Наведено результати авторських розмірковувань над співвідношенням свободи і закону, принципами соціальної справедливості в контексті сучасної економіки і політики, а також значенням демократії з метою розбудови політичного устрою вільного народу. Зроблено спробу роз'яснення традиційної доктрини ліберального конституціоналізму.

Проведено комплексний науково-теоретичний аналіз правових відносин між учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні. Визначено особливості правових категорій "бюджет", "бюджетні правовідносини", "правове регулювання бюджетних правовідносин", "бюджетні повноваження", "бюджетні права", "учасник бюджетних правовідносин", "самодостатність" громади. Сформульовано авторське визначення "правове регулювання відносин між учасниками бюджетного процесу" та "самодостатність" адміністративної одиниці. З'ясовано проблеми правового регулювання бюджетних правовідносин, що складаються на місцевому рівні. Проаналізовано взаємозв'язок між суб'єктами вказаних відносин, запропоновано класифікацію учасників бюджетного процесу за сферами діяльності та за групами бюджетних прав, розкрито сутність інституту повноважень учасників бюджетного процесу. Запропоновано законодавчо затвердити термін "самодостатність". Розглянуто порівняльну характеристику між бюджетними правовідносинами згідно з національним законодавством, а також законодавством Російської Федерації та Польщі з метою вивчення позитивного досвіду та внесення пропозиції щодо удосконалення національного законодавства.

Розглянуто питання закріплення прав людини в Старовалилонському суспільстві за Кодексом Законів Хаммурапі. Проаналізовано становище римо-католиків на Правобережній Україні та Білорусі наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. в контексті свободи віросповідання в Російській імперії. Висвітлено проблеми формування громадянського суспільства (ГС) в країнах Західної Європи, еволюцію конституційного права. Розкрито значення прав та свобод людини в становленні ГС. Визначено співвідношення норм приватного та публічного права в здійсненні фінансової діяльності державних органів влади України.

Розглянуто ознаки та правову природу кримінального проступку. Висвітлено історичний аспект і зарубіжний досвід диференціації кримінального діяння на проступки та злочини. На підставі аналізу відмінностей злочину від інших видів правопорушень за об'єктивно-суб'єктивними ознаками обгрунтовано правову природу й ознаки кримінального проступку як одного з видів кримінального діяння, що пропонується виокремити поряд зі злочином у КК України, а вказані види кримінальних діянь об'єднати таким поняттям, як "кримінальне правопорушення".

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади інституціоналізації механізму державного регулювання економічної безпеки АР Крим, визначено пріоритетні завдання щодо підвищення ефективності вказаного механізму за сучасних умов державотворення. Запропоновано авторську дефініцію поняття "інституціоналізація механізму державного регулювання економічної безпеки регіону", яка розглядається як складний процес створення (модернізації, вдосконалення тощо) складових цього механізму, організації їх взаємодії та формування з дотриманням певних принципів, використанням нормативно-правового поля для ефективного функціонування вказаного механізму в контексті забезпечення економічної безпеки регіону. Обгрунтовано концептуальний підхід до оцінювання ефективності механізму державного регулювання економічної безпеки регіону, принциповою особливістю якого, зокрема, є використання з метою виявлення загроз економічного характеру та реагування на них паспорта загроз національній безпеці. Конкретизовано дефініцію поняття "механізм державного регулювання економічної безпеки регіону", який пропонується трактувати як систему взаємопов'язаних засобів і способів впливу (економічних, організаційних, політичних, правових і мотиваційних) інститутів державної влади на соціально-економічні відносини в регіоні з метою забезпечення економічної безпеки та з урахуванням досвіду країн-членів ЄС, систему принципів, на яких має грунтуватися інституціоналізація вказаного механізму.

Доведено, що проявами категорії проступку у кримінально-правовій доктрині є форми реалізації правовідносин, а також властивості, природа неуправлінських проступків та окремих злочинів, наслідки притягнення до кримінальної відповідальності. Встановлено внутрішні (недодержання законодавцем підстав криміналізації) та зовнішні (досвід інших держав, Рішення Європейського суду з прав людини, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи) системно-правові передумови впровадження категорії проступку у кримінальне законодавство України. Запропоновано інститут кримінального проступку визначати як амбівалентну систему діянь, яка складається з неуправлінських проступків, відповідальність за які встановлено чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення, та злочинів невеликої тяжкості, що не мають високий ступінь суспільної небезпеки (перша підсистема діянь), а також зі злочинів невеликої та окремих злочинів середної тяжкості, які посягають на суспільні відносини у сфері регуляції систем управління (друга підсистема діянь), що обумовлює притаманність останній "змішаної" протиправності. Обгрунтовано критерії відмежування кримінального проступку від злочину: ступінь суспільної небезпеки діяння, передбачення санкцією кримінально-правової норми покарання у виді позбавлення волі строком до двох років. Зроблено пропозиції щодо депеналізації деяких злочинів середньої тяжкості у звязку з їх незначним ступенем суспільної небезпеки.

Проаналізовано правові відносини між учасниками бюджетного процесу на місцевому рівні. Наведено науково обгрунтовані класифікації учасників бюджетного процесу. Охарактеризовано повноваження, відповідальність та контроль за діяльністю учасників бюджетних правовідносин на рівні району, області. На основі аналізу вітчизняного бюджетного законодавства сформульовано положення та рекомендації, що мають важливе як теоретичне, так і практичне значення. Досліджено законодавство деяких зарубіжних країн, що регулює бюджетні правовідносини в цих державах.

Проведено аналіз закріплення та легалізації принципу верховенства права Європейського Союзу як елемента складної правової системи Європейського Союзу. Принцип верховенства права Європейського Союзу був сформований в практиці Суду Європейського Союзу, але законодавчо не закріплений. Спроба закріпити принцип верховенства права ЄС була зроблена в проекті Конституції ЄС, яка зазнала невдачі. Хоч в Лісабонському договорі 2007 р. його не закріпили, він відображений в Директиві № 17, яка є додатком до договору.

Розкрито основні етапи розвитку форменого одягу української міліції та одностроїв Національної поліції України. Досліджено чинники, які впливають на процеси розроблення, вдосконалення та використання зразків форменого одягу. Проаналізовано зміни в зовнішньому вигляді, конструкції та комплектності предметів форменого одягу та знаків розрізнення українських міліціонерів та поліцейських Національної поліції України. Систематизовано нормативно-правові акти щодо затвердження зразків форменого одягу, правил носіння та комплектності одностроїв з 1991 р. до сьогодення.

Увагу приділено зарубіжному та вітчизняному досвіду вирішення актуальних проблеми забезпечення національної безпеки, оборони й розвідки. Досліджено історичні, правові та політичні аспекти діяльності у сфері забезпечення національної безпеки України та провідних країн світу. Проблеми забезпечення вітчизняної безпеки розкрито з урахуванням набутого досвіду під час протидії військовій агресії Росії та ухваленого нового законодавства України у сфері національної безпеки. Висвітлено засади національної безпеки держави. Охарактеризовано цілі державної політики національної безпеки держави. Досліджено загрози національним інтересам і національній безпеці держави. Висвітлено основні напрями нейтралізації внутрішніх загроз і захисту від зовнішніх загроз національній безпеці. Розглянуто організаційно-технічну модель національної системи кібербезпеки. Досліджено сучасні системи забезпечення національної безпеки.

Проаналізовано нормативно-правові акти, які врегульовують процесуальні відносини при вирішенні публічно-правових спорів, чи інших видів провадження, де суб’єктами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, публічна адміністрація щодо реалізації прав та свобод громадян у сфері публічних відносин. Увагу приділено суб’єктам та учасникам адміністративного процесу. Досліджено структуру адміністративного процесу. Охарактеризовано стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Увагу приділено процедурі розгляду звернень громадян.