Досліджено закономірності становлення громадянської злагоди та наведено характеристику кожної з них, виявлено передумови необхідності й можливості управління, а також розроблено концептуальну модель регіонального управління громадянською злагодою. Запропоновано концепцію моделювання управління в регіоні та надано методичні рекомендації щодо реалізації регіональної моделі у формі конфедерації суспільно-політичних організацій як управління громадянською злагодою з боку громадян.

Проаналізовано особливості державного управління (ДУ) соціальним діалогом (СД) за ринкових умов господарювання та сучасної світової економіки, проблеми та шляхи їх вирішення. Визначено форми та методи взаємодії представницьких органів суб'єктів соціально-трудових відносин в контексті компромісних рішень під час вирішення конфліктів та запобігання розбіжностям, напрями удосконалення механізму ДУ СД.

Розкрито теоретико-методологічні основи формування механізмів реалізації (МР) публічної влади (ПВ) на основі довіри. Розглянуто питання розробки методологічного і практичного інструментарію дослідження довіри як МР ПВ в різних сферах життєдіяльності. Проаналізовано проблему довіри в системі публічної влади (СПВ) у контексті політичної культури сучасного українського суспільства. Описано СПВ та особливості їх реформ в закордонних країнах. Визначено довіру як фактор функціонування і розвитку сучасної ринкової економіки. Увагу приділено питанням оптимізації МР ПВ на основі довіри.

Розглянуто питання адміністративно-правового механізму запобігання нелегальній міграції. Обгрунтовано висновки щодо трьох рубежів запобігання нелегальній міграції, визначено основні канали руху нелегальних мігрантів через Україну. Показано графічно та на підставі наведених статистичних даних обгрунтовано загрозу національній безпеці України з боку нелегальної еміграції та необхідність боротьби з нею. Запропоновано певні зміни та доповнення в адміністративне законодавство України й обгрунтовано необхідність створення Державної міграційної служби як Центрального органу виконавчої влади. Наведено висновки, спрямовані на вдосконалення державних органів щодо попередження та конкретного запобігання нелегальній міграції в Україну.

Досліджено особливості договірно-правового регулювання надання та використання міжнародної технічної допомоги (МТД) Україні. Розглянуто рамкові угоди, які визначають основні умови техніко-економічного співробітництва, механізми узгодження та надання МТД та особливості реалізації програм і проектів міжнародної технічної допомоги МТД на території України. Визначено принципи правового регулювання відносин між донорами та країнами-реципієнтами у даній сфері. Висвітлено особливості імплементації міжнародних угод у сфері МТД і правове регулювання МТД ЄС. Виявлено прогалини у законодавстві України з питань надання та використання МТД і запропоновано шляхи їх усунення.

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання надання та використання міжнародної технічної допомоги (МТД). Вивчено питання імплемінтації міжнародних угод в даній сфері у вітчизняне законодавство. Проаналізовано питання договірно-правового регулювання надання та використанння МТД в Україні. Розглянуто рамкові угоди, які визначають умови техніко-економічного співпробітництва, механізми узгодження та надання МТД, а також особливості реалізації програм і проектів МТД на території України. Визначено принципи правового регулювання відносин між донорами та країнами-реципієнтами у цій сфері. Виявлено прогалини у вітчизняному законодавстві з питань надання та використання МТД і запропоновано шляхи їх усунення.

Розкрито принципи побудови та функціонування системи влади, публічний характер якої висвітлено як соціальний, правовий феномен формування та реалізації владних повноважень. Визначено економічний зміст категорії "довіра" та її місце у формуванні механізмів реалізації публічної влади. Обгрунтовано методичний підхід до оцінювання довіри та розроблено відповідну модель. Систему місцевого самоуправління запропоновано трансформувати через механізм реалізації концепції децентралізації функцій влади. Механізм протидії корупції розглянуто як головний чинник підвищення довіри до публічної влади та розроблено інформаційну модель взаємодії з нею громадянина.

Розкрито значення загальної вогневої підготовки працівників ОВС для виконання оперативно-службових завдань. Викладено моделювання умов проведення навчально-тренувальних занять зі стрілецькою зброєю. Висвітлено психологічні особливості процесу навчання стрільби з пістолета. Розглянуто тренінг як ефективну форму навчання працівників ОВС щодо формування навичок поводження зі зброєю. Наведено методичні основи тренінгу з формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування вогнепальної зброї.

Досліджено проблеми децентралізації влади в Україні як умова ефективного механізму державного управління.

Зазначено, що Державна прикордонна служба України виконує завдання з охорони та оборони державно кордону. Наявність постійних загроз та ризиків спричинили утворення додаткових сил та засобів для реагування на зміни в обстановці. Сили та засоби, а також резерви є головним механізмом для забезпечення нарощування сил за умов виникнення нестандартних ситуацій на державному кордоні. Досліджено та розроблено рекомендацї щодо складу, завдань та способів дій резервів під час ускладнення обстановки на державному кордоні.

Ефективний розвиток військової сфери України в майбутньому вбачається можливим за умови інтеграції усіх військових формувань держави в об'єднану конструкцію з подальшим її перетворенням на цілісну систему. Увагу варто приділяти створенню єдиних підсистем забезпечення її життєдіяльності. Мінливість та невизначеність сучасної геополітичної обстановки в глобальному і регіональному масштабах висуває нові вимоги до забезпечення національної безпеки України та адекватності її воєнно-політичної моделі викликам сьогодення. Важливим моментом у визначенні напрямку розвитку Державної прикордонної служби України є визначення її ролі й місця в системі національних інтересів України. Надано рекомендації щодо розвитку сил та засобів Державної прикордонної служби України для проведення заходів за умов проведення операції Об'єднаних сил.

Здійснено дослідження поняття та видів об'єктів адміністративно караного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Доведено, що об'єкт складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 "Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кодексу України про адміністративні правопорушення має свої різновиди: загальний, родовий, видовий і безпосередній. Аргументовано, що загальним об'єктом складу адміністративно караного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є вся сукупність суспільних відносин, що охороняється адміністративно-деліктними нормами у сфері економічної і політичної основи держави, національної безпеки тощо. Родовим об'єктом є суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок управління. Видовим об'єктом адміністративно караного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є суспільні відносини: у сфері проходження військовозобов'язаними військової служби в особливий період у процесі мобілізації: виконання військового обов'язку; у сфері забезпечення в особливий період у процесі мобілізації посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування: призову на військову службу; мобілізаційної підготовки громадян; мобілізації військовозобов'язаних. Безпосереднім об'єктом адміністративно караного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є суспільні відносини у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зроблено висновок, що поняття оборони держави є значно ширшим за поняття мобілізаційної підготовки чи мобілізації населення. Фактично оборона держави зводиться до того, що за необхідності органи державної влади, юридичні особи, населення повинні провести підготовчі роботи щодо, наприклад, швидкого проведення мобілізації в майбутньому. Проведення мобілізації є лише частиною заходів, які включає в себе оборона держави в разі збройної агресії ворога.