпечення національної безпеки. Розроблено формулу для оцінювання ефективності СЗНБ; визначено напрями підвищення ефективності використання ІТП в СЗНБ; наведено низку пропозицій щодо поліпшення механізмів прогнозування у сфері національної безпеки.

У монографії подано розширений авторський курс адміністративного права та адмі¬ністративного процесу України в умовах воєнного стану. За основу взято теоретичні по¬ложення та практику діяльності публічної адміністрації, що відповідає цінностям людино- центристської теорії, коли публічна адміністрація має організувати та забезпечити оборону Вітчизни, права, свободи й інтереси приватних громадян та правопорядок в умовах воєн¬ного стану. Монографія може бути корисною для посадових (службових) осіб адміністративних органів, які працюють (ведуть бойові дії, несуть службу) в умовах воєнного стану, студен¬тів в освітньому процесі, викладачів закладів освіти, науковців, народних депутатів, суд¬дів, волонтерів та інших суб’єктів громадянського суспільства. За змістом у монографії розкрито питання програми другого блоку фахового вступ¬ного випробування з адміністративного права України, що затверджена МОН України, проте зміст не обмежується ними. Вона може стати в нагоді під час підготовки до вступ¬них випробувань для складання ЗНО до магістратури, а також у підготовці до відповідних кваліфікаційних іспитів кандидатів на посади суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів і працівників правоохоронних органів та інших суб’єктів публічної адміністрації.