Визначено базові категорії, поняття й їх співвідношення, розвинуто наукові засади державної інформаційної політики через класифікацію та систематизацію її принципів і функцій. Узагальнено національний досвід застосування регуляторного інструменту державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції (1998 - 2007 рр.) та проведено порівняння його з досвідом Латвії та Польщі. Визначено мету державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції, досліджено зворотний зв'язок у системі механізмів її реалізації. Досліджено такі технології інформування населення як "інформаційна кампанія" та "поточне інформування". Проведено відбір і обгрунтування адекватних механізмів реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції.

Порушено питання використання розробленої академіком В. М. Глушковим системи ОГАС (общегосударственная автоматизированная система) та її спроможності відповісти на виклики, що постали на сучасному етапі перед державним управлінням в Україні. Здійснено порівняння вимог до ОГАС з вимогами, що висуваються до IT-забезпечення державного сектора, а також феноменів ОГАС та електронного уряду. Запропоновано алгоритм аналізу доцільності впровадження ОГАС, з'ясовано, що вона відповідає вимогам, що висуваються до національних проектів, і має перспективи в контексті їх реалізації. Ця система за своєю сутністю відповідає новітнім вимогам щодо організації державної IT-архітектури й її змістового наповнення, є засобом управління інформаційними потоками, які стосуються стану економіки. Доведено, що діагностика через SWOT-аналіз і глибинне дослідження ОГАС і контексту його впровадження через методику AIE (Applied information economics), а також аналіз стейкхолдерів забезпечують достатність підстав для ухвалення відповідного управлінського рішення.

Проаналізовано досвід інституційного забезпечення державної комунікативної політики на центральному рівні в Норвегії та країнах ЄС - Німеччині, Іспанії, Великої Британії та Нідерландах. У вигляді схем відтворено структурні елементи та рівні підпорядкування відповідних інституцій. Висвітлено основні нормативно-правові засади державної комунікативної політики цих країн. Охарактеризовано механізми організації та координації комунікації органів державної влади України в ретроспективі та на сучасному етапі державотворення. Розроблено рекомендації щодо інституційного забезпечення державної комунікативної політики України.

Виявлено загальні передумови звернення до ідеї стратегічних комунікацій - постійний комунікативний програш офіційних структур терористам, особливо відчутний після терактів 11 вересня 2001 р. Обгрунтовано актуальність реалізації стратегічних комунікацій в Україні. Охарактеризовано сутність стратегічних комунікацій та описано процес інституалізації діяльності з розроблення й реалізації стратегічних комунікацій в НАТО. Висвітлено рекомендовані напрями подальшого розвитку стратегічних комунікацій Північноатлантичного альянсу.

Досліджено комунікативні процеси сучасності в межах міжвідомчої науково-дослідної роботи за темою "Інтернет-лінгвістика: теоретичні та прикладні аспекти". Підсумовано певні результати теоретико-концептуального осмислення стратегічних комунікацій. Запропоновано технології асиметричних відповідей на гібридну агресію Росії. Надано практичні рекомендації фахівцям державних і безпекових інституцій щодо протидії деструктивним гібридним впливам на основі аналізу й оцінювання українського та міжнародного досвіду стратегічних комунікацій - скоординованого використання комунікативних можливостей держави - публічної дипломатії, зв'язків із громадськістю, військових зв'язків, інформаційних і психологічних заходів.