Досліджено становлення та розвиток теорії та нормативно-правового закріплення інституту запобігання ухиленню від відбування покарання. Розкрито зміст і поняття "запобігання ухиленню від відбування покарання", не пов'язаного з позбавленням волі. Узагальнено зарубіжний досвід інституту запобігання ухиленню від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Визначено стан і тенденції ухилення від відбування такого покарання, проаналізовано причини й умови його вчинення. Обгрунтовано вчення про соціально-демографічні, кримінально-правові та соціально-психологічні ознаки засудженого, який вчиняє ухилення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. За результатами аналізу чинних правових норм означено перелік основних форм ухилення від відбування покарання. З'ясовано перелік заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуально-профілактичного характеру, спрямованих на запобігання ухиленню від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Сформульовано пропозиції з удосконалення чинного законодавства щодо запобігання вчиненню зазначеного ухилення.