Всебічно розглянуто роль та місце громадських організацій, наукових установ і навчальних закладів, фінансових і правоохоронних органів у протидії відмиванню "брудних" коштів та фінансуванню тероризму. Висвітлено правові аспекти боротьби з легалізацією доходів злочинного походження (формування державних систем, правове забезпечення, огляд міжнародного досвіду), запропоновано стратегію протидії організованій злочинності, визначено шляхи впливу держави на тіньову економіку. Розглянуто соціально-психологічні аспекти тероризму, нові антитерористичні технології та шляхи удосконалення міжнародного співробітництва щодо боротьби з тероризмом у правовій сфері.

Всесторонне рассмотрены роль и место общественных организаций, научных учреждений и учебных заведений, финансовых и правоохранительных органов в противодействии отмыванию "грязных" денег и финансированию терроризма. Освещены правовые аспекты борьбы с легализацией доходов преступного происхождения (формирование государственных систем, правовое обеспечение, изучение международного опыта), предложена стратегия противодействия организованной преступности, определены пути влияния государства на теневую экономику. Рассмотрены социально-психологические аспекты терроризма, новые антитеррористические технологии и пути совершенствования международного сотрудничества в отношении борьбы с терроризмом в правовой сфере.

Рассмотрены современные проблемы формирования системы организационных, экономических и международных механизмов участия Украины в решении проблем глобального изменения климата в контексте задач и положений Киотского протокола и Рамочной Конвенции ООН об изменении климата. Особое внимание уделено программно-целевым механизмам реализации Киотского протокола. Предложен вариант формирования "климатической" государственной программы, ориентированной на предотвращение опасных изменений климата и их экономико-экологических последствий.

Рассмотрено широкий спектр способов и методов реагирования на экологически кризисную ситуацию в приморских населенных пунктах Украины, которая препятствует эффективному и приоритетному рекреационному их развитию. Значительное место отведено прикладным основам управления природопользованием в морских рекреационных зонах, рассматриваемых в контексте зон особой охраны, особого управления в приморских населенных пунктах. Представлено видение особого механизма антикризисного управления в этих зонах и регламентационного нормативно-правового документа - проекта Положения по управлению природопользованием в морских рекреационных зонах.

Досліджено теоретичні та практичні питання міжнародно-правового регулювання діяльності приватних військових та охоронних підприємств. Проаналізовано міжнародні нормотворчі ініціативи щодо регулювання діяльності приватних військових та охоронних підприємств і перспективи міжнародно-правової кодифікації їх діяльності. Охарактеризовано природу й особливості "Документа Монтре". Проведено формально-юридичний аналіз положень Проекту міжнародної конвенції про контроль, нагляд і моніторинг за приватними військовими й охоронними підприємствами, перспектив її прийняття і суб'єктної сфери дії. Визначено концептуальні підходи до міжнародно-правового регулювання діяльності приватних військових та охоронних підприємств. Досліджено генезу міжнародно-правової регламентації найманства та прототипів приватних військових та охоронних підприємств в історичній ретроспективі. Визначено поняття "приватне військове та охоронне підприємство" в доктрині та практиці міжнародного права та подано класифікацію їх функцій. Охарактеризовано міжнародно-правові аспекти військової й охоронної діяльності приватних військових та охоронних підприємств, непов'язаної зі збройними конфліктами, та питання дотримання прав людини. Визначено проблеми міжнародно-правового регулювання діяльності приватних військових та охоронних підприємств у період збройних конфліктів і розкрито правовий статус персоналу приватних військових та охоронних підприємств у період збройних конфліктів. Розроблено науково обгрунтовані пропозиції щодо участі України в міжнародно-правовому співробітництві стосовно регулювання діяльності приватних військових та охоронних підприємств.

Проаналізовано поняття професійної компетентності керівника вищого навчального закладу (ВНЗ) і на базі Національної рамки кваліфікацій визначено модель базових компетентностей. Розглянуто діючий механізм кадрового забезпечення ВНЗ, процедури призначення та заміщення. Наголошено на необхідності введення в дію системи професійної підготовки та перепідготовки керівних кадрів управління освітою, ВНЗ у цілому та вищими медичними навчальними закладами (ВМНЗ), які мають свою специфіку, зокрема. Таку підготовку запропоновано запроваджувати в межах магістерських програм і програм підвищення кваліфікації керівних кадрів відповідних рівнів. Доведено доцільність розробки технології професійної підготовки керівних кадрів сфери управління вищою освітою та перепідготовки керівних кадрів ВНЗ. Під системою професійної підготовки керівних кадрів ВМНЗ запропоновано розуміти систему підвищення їх кваліфікації, функціонування якої спрямовується на формування відповідних управлінських компетентностей.

Класифіковано відносини між учасниками охоронної діяльності. Запропоновано створення органу з координації питань із розробки стандартів в галузі забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання. Запропоновано обмежити коло засновників недержавної охоронної служби резидентами України. Уточнено визначення мети системи захисту економічної безпеки, класифіковано охоронні служби. Удосконалено визначення функцій механізму захисту економічної безпеки, пропозицію щодо ліцензування усіх служб безпеки з наданням їм дозволу на використання та застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Запропоновано доповнити законодавство на основі норм модельного Закону СНД. Набули подальшого розвитку: визначення "самозабезпечення економічної безпеки суб'єктами господарювання"; класифікація видів приватної детективної діяльності та груп завдань; пропозиції щодо економічної безпеки об'єктів державної та комунальної власності, щодо координації зусиль між недержавними службами безпеки та державними органами; аргументація доцільності розширення компетенції недержавних служб безпеки; класифікація основних стадій процесу сертифікації систем управління менеджментом інформаційної безпеки та ін.

Дисертація присвячена науково-теоретичному обгрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення комплексного механізму державного управління професійною підготовкою керівних кадрів медичних ВНЗ в Україні. Визначено основні підходи та механізми реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я та вищої медичної освіти. Визначено основні напрями вдосконалення організаційного, правового й економічного механізмів державного управління професійною підготовкою керівних кадрів медичних ВНЗ в Україні. Запропоновано модель професійної підготовки керівних кадрів медичних ВНЗ в Україні й організаційну схему формування й розподілу коштів державного бюджету, спрямованих на її функціонування.

Фундаментальным принципом социальной ответственности (СО) является соблюдение правовых и законодательных норм деятельности предприятия. Результаты анализа данных научной литературы свидетельствуют о недостаточной фундаментальности исследований нормативно-правового обеспечения процесса формирования социально ответственного поведения специалистов фармации (СОП СФ). Цель работы - моделирование правового поля и определение полноты и содержательности действующей нормативно-правовой базы (НПБ) по формированию системы СОП СФ на протяжении всего жизненного цикла профессионального развития. Материалами исследования послужили национальные и международные нормативно-правовые акты (НПА), регламентирующие СО, деятельность фармацевтических организаций (ФО) и получение фармацевтического образования. В ходе работы использованы методы информационного поиска, систематизации, контент-анализа, сравнения и обобщения. В ходе исследования обобщена НПБ, которая по различным аспектам формирует СОП СФ в течение всего жизненного цикла профессионального развития, и сформирована модель правового поля данного процесса. Осуществлен контент-анализ указанной НПБ в аспекте ответственности ФО и СФ с описанием проблемных вопросов правового характера в контексте СО. Внимание уделено базовому уровню правового поля, в рамках которого формируются общие принципы общественных отношений во всех сферах экономики. Выводы: создана модель правового поля формирования системы СОП СФ в течение всего жизненного профессионального цикла, которая является сложной, многоуровневой системой, НПБ в модели распределена по двум критериям (иерархическому и регулирования отношений в системе СОП СФ) и включает 27 основных НПА. Определены проблемы в правовом поле базового уровня формирования СОП СФ: нечеткость понятийно-категориального аппарата социальных стандартов и гарантий; противоречивость между НПА; неблагоприятные условия для малого предпринимательства, созданные Налоговым кодексом Украины; пренебрежение правовыми нормами, определение приоритетом исключительно получение прибыли, игнорирование ФО и СФ морально-этических принципов; ненадлежащий уровень политико-правовой культуры в обществе; неприятие принципа верховенства права политической элитой и толкование правовых норм в свою пользу; пассивное поведение общественных организаций фармацевтического направления; слабый контроль государственных органов за соблюдением норм действующего законодательства. Все указанное обусловливает трудности в эффективной реализации СО.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми конституційно-правового статусу суб’єктів освітнього процесу за умов формування єдиного Європейського простору вищої освіти в Україні. Увагу приділено змістові та структурі конституційно-правового статусу суб'єктів освітнього процесу у вищій школі. Визначено правовий статус студента та реалізація ним права на вищу освіту. Проаналізовано правовий статус науково-педагогічних працівників та реалізація ними права на свободу наукової, дослідницької, творчої та інших видів інтелектуальної діяльності, права. Висвітлено основні проблеми щодо формування єдиного відкритого Європейського освітнього та наукового простору вищої освіти в Україні й зміни у статусі студента та науково-педагогічного працівника. Значну увагу приділено обгрунтуванню пропозицій щодо вирішення основних проблем у галузі вищої освіти, спрямованих на забезпечення та гарантування конституційно-правового статусу суб'єктів освітнього процесу у вищій школі України.

Досліджено процес модернізації системи публічного адміністрування в різних аспектах та їх вплив на національний і регіональний рівень. З використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджено актуальні теоретичні проблеми конституційного, адміністративного та фінансового права, сформульовано перспективи подальшого оновлення та вдосконалення національного законодавства.

Розкрито значення звичаїв у зобов'язальному праві Республіки Польща (1918 - 1939 рр.). Наведено загальноправову характеристику гарантій прав внутрішньо переміщених осіб в Україні. Увагу приділено становленню інтелектуальної власності як самостійної юридичної категорії у XIX ст. Акцентовано також на матеріальних помилках у використанні законодавчої техніки. Наведено концепцію правової держави у творчій спадщині І. Канта. Розглянуто комунікативні практики як спосіб взаємодії суб'єктів комунікації. Висвітлено питання щодо співвідношення змісту понять ''засади'' та ''принципи'' в законодавчих актах України. Увагу приділено захисту авторських прав в мережі Інтернет.

Обговорено актуальні питання конституційного, муніципального, цивільного, господарського, міжнародного приватного, трудового, екологічного, інформаційного та кримінального права, проблеми судоустрою.

На підставі наукового аналізу й узагальнення розглянуто сутність, новий зміст та особливості держави, державного суверенітету в умовах глобалізації та позиціонування в даному контексті Угорщини. Досліджено значення функцій Конституції у системі національної безпеки (НБ) держави, визначено систему конституційних напрямів і форми її забезпечення. З'ясовано специфіку конституційно-правової традиції Угорщини через дослідження генезису системи її НБ. Особливу увагу приділено висвітленню особливостей конституційної реформи Угорщини в контексті забезпечення НБ, її ролі в усуненні викликів і загроз, які є наслідками процесу глобалізації. Розкрито зміст конституційних напрямів забезпечення НБ і їх особливості з огляду на національне та міжнародно-правове регулювання відповідних правових сфер, а також конституційно-правовий механізм забезпечення НБ в Угорщині, виходячи з особливостей форми державного правління в державі, роль державних органів і спеціальних служб у забезпеченні НБ. Досліджено процес трансформації й оновлення теорії та практики європейського конституціоналізму в аспекті забезпечення НБ окремої держави та сформульовано пропозиції щодо його вдосконалення.

Досліджено історико-правовий аспект розвитку гендерної організації судів. Визначено принципи співрозмірності права людини на репродуктивне відтворення та прав майбутньої (незачатої та ненародженої) дитини. Охарактеризовано передачу повноважень виконавчого органу акціонерного товариства іншій господарській організації. Висвітлено проблеми правового регулювання видобутку бурштину в Україні. Розглянуто європейські підходи до організації проходження служби в митних органах. Досліджено деякі питання адміністративно-правової регламентації в агропромисловому комплексі України. Проаналізовано системи законодавства щодо регулювання діяльності інститутів спільного інвестування. Представлено наукові міркування щодо деяких положень призначення покарання у кримінальному праві України. Охарактеризовано сучасний стан міжнародно-правової регламентації міжнародних повітряних вантажних перевезень.

Автор доводить, що двосторонні міжнародні програмні акти є вагомим джерелом розвитку та регулятором відносин у сфері вищої освіти. Виявлені автором у офіційних джерелах програми за наявності спільних рис у завданнях та структурі відрізняються варіативністю змісту. Двосторонні програмні акти охоплюють питання академічних обмінів, умов навчання громадян іншої сторони, обміну інформацією у сфері управління вищою освітою та її діяльності, реалізації між університетської співпраці. Зазначено, що наразі практично відсутні двосторонні програми України з питань освіти із розвинутими країнами світу, що мають найпотужніший потенціал у сфері вищої освіти, загальна кількість та динаміка схвалення двосторонніх програм у сфері освіти є незадовільною. Відзначено, що програмне правове регулювання має вагоме значення у формуванні міжнародних механізмів впливу на відносини у сфері вищої освіти. Вітчизняний та іноземний досвід свідчить, що відповідні двосторонні програмні акти можуть укладатися як на міжурядовому чи міжвідомчому рівнях, так й між центральними органами влади та іноземними установами зі спеціальним статусом. Такі програми розглядаються сторонами як додатковий, більш ретельний та водночас більш гнучкий нормативний регулятор, якій застосовується насамперед щодо впорядкування академічних обмінів та реалізації відповідних стипендій учасниками програми. Особливу роль відіграють програмні проекти, що передбачають одержання державою міжнародної технічної допомоги на конкретні потреби установ вищої освіти. При цьому таке фінансування іноді забезпечується окремими програмними угодами, у яких беруть участь як сторона держава та відповідна міжурядова організація, такі угоди про затвердження проектів ратифікуються законами України.

Доведено, що розвиток вітчизняної нормативної бази щодо вищої освіти та відповідно відображення в ньому міжнародних стандартів й механізмів міжнародної співпраці є широким правовим феноменом. Зазначено, що сучасний формат реалізації в України міжнародних стандартів у сфері освіти можна спостерігати із розвитком системи актів Кабінету Міністрів України, починаючи з 2014 р. Доведено, що урядові акти є важливою складовою реалізації в Україні міжнародних стандартів вищої освіти. Низка актів, такі як Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності 2015 р., Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань 2015 р., Порядок здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні 2018 р. враховують аспекти міжнародної співпраці насамперед у вимірі розрахунку навчальних періодів в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи та оцінці видань на належність до наукометричних баз. Відзначено, що окремі елементи міжнародно-правової співпраці містять також Формула розподілу видатків державного бюджету на вищу освіту між закладами вищої освіти 2019 р. та Положення про Конкурсну комісію з відбору членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 2017 р. Єдиним урядовим актом, що системно регулює аспекти міжнародної взаємодії з питань освіти, слід вважати Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання зобов'язань України у сфері міжнародного науково-технічного та освітнього співробітництва 2011 р. якій містить механізми окремої сталої програми Державного бюджету "Виконання зобов'язань України у сфері освіти та міжнародного науково-технічного та освітнього співробітництва". Порядок містить консервативні підходи до розвитку форм міжнародного співробітництва у сфері освіти, відображає обмеженість участі України у міжнародних структурах з питань освіти, що потребують на членські внески, концентрує можливості проведення за рахунок бюджетних коштів мовних курсів та літніх шкіл з іноземними партнерами лише в окремих вітчизняних наукових установах. До новаторських рис цих актів слід віднести легалізацію міжуніверситетських угод й розширення повноважень закладів освіти щодо міжнародної співпраці. Акти Уряду України відображають доцільність програмного регулювання міждержавної співпраці, запроваджують механізми академічної мобільності та академічної свободи у цілому релевантні відповідним міжнародним стандартам.

Здійснено історико-правовий аналіз процесу становлення та розвитку законодавства про злочини проти моралі на українських землях (IX ст. - 1917 p.). і практики його застосування. Виявлено закономірності й особливості розвитку законодавства про злочини проти моралі на українських землях. Установлено, що поняття та зміст системи злочинів проти моралі набули свого розуміння у примітивному вигляді ще в додержавний період. Зроблено висновок, що важливу роль у житті суспільства відігравала правова регламентація злочинів проти моралі за доби Київської Русі. Проаналізовано основні кримінальні санкції за злочини проти моралі за козацько-гетьманської доби. В основному ці санкції регламентувалися нормами звичаєвого права. Особливого застосування ці санкції отримали на Запорізькій Січі. Досить детальній регламентації підлягає система злочинів проти моралі за нормами "Прав, за якими судиться малоросійський народ" 1743 р. При цьому цей документ містив досить велику кількість складів злочинів проти моралі та передбачав сувору систему покарань як для жінок, так і для чоловіків, які вчинили злочин. Охарактеризовано розвиток законодавства, яке стосувалося злочинів проти моралі та було врегульовано у кримінальному законодавстві на українських землях у складі Російської імперії в XIX ст. Здійснено аналіз нормативної регламентації системи злочинів проти моралі у кримінальному законодавстві Австрійської (Австро-Угорської) імперії на українських землях.

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням недійсності кредитних зобов'язань (КЗ) за цивільним законодавством України. Розглянуто становлення та розвиток законодавства про недійсність КЗ. Визначено поняття, підстави, умови й особливості визнання КЗ недійсними. Охарактеризовано правову природу недійсності КЗ за цивільним законодавством України. З'ясовано співвідношення недійсності КЗ із суміжними правовими категоріями. Визначено порядок визнання КЗ недійсними. Досліджено правові наслідки недійсності КЗ за цивільними законодавством України. Сформульовано поняття недійсності КЗ, під яким слід розуміти невідповідність кредитного договору вимогам чинного законодавства, і який не створює правових наслідків через дефекти в структурі, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю. Запропоновано доповнити перелік підстав недійсності КЗ, які передбачені у ст. 215 ЦК України такими підставами, як: недотримання банком вимог щодо переддоговірної роботи з позичальником; невідповідність змісту договору чинному в Україні законодавству. Зроблено висновок про доцільність визнання електронних грошових коштів як нового виду готівки кредитних коштів у КЗ, оскільки електронні гроші є унікальним економічним і правовим феноменом, і за економічною сутністю вони є своєрідною третьою формою грошей, оскільки відрізняються як від готівки, так і безготівкових коштів. Встановлено, що норми, які застосовуються кредитором за КЗ з метою відновлення або визнання порушених або оспорюваних прав, що виникли з КЗ, а також з метою запобігатння порушенню за наявності загрози порушення права, формують субінститут захисту прав кредитора за КЗ, який є складовим елементом захисту цивільних прав. Визначено порядок визнання КЗ недійсними. Досліджено правові наслідки недійсності КЗ за цивільним законодавством України. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері договірних зобов'язань між учасниками цивільних правовідносин щодо недійсності КЗ.

Визначено роль правоохоронних органів у забезпеченні прав людини. Звернуто увагу на те, що саме правоохоронні органи утворюють систему, що є ядром організаційного забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини. Як підтвердження даної тези наведено норми чинного законодавства, котрі визначають основні напрями діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Грунтовно розглянуто питання про зміст поняття "правоохоронні органи". Проаналізовано основні підходи до даного поняття в наукових колах, а також з позиції законодавця. Сформовано висновок, що незважаючи на те, що поняття "правоохоронні органи" є одним із найуживаніших термінів у праві, в юридичній літературі та в законодавчій площині не сформувалося чітке уявлення про зміст цієї категорії. У роботі запропоновано теоретико-правовий аналіз механізму забезпечення прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів, котрий можна уявити в вигляді двох підсистем: системи охорони і системи захисту. Здійснено аналіз сучасного стану роботи правоохоронних органів, окреслено основні проблеми у роботі правоохоронних органів щодо захисту прав людини та громадянина. Надано конкретні пропозиції та рекомендації відносно вдосконалення механізму захисту прав людини та громадянина правоохоронними органами. Окреслено основні тенденції подальших наукових пошуків у сфері забезпечення прав людини правоохоронними органами.

Увагу приділено системному та комплексному аналізу концептуальних засад міжнародних правових стандартів у сфері вищої освіти. Наведено авторське вирішення важливої наукової проблеми змісту міжнародних правових стандартів, що сформувалися та розвиваються у сфері реалізації права на вищу освіту та взаємодії щодо вищої освіти на міжнародному рівні. Розкрито специфіку відображення категорії освіти, зокрема вищої, у міжнародному праві зі стародавніх часів до сучасності, узагальнено наявні міжнародні угоди й інші джерела міжнародного права в цій сфері. Визначено особливості вищої освіти в сучасному універсальному міжнародному правопорядку, відображення аспектів вищої освіти в універсальних джерелах прав людини та розвиток відповідних наднаціональних стандартів співпраці у сфері вищої освіти. Виявлено специфіку питань вищої освіти у практиці Європейського суду з прав людини, у діяльності Організації безпеки та співробітництва в Європі й у праві Європейського Союзу. Окреслено значення міждержавних двосторонніх договорів і програмних міжнародних актів України для питань вищої освіти. Встановлено роль міжнародних угод вищих навчальних закладів як форми реалізації відповідних наднаціональних стандартів. Окреслено шляхи імплементації міжнародних стандартів вищої освіти в законодавство України, перспективи розвитку правового забезпечення вищої освіти в Україні з їх урахуванням.