Наведено результати досліджень щодо реалізації політики національної безпеки України в сфері оборони. Викладено актуальні питання системи державного управління процесами формування та реалізації оборонної політики. Проаналізовано чинні закони, нормативно-правові акти, які стосуються оборонної галузі, запропоновано шляхи їх удосконалення. Висвітлено основні положення проекту Концепції системи державного управління оборонною політикою країни.

Приведены результаты исследований о реализации политики национальной безопасности Украины в сфере обороны. Изложены актуальные вопросы системы государственного управления процессами формирования и реализации оборонной политики. Проанализированы действующие законы, нормативно-правовые акты, которые касаются вопросов оборонной отрасли, предложены пути их усовершенствования. Освещены основные положения проекта Концепции системы государственного управления оборонной политикой страны.

Розглянуто базові визначення й терміни з питань оборонної політики, охарактеризовано її складові. Викладено методологію державного управління процесами формування та реалізації оборонної політики України. Наведено основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність державних органів управління у даній сфері, встановлено їх повноваження. Описано механізм формування державного бюджету в оборонному секторі національної економіки. Розроблено методологію досліджень щодо обгрунтування основних напрямів і програм розвитку озброєння і військової техніки.

Раскрыта сущность базових определений и терминов по вопросам оборонной политики, охарактеризованы ее составляющие. Приведена методология государственного управления процессами формирования и реализации оборонной политики Украины. Рассмотрены основные нормативно-правовые акты, регулирующие деятельность государственных органов управления в данной сфере, установлены их полномочия. Описан механизм формирования государственного бюджета в оборонном секторе национальной экономики. Разработана методология исследований по обоснованию направлений и программ развития вооружения и военной техники.

Проаналізовано вплив фінансово-економічних і політичних процесів на регіональну політику безпеки України. Розкрито значення світової економічної кризи як головного фактора негативного впливу на економічну безпеку України. Розглянуто основні геополітичні наслідки 2008 р. та місце України у сучасному геополітичному просторі. Проведено комплексне оцінювання та прогнозування впливу світової економічної кризи на процес інтеграції України до НАТО. Висвітлено пріоритетні напрямки державної політики щодо реалізації економічних можливостей України у сфері євроатлантичної інтеграції за умов забезпечення економічної безпеки держави.

Проанализировано влияние финансово-экономических и политических процессов на региональную политику Украины. Раскрыто значение мирового экономического кризиса как главного фактора негативного влияния на экономическую безопасность Украины. Рассмотрены основные геополитические последствия 2008 г., определено место Украины в современном геополитическом пространстве. Проведено комплексное оценивание и прогнозирование влияния мирового экономического кризиса на процесс интеграции Украины в НАТО. Освещены приоритетные направления государственной политики по реализации экономических возможностей Украины в сфере евроатлантической интеграции в условиях обеспечения экономической безопасности государства.

Оцінено поточний стан системи військово-технічного співробітництва України з іноземними країнами. Проаналізовано основні проблеми та визначено головні цілі в даній сфері, обгрунтовано напрями їх досягнення. Увагу приділено питанням військово-технічного співробітництва України з Російською Федерацією та країнами ЄС.

Розкрито проблеми удосконалення системи військово-технічного співробітництва (ВТС) України. Проаналізовано ВТС таких країн світу, як США, Франція, Німеччина, Польща, Росія, Білорусь. Визначено недоліки вітчизняної системи ВТС. Охарактеризовано стан і тенденції розвитку світового ринку озброєнь, показано можливості оборонно-промислового комплексу України щодо експорту продукції військового призначення. Розглянуто методологічні підходи щодо обгрунтування вибору зразків озброєння іноземного виробництва для закупівлі їх на потребу вітчизняних Збройних Сил. Визначено основні напрями військово-технічного співробітництва України з іноземними країнами.

Висвітлено основні тенденції, зміни глобального воєнного середовища, визначено потенційні загрози воєнній безпеці України. Проаналізовано загрози суверенітету та територіальній цілісності держави, політичну нестабільність і воєнно-політичні конфлікти поблизу державних кордонів, ймовірність регіональних збройних конфліктів в Україні та протистоянь між державами, неконтрольоване розповсюдження зброї масового ураження і технологій подвійного використання. Увагу приділено міжнародному тероризму, загрозам в інформаційній сфері й інформаційній безпеці. Визначено шляхи та напрями посилення оборонної політики України на початку ХХІ ст.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з регламентацією в кримінапьно-процесуальному законодавстві діяльності прокурора. На підставі узагальнення літературних джерел, слідчої, прокурорської та судової практики в ході провадження по кримінальних справах виявлено шляхи її вдосконалення.

Розглянуто економіко-правові фактори ризиків розвитку системи експортного контролю України та їх вплив на рівень воєнно-економічної безпеки держави. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти системи експортного контролю України. Визначено причини виникнення ризиків в організації експортного контролю, їх потенційні загрози та можливість впливу на рівень фінансування оборони.

Досліджено проблеми гарантування воєнної безпеки держави з використанням можливостей механізмів військово-технічного співробітництва. Розглянуто методологічні підходи до обгрунтування вибору зразків озброєння іноземного виробництва для закупівлі їх на потребу своїх Збройних Сил. Оцінено стан реалізації політики військово-технічного співробітництва та застосування офсетної практики у процесі здійснення експортно-імпортних операцій під час торгівлі озброєнням. Сформульовано основні напрями військово-технічного співробітництва з іноземними країнами. Надано пропозиції щодо удосконалення системи військово-технічного співробітництва.

Розглянуто проблемні питання експорту військових технологій як одного з пріоритетів воєнно-економічної політики України, проаналізовано світові тенденції у сфері трансферту військових технологій, висвітлено чинники, які стримують розвиток експорту військових технологій в Україні, а також зазначено ключові причини неефективної діяльності спецекспортерів у цій сфері. Запропоновано рекомендації щодо стимулювання розвитку трансферу (у т.ч. експорту) військових технологій у контексті поглиблення співпраці України з державами Європейського Союзу і НАТО.

Розглянуто проблемні питання законодавчого та інституційного забезпечення військово-технічної та оборонно-промислової політики держави, висвітлено чинники, які стримують залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс, а також зазначено ключові причини недостатньо ефективної діяльності оборонних підприємств. Запропоновано рекомендації щодо стимулювання розвитку міжнародного воєнно-економічного співробітництва України у спосіб в несення певних змін до чинної нормативно-правової бази та інституційних змін, побудованих на ринкових засадах.

Розглянуто проблеми посилення протидії України російській агресії, що вимагає належного захисту й активної оборони нашої країни та залишається найбільш актуальним питанням сьогодення. Проаналізовано зазначені проблеми та причини, що їх викликають, здійснено пошуки можливих шляхів і механізмів подолання цих проблем для підвищення ефективного захисту та оборони держави, покращення готовності всіх складових сил оборони до відбиття збройної агресії РФ.

Проблеми розвитку військово-технічного співробітництва (ВТС) України з іноземними державами в сучасних умовах. Визначено, що однією з головних проблем, яка гальмує розвиток військово-технічного співробітництва, є відсутність прав оборонних підприємств щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності під наглядом держави, але без спеціальних експортерів-посередників. Надання таких прав є вимогою часу та поширеною світовою практикою. Їх наявність у національного виробника озброєння та військової техніки (ОВТ) створить необхідні умови для розширення присутності на українському ринку іноземних оборонних компаній і, відповідно, залучення новітніх оборонних технологій та інвестицій у оборонну галузь. Така ситуація потребує суттєвих змін у системі військово-технічного співробітництва, які сприятимуть лібералізації зовнішньоекономічної діяльності з товарами та послугами військового призначення та подвійного використання для суб'єктів ВТС усіх форм власності. Обгрунтовано необхідність запровадження нових підходів щодо розвитку ВТС, основними пріоритетами яких є: задоволення потреб українських військових формувань за рахунок імпорту; збереження традиційних та освоєння нових ринків ОВТ; використання ВТС з метою залучати союзників із числа західних партнерів та усунення Росії як конкурента на ринку озброєння та військової техніки. Запропоновано закріпити зазначені підходи в окремому документі - Стратегії військово-технічного співробітництва України з іноземними державами, яка розглядатиметься як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, не деталізований план. Такий підхід до розвитку військово-технічного співробітництва України з іноземними державами сприятиме забезпеченню Збройних Сил України сучасним озброєнням, закріпленню України на нових ринках зброї та збільшенню валютних надходжень.

Військово-технічне співробітництво України з іншими країнами стає визначальним фактором забезпечення національної безпеки і оборони держави, зокрема в політичній, воєнній та економічній сферах. Це проявляється за такими напрямами, як-от оснащення Збройних Сил України (ЗСУ) та інших складових сил оборони, реалізація національних проектів виробництва озброєння та військової техніки (ОВТ) та експорту українського озброєння. Агресія РФ проти України в 2014 р. призвела не тільки до припинення українсько-російського військово-технічного співробітництва, а й перевела Росію зі стану конкурента на ринку озброєння та військової техніки у стан ворогів Української держави, що неодмінно спонукало до пошуку нової моделі поведінки України на ринку ОВТ. Ураховуючи те, що і Україна, і Росія працюють майже в одному сегменті продукції та послуг на вищезазначеному ринку, посунути з цього сегмента РФ як основного конкурента можливо лише за умов підтримки з боку наших стратегічних партнерів та використання міжнародної політики санкцій проти РФ у відповідь на її агресію проти України. Проаналізовано методи діяльності РФ на ринку ОВТ в сучасних умовах з метою уникнення санкцій з боку ЄС та США. Обгрунтовано можливість використання військово-технічного співробітництва між Україною та США як інструменту витіснення РФ із світового ринку ОВТ. Доведено, що заінтересованість США у виконанні запроваджених проти РФ санкцій та недопущення російської зброї у зони конфліктів через треті країни може стати потужним імпульсом у розвитку українсько-американського співробітництва у військово-технічній сфері. Співпраця у традиційних галузях оборонно-промислового комплексу (ОПК) України, як-от: військово-транспортне авіабудування, бронетанкова індустрія, морське корабле- та турбінобудування, ракетобудування, які переважно державні та не присутні на фондових ринках, потребує додаткової уваги з боку держави для залучення інвестицій та допомоги від США. Варіанти розвитку цих базових галузей досить ретельно вивчені у численних українських фахових дослідженнях. Одночасно потребує уваги співпраця в інших галузях, найбільш пріоритетними з яких, на нашу думку, є ті, що виготовляють стратегічні матеріали для оборонної промисловості та енергетики; електронна промисловість та комунікації. Запропоновано налагодження та розширення військово-технічного співробітництва між Україною та США через вивчення та розуміння стратегічних інтересів обох країн та у використанні цих інтересів з метою збільшення інвестицій в український ОПК.