Розглянуто питання регулювання земельних і лісових відносин, ведення лісового господарства й охорони довкілля в Україні. Охарактеризовано нормативні методи оцінки земель лісового призначення. Увагу приділено визначенню окремих категорій земель, праву власності на землю, правам і обов'язкам землевласників і землекористувачів, повноваженням органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі земельних відносин, екологічним правам і обов'язкам громадян.

Рассмотрены вопросы регулирования земельных и лесных отношений, ведения лесного хозяйства и охраны окружающей среды в Украине. Охарактеризованы нормативные методы оценки земель лесного предназначения. Уделено внимание определению отдельных категорий земель, праву собственности на землю, правам и обязанностям землевладельцев и землепользователей, полномочиям органов государственной власти и местного самоуправления в сфере земельных отношений, экологическим правам и обязанностям граждан.

Розглянуто теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання визначення сутності, змісту адміністративної юрисдикційної діяльності органів державної податкової служби (ДПС) України, виявлено недоліки у їх правовому регулюванні та обгрунтуванні на цій основі внесення змін до законодавства, спрямованих на підвищення дієвості зазначеної діяльності. Доведено існування спільного та різниці між податковою юрисдикцією і адміністративною юрисдикцією. Зауважено, що спільне стосується сутності відповідної діяльності як державно-владної, а різниця проявляється у предметі, заходах і засобах відповідної діяльності. Здійснено розмежування адміністративно-правового примусу та примусу у податковому праві. Визначено різницю між адміністративним правопорушенням і податковим правопорушенням, що проявляється, насамперед, у тому, що різними є об'єкт, суб'єкт і суб'єктивна сторона проступків. Визначено адміністративну юрисдикцію як діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування щодо прийняття рішень, спрямованих на реалізацію визначеної законом компетенції, що має державно-владний характер і спрямована на захист прав, свобод громадян, законних інтересів юридичних осіб, а також публічних інтересів. Здійснено систематизацію адміністративних юрисдикційних проваджень і процедур в діяльності органів ДПС України та виділено такі їх види: процедури застосування заходів примусу, включаючи провадження у справах про адміністративні правопорушення законодавства у сфері оподаткування; провадження у справах про корупційні правопорушення в органах ДПС України, за вчинення яких перед

бачено адміністративну відповідальність; дисциплінарні провадження у діяльності органів ДПС України; провадження щодо розгляду адміністративних справ у адміністративних судах. Доведено доцільність використання методологічних засад системи управління якістю для вдосконалення юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади взагалі та органів ДПС України.

Досліджено питання основних етапів і послідовності запровадження нових підходів до фінансування вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги на основі кількості й складності пролікованих випадків у закладах охорони здоров'я. Показано застосування окремих інструментів і методик обліку результативності діяльності лікарень і визначення вартості для відшкодування витрат, пов'язаних із наданням медичної допомоги. Зокрема, розглянуто питання контрактування закладів охорони здоров'я, регламентування застосування методик обліку витрат, формування гарантованого державою пакету медичних послуг населенню, а також питання визначення вартості окремих послуг для їх оплати за рахунок державних коштів.

Проведено моделювання умов стабільного функціонування фінансової системи територіальної громади (ТГ). Реформування міжбюджетних відносин є стимулом для місцевих громад ефективніше формувати дохідну частини бюджету з подальшим переходом на самозабезпечення та більш раціональне планування своїх видатків, що у майбутні фінансові періоди нададуть змогу зробити ТГ економічно та фінансово спроможними. Показано, що унаслідок прийняття змін до Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України суттєво розширені фінансові можливості місцевого самоврядування. На сьогодні держава здійснює суттєву фінансову підтримку процесу децентралізації. Доведено, що фінансова підтримка реформ адміністративно-територіального устрою України не має перетворитись на перерозподіл коштів Державного бюджету на користь окремих ТГ та їх об'єднань. Тобто кінцевою метою реформ має стати створення фінансово спроможних і самодостатніх ТГ. Проведено моделювання етапів та умов забезпечення сталого розвитку ТГ. Доведено, що необхідно виокремити три стадії: мінімізація збитків, досягнення беззбитковості та формування умов самодостатності у фінансовому забезпеченні; досягнення прибутковості та рентабельності; досягнення рівня фінансової стійкості, достатнього для сталого розвитку територій. Доведено, що найбільшу фінансову допомогу з боку держави ТГ потребують на перших двох стадіях. У зв'язку з цим запропоновано на перших двох стадіях планувати експоненційне зростання обсягів державної підтримки. На третій стадії залишається необхідною потреба у зовнішньому фінансуванні з боку держави. Але на цьому етапі більшість територій вже має знаходиться на тому рівні фінансової стійкості, на якому більшу частину її прибутковості і рентабельності можливо забезпечити за рахунок внутрішньогалузевих ресурсів і можливостей. Доведено, що на третій стадії зникає необхідність стрімкого зростання видатків, їх можливо зафіксувати на певному достатньому для підтримки сталого розвитку рівні. Таку ситуацію найкраще можливо описати логістичною кривою.

Проведений аналіз досвіду проведення реформування адміністративно- територіального устрою та децентралізації управління в європейських країнах. Проведено порівняння різних моделей децентралізації влади. Досліджено особливості адміністративно-територіальних перетворень у країнах-членах ЄС, які призвели до позитивних та негативних результатів. Показано, що європейська практика демонструє зростаючу роль місцевого самоврядування в системі публічної влади та можливості ефективного розмежування повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в загальнодержавному й територіальному управлінні. Встановлено, що у більшості країн Європи на місцевому та регіональному рівнях практично усі компетенції, окрім компетенцій загальнодержавного значення, належать до повноважень органів місцевого самоврядування. Встановлено, що у країнах Європи простежується тенденція до укрупнення адміністративно-територіальних одиниць базового рівня, що відповідає рівню громад в Україні та децентралізація й реформування функціональних повноважень у системі адміністративно-територіального устрою. Проведений порівняльний аналіз повноважень адміністративно-територіальних одиниць у різних країнах, структури та особливостей формування доходів місцевих органів самоврядування. На основі проведеного аналізу здійснені пропозиції щодо формування української моделі децентралізації. Доведено, що для отримання позитивних результатів децентралізації влади в Україні необхідно одночасно враховувати такі аспекти: запровадження механізмів широкого залучення членів територіальних громад до участі в управлінні; розвивати громади як публічні корпорації на власних ресурсах; забезпечити повсюдність місцевого самоврядування, розширити їх юрисдикцію на територію за межами населених пунктів; децентралізація повноважень має супроводжуватись децентралізацією бюджетних ресурсів.

За сучасних умов децентралізації особливої актуальності набуває проблема розбудови ефективної системи управління фінансами територіальних громад. Однією з основних проблем процесу децентралізації є створення умов для забезпечення фінансової стійкості та самодостатності територіальних громад. Сучасними аспектами вирішення проблем розвитку територіальних громад та місцевого самоврядування займаються такі вчені, як Павлюк А. П., Олійник Д. І., Баталов О. А., Дацко О. І., Муркович Л. Л., Молодожен Ю. Б. та ін. [1-4]. Результати власних досліджень проблеми наведені в [5-11]. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не дивлячись на зміни до Бюджетного та Податкового кодексів, існують механізми, що стримують розвиток об'єднаних територіальних громад і створюють загрозу їх фінансовій спроможності. Одним з таких механізмів є базова та реверсна дотація. Їх вплив на фінансовий стан ОТГ потребує окремого аналізу і дослідження. Існує необхідність аналізу впливу чинної системи міжбюджетних взаємовідносин на фінансовий стан об'єднаних територіальних громад. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, економіко-математичне моделювання і т. ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Проведено аналіз показників ефективності реформи адміністративно-територіального устрою, що відбувається в Україні з 2015 року. Показано, що впродовж 2014 - 2017 років внаслідок децентралізації є позитивні тенденції щодо покращення фінансового стану об'єднаних територіальних громад. Доведено, що позитивні результати децентралізації управління були досягнуті у 2014 - 2016 рр. і обумовлені активною фінансовою підтримкою реформ. Негативні тенденції розвитку громад у 2017 році можливо пояснити тим, що відбулось накопичення невирішених проблем впродовж попереднього періоду. Показано, що така підтримка передбачена впродовж п'яти років - до 2020 року і тому існує необхідність створення в межах ОТГ фінансових механізмів беззбиткового їх функціонування. Доведено, що новий механізм бюджетного вирівнювання негативно впливає на фінансово спроможні громади, стримує їх розвиток унаслідок вилучення коштів до Державного бюджету з одночасною штучною підтримкою фінансово неспроможних громад за рахунок базової дотації. Запропоновано визначити припустимі межі реверсної дотації у взаємозв'язку із темпами зростання доходів на одного мешканця ОТГ. Запропоновано модель визначення меж реверсної дотації у взаємозв'язку із темпами зростання доходів на одного мешканця ОТГ, підтверджена розрахунками на основі офіційних статистичних даних. Отримані практичні результати можна використати об'єднаними територіальними громадами у процесі розробки політики управління доходами та витратами бюджету. Наукові результати можуть бути використані при викладанні дисциплін економічного спрямування. Висновки: доведено неефективність чинного механізму міжбюджетного регулювання, оскільки він створює умови для того, щоб певні регіони країни не прикладаючи зусиль, функціонували за рахунок базової дотації.

Здійснено перше у вітчизняній науці комплексне дослідження теоретичних, нормативно-правових та організаційних засад тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні. Визначено стан наукової розробки проблеми, охарактеризовано історичні аспекти виникнення та розвитку інституту тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні, з’ясовано його сутність та визначено види. Висвітлено сучасний стан застосування тимчасового вилучення майна під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій та при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Розглянуто правові підстави та типові ситуації тимчасового вилучення майна, виділено його кримінальні процесуальні форми та розкрито організаційні засади. На підставі розкриття теоретичних, нормативно-правових та організаційних засад здійснено концептуалізацію тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні. Обґрунтовано юридичне значення та визначено правові наслідки тимчасового вилучення майна.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що питання децентралізації та реформи державного соціально-економічного устрою, перебудова територіальної організації об'єктів господарювання є одним з десяти пріоритетів "Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020". Новий адміністративно-територіальний устрій повинен стати основою побудови нової моделі територіального управління, заснованої на засадах децентралізації, субсидіарності, балансу загальнонаціональних інтересів з інтересами населення регіонів та територіальних громад, повсюдності місцевого самоврядування, спроможності та самостійності територіальних громад. Управління процесом децентралізації в Україні потребує поглиблених теоретичних і практичних досліджень на які звертають особливу увагу у зв'язку з реформуванням адміністративно-територіального устрою. Сучасними аспектами розв'язання проблем розвитку територіальних громад та місцевого самоврядування займаються такі вчені, як Павлюк А. П., Олійник Д. І., Баталов О. А., Дацко О. І., Муркович Л. Л., Молодожен Ю. Б. та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Реформа децентралізації передбачає створення нової ланки в системі адміністративного устрою в Україні запровадженням нової адміністративно-територіальної одиниці - об'єднаної територіальної громади (ОТГ). Але шлях перетворень повинний мати поступовий системний характер, отже існує необхідність побудови моделі таких перетворень на основі програмного підходу з урахуванням синергетичного ефекту. Найбільш універсальною технологією управління є використання проектно-програмних моделей що дає можливість використовувати програмний менеджмент, який належить до теоретичної концепції, розв'язувати сучасні проблеми управління. Мета роботи - обгрунтування теоретичних та методичних положень щодо управління програмою розвитку ОТГ на основі багатовекторного розвитку. Завдання дослідження полягають у розробці та обгрунтуванні багатовекторної моделі управління програмою розвитку ОТГ на етапі децентралізації влади в Україні; визначенні пріоритетних напрямів програми розвитку ОТГ й обгрунтуванні методів, засад та процесів їх реалізації відповідно до етапів реформування адміністративно-територіального устрою країни. Висновки: теоретично обгрунтована багатовекторна модель управління програмою децентралізації влади в Україні. Доведена доцільність виокремлення основних пріоритетних напрямів децентралізації (векторів пріоритетного розвитку). Ними на першому етапі є такі: ресурси та блага ОТГ; фінансова спроможність і самодостатність ОТГ; система державного регулювання. Розлогість процесів у часі не дає змоги розробити всі етапи програми у повному обсязі. Фінальні стадії програми на даний час можуть бути представлені як прогнози на певний тривалий період часу. Лаг від трансформаційних процесів може бути отриманий тільки у далекій перспективі.

Робота є результатом комплексного дослідження теоретичних, нормативно-правових та організаційних засад тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні. Розглянуто правові підстави та типові ситуації тимчасового вилучення майна. Виділено кримінальні процесуальні форми тимчасового вилучення майна в кримінальному провадженні залежно від суб'єкта вилучення, характеру основної процесуальної дії та характеру виявленого майна.

Увагу приділено актуальним питанням комунікативної готовності слідчого під час проведення слідчих (розшукових) дій, тобто ефективно спілкуватись під час виконання професійних обов'язків із самою вразливою групою населення - дітьми. Один із Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи є правосуддя, дружнє до дітей. Під час всіх розглядів, до дітей потрібно ставитися з урахуванням їх віку, їх особливих потреб, їх зрілості та рівня розуміння, а також беручи до уваги будь-які труднощі у спілкуванні, які вони можуть мати. Справи за участю дітей повинні розглядатися в обстановці, яка не залякує та є чутливою до дитини. Сформульовано практичні поради та алгоритм дій у «Кімнаті дружній до опитування дітей», якими слід керуватись під час роботи із дітьми, які знаходяться у контакті із законом. Охарактеризовано психологічні аспекти вікових особливостей розвитку дитини. Увагу приділено криміналістичним та процесуальним аспектам проведення допиту малолітньої або неповнолітньої особи. Увау приділено помилкам при опитуванні (допиті) малолітньої або неповнолітньої потерпілої особи.

Розкрито поняття професійно-психологічної підготовки поліцейського. Розглянуто компетентність як підґрунтя професіоналізму кадрів досудового розслідування. Увагу приділено професійному спілкуванню під час досудового розслідування. Висвітлено теоретичні аспекти та сутність спілкування. Наведено основні види спілкування. Акцентовано на механізмах психологічного захисту під час комунікації. Наведено загальну характеристику конфліктів у професійній діяльності працівників органів досудового розслідування. Розглянуто саморегуляцію негативних емоційних станів у професійній діяльності слідчого. Описано психологічні особливості проведення слідчих (розшукових) дій.