Дисертацію присвячено порівняльно-правовому дослідженню кримінальної відповідальності за використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, як в Україні, так й іноземних державах. Робота є першим в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, з позиції порівняльно-правового пізнання. Конкретний внесок здобувача в наукову розробку зазначених положень полягає в обґрунтуванні нових теоретичних висновків, розробленні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни та мають важливе теоретичне та практичне значення для науки кримінального права та практики протидії відмиванню коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків. Виходячи з результатів вивчення історичного розвитку протидії використанню коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, ґрунтуючись на теоретичних засадах та емпіричній базі дослідження, враховуючи позитивний та негативний іноземний досвід, запропоновано низку змін до українського кримінального законодавства, зокрема, вилучити ст. 306 з КК України, та передбачити використання її положень у частині другій ст. 209 КК України та частині третій ст. 307 КК України у ролі обтяжуючих обставин. Підкреслено, що більшістю зарубіжних країн визнається економічна націленість злочинів з легалізації (відмивання) коштів, отриманих від злочинної діяльності, зокрема, від незаконного обігу наркотиків, і тому разом з позбавленням волі широко використовуються санкції у вигляді конфіскації майна та штрафів. На відміну від України, у низці іноземних держав (Німеччина, Франція, Князівство Монако) поряд з кваліфікуючими (особливо кваліфікуючими) складами злочинів щодо використання коштів, здобутих від злочинної діяльності, включаючи від незаконного обігу наркотиків, виділяються також і привілейовані склади цього злочину, які звільняють від відповідальності або пом’якшують її.