Викладено правові основи діяльності транспорту, а також поняття та види суб'єктів транспортного права. Розглянуто проблеми правового регулювання майнових відносин на транспорті. Проаналізовано основні питання залізничного, морського, автомобільного та повітряного права.

Изложены правовые основы деятельности транспорта, а также понятия и виды субъектов транспортного права. Рассмотрены проблемы правового регулирования имущественных отношений на транспорте. Проанализированы основные вопросы железнодорожного, морского, автомобильного и воздушного права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)211.942

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено систему нормативно-правових актів України з питань морських вантажних перевезень, правову природу договору морського перевезення вантажу, сформульовано визначення коносамента та узагальнено його правові функції. Запроваджено терміни "учасники морського перевезення" та "провізна плата" замість терміну "фрахт". Визначено стадії морського перевезення вантажу. Обгрунтовано висновки щодо необхідності вдосконалення законодавства України про морські вантажні перевезення шляхом внесення змін та доповнень до Кодексу торговельного мореплавства України та прийняття Правил перевезення вантажів морським транспортом.

Розкрито теоретико-методологічну основу державного управління у сфері подолання податкової злочинності. Розглянуто понятійно-категорійний апарат з означеної проблематики та розкрито сутність основних понять. Обгрунтовано наявність прямого зв'язку між податковою злочинністю та ефективністю державного управління економікою. Проаналізовано стан податкової злочинності, виявлено причини її поширення в Україні та соціально-економічні наслідки. Висвітлено порядок організації та технології управління процесом податкового контролю. Систематизовано форми та методи податкового контролю, що можуть використовуватись на сучасному етапі для боротьби з податковою злочинністю.

Розкрито правові основи функціонування транспортного комплексу, особливості правового забезпечення діяльності залізничного, морського, річкового, автомобільного та повітряного транспорту. Визначено місце транспортного права в системі права України, структуру транспортного законодавства. Увагу приділено договорам перевезення, їх змісту та порядку укладання, відповідальності учасників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)66 + Ф056 + Ф043.1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Політична пропаганда й агітація

Політична діяльність

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х803.25 + Ф022.2

Рубрики:

Свобода зібрань та спілок

Партії в політичній системі

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано теоретичні засади побудови системи управління людськими ресурсами в органах місцевого самоврядування на рівні міста та запропоновано структуру цієї системи, яка містить такі складові: підсистему стратегічного управління людськими ресурсами; підсистеми добору та обліку людських ресурсів та їх логістики; підсистему мотивації праці; підсистему розвитку людських ресурсів; підсистему результативності діяльності людських ресурсів, підсистему соціального захисту та підсистему зворотного зв'язку, що дозволить підвищити ефективність управління людськими ресурсами в органах місцевого самоврядування на рівні міста. Визначено, що система управління людськими ресурсами в органах місцевого самоврядування на рівні міста може розглядатися, як відкрита, динамічна система, що розвивається й основними елементами якої є людські й інші ресурси, процеси та продукти управління людськими ресурсами та функції якої реалізуються через організовані впливи на процеси відбору та розподілу, логістики та мотивації людських ресурсів, на створення умов для використання особистісних властивостей посадових осіб місцевого самоврядування з метою забезпечення результативності функціонування органу місцевого самоврядування та всебічного розвитку його людських ресурсів. Визначено можливості створення системи мотивації людських ресурсів на засадах використання системи збалансованих показників та ключових показників результативності. Обгрунтовано можливості створення логістичної системи управління людськими ресурсами в органах місцевого самоврядування на рівні міста. Визначено підходи до організації процесу управління людськими ресурсами в органах місцевого самоврядування через вповадження стратегії розвитку людських ресурсів в органах місцевого самоврядування на рівні міста.

Здійснено науково-теоретичний аналіз нормативно-правового забезпечення соціального захисту учасників антитерористичної операції (АТО) та членів їх сімей. Проаналізовано перелік основних нормативно-правових актів (НПА), що регулюють питання соціального захисту учасників антитерористичної операції, класифіковано НПА з питань соціального захисту учасників АТО та членів їх сімей із систематизацією їх.

Розкрито проблеми основних засад припинення трудових правовідносин. Проаналізовано чинне трудове законодавство України, виявлено його недоліки, що створюють проблеми під час розірвання трудового договору. Правовими підставами припинення трудових правовідносин є юридичні факти, що включають двостороннє вираження учасників трудових правовідносин або одностороннє вираження одного з них за певних обставин.

Проведено комплексне дослідження особливостей функціонування механізу забезпечення соціального захисту людини в умовах збройного конфлікту в Україні. Проаналізовано нормативні засади, тенденції та проблеми правозастосування у досліджуваній сфері. Сформульовано визначення соціального захисту, соціально-правового захисту, соціально-правового захисту людини в умовах військових конфліктів. Розкрито поняття механізму правового забезпечення права на соціальний захист людини в умовах збройного конфлікту як комплексної системи законодавчо закріплених правових засобів, які застосовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування для забезпечення соціальних прав учасників АТО, вимушених переселенців та осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, членів їхніх сімей, надання допомоги в реалізації і відновленні цих прав, а також соціально-правових заходів, які здійснюються задля гарантування прав цих осіб. Обгрунтовано та визначено стадії соціального захисту людини в умовах збройного конфлікту в Україні. Сформульовано нормативно-правові та організаційно-правові гарантії прав і свобод людини та громадянина, зокрема внутрішньо переміщених осіб, учасників АТО, осіб, які залишилися на окупованих територіях, які діють у сфері функціонування державної влади, суб'єктів громадянського суспільства та міжнародних правозахисних організацій. Розроблено пропозиції щодо вирішення проблемних аспектів дотримання, забезпечення і захисту права на соціальний захист учасників антитерористичної операції, вимушених переселенців, осіб, які перебувають у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей і осіб, які залишилися на тимчасово окупованій території.

Зазначено, що у науково-практичному коментарі Господарського кодексу України враховано як зміни до Господарського кодексу України, так і прийняті упродовж 2012 - 2018 рр. нормативно-правові акти господарського законодавства, спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері господарювання.

Розглянуто особливості функціонування механізму забезпечення соціального захисту людини в умовах військового конфлікту в Україні. Комплексно проаналізовано нормативні засади, тенденції та проблеми правозастосування у досліджуваній сфері. Проведено опрацювання та аналіз доктринальних досліджень щодо проблем правового механізму соціального захисту людини в умовах військових конфліктів. Сформульовано визначення соціального захисту, соціально-правового захисту, соціально-правового захисту людини в умовах військових конфліктів. Визначено та виділено форми соціально-правового захисту осіб в умовах військового конфлікту. Розглянуто та розроблено пропозиції щодо вирішення проблемних аспектів дотримання, забезпечення і захисту права на соціальний захист учасників антитерористичної операції, вимушених переселенців, осіб, які перебувають у зоні проведення антитерористичної операції та осіб, які залишилися на тимчасово окупованій території.

Розглянуто поняття транспортної системи, визначено кваліфікуючі ознаки й обґрунтовано твердження, що ця система є галузевою господарською. Визначено категорії суб'єктів транспортної системи: суб'єкти організаційно-господарських повноважень і суб'єкти транспортної діяльності. Доведено, що характер зв'язку між ними може бути предметно-функціональним або організаційно-управлінським. Наголошено, що галузевий характер таких зв'язків забезпечує транспортна діяльність. Установлено, що правова організація транспортної системи України характеризується державним регулюванням на трьох рівнях: загальнодержавному, галузевому та спеціальному галузевому. Запропоновано поділ засобів державного регулювання відносин з організації транспортної системи на загальносистемні та спеціально-інституційні. Наведено поняття й ознаки дозвільних транспортних процедур. Констатовано, що вони можуть мати характер прямих або похідних. Запропоновано визначення та поділ сертифікаційних транспортних процедур на об'єктні та суб'єктні. Спеціальним засобом державного регулювання визначено транспортну безпеку.

Розкрито і охарактеризовано різні думки багатьох науковців щодо суті національної безпеки країни. Різноманітність трактувань із визначення національної безпеки надає змогу автору аргументувати, що вона є складною структурною системою і багатоплановим явищем. Названо такі основні структурні елементи національної безпеки: державна, громадська, техногенна, екологічна, економічна, енергетична, інформаційна, безпека особистості, політична, військова. На основі аналізу наукових поглядів щодо суті поняття "національна безпека" автор дійшов висновку, що національна безпека - це захист життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави у різних сферах життєдіяльності від загроз зовнішніх і внутрішніх, який забезпечує стабільний розвиток країни загалом. Перераховано основні об'єкти національної безпеки, а саме: громадяни (їх права і свободи), суспільство (духовні та матеріальні цінності), держава (її конституційний устрій, суверенітет і територіальна цілісність). Проаналізовано ситуацію із нормативним забезпеченням української системи національної безпеки, законодавства окремих зарубіжних країн із цієї проблематики. Визначено особливості системи забезпечення національної безпеки держави. Розкрито поняття "система забезпечення прав людини" у контексті його функціонування у системі забезпечення національної безпеки, визначено його структуру, проаналізовано нормативне регулювання, визначено шляхи підвищення його ефективності. Автором аргументовано, що забезпечення прав і свобод людини та громадянина є системою умов, спрямованих на ефективне втілення людиною прав і свобод. Проаналізовано чотири основні підсистемні елементи системи забезпечення прав і свобод людини, а саме: інституційне забезпечення, правове забезпечення, організаційне забезпечення, ресурсне забезпечення.

Досліджено актуальні питання верховенства права у регулюванні приватноправових відносин, у кримінальному провадженні та оперативно-розшуковій діяльності. Висвітлено актуальні проблеми здійснення адміністративних та митних процесів. Увагу приділено проблемним аспектам суверенності держави і людини, науковим аспектам у контексті впливу міжнародного права на розвиток правової системи України. Досліджено правове регулювання приватноправових відносин в умовах міжнародних інтеграційних процесів. Висвітлено засоби підтримки суб'єктів господарювання за українським законодавством. Розглянуто правові підстави введення воєнного стану як спеціального режиму господарювання. Охарактеризовано особливості визначення процедури надання електронних послуг у сфері міграції та громадянства. Висвітлено деякі питання адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення митних правил. Проаналізовано правові моделі побудови митних адміністрацій країн-членів Європейського Союзу. Увагу приділено питанням кредитних канікул в умовах воєнного стану (актуальні питання сьогодення).

Висвітлено різнобічні наукові дослідження щодо економіко-правових проблем регіонального та національного рівня економічного розвитку України, Білорусії, Латвії, Італії в умовах глобальних трансформаційних змін. Здійснено переосмислення теоретичних засад, проведено практичні розрахунки та визначено головні аспекти вдосконалення із зазначеної проблематики. Окреслено процеси стабілізації фінансової системи в глобальній економіці та аспекти трансформації національної пенсійної системи в глобалізаційний простір. Виокремлено ситуаційне управління економічною безпекою підприємства в період діджиталізації. Розглянуто тренди фінансового ринку в умовах цифрових імперативів та фінансову безпеку підприємства в цифровому середовищі. Окреслено теоретико-методологічні основи регулювання фінансово-кредитної системи України та організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків. Визначено стратегічні детермінанти інноваційного розвитку.

У монографії наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-приклад¬ної проблеми розпорядження майном, що перейшло у власність держави, як ефективного чинника розвитку митної політики.

Висвітлено комплексне дослідження особливостей державного механізму в забезпеченні прав та свобод людини у сфері національної безпеки України. Проаналізовано нормативні засади, тенденції та проблеми правозастосування у досліджуваній сфері. Розкрито формування новітнього доктринального підходу до засад забезпечення прав та свобод людини у сфері національної безпеки України через з’ясування природи, сутності, виявлення специфіки нормативно-правового забезпечення в умовах інтеграції України до європейського правового та економічного простору під кутом всестороннього захисту прав людини. Обгрунтовано і визначено державний механізм забезпечення прав та свобод людини у сфері національної безпеки України. Сформульовано та визначено розуміння прав людини як об’єкта національної безпеки, вплив сучасної теорії прав людини на формування концепції національної безпеки принципи формування державної політики забезпечення прав людини у сфері національної безпеки, тощо. Розглянуто і розроблено пропозиції, які полягають в тому, що на основі комплексного опрацювання проблем теоретичного, нормативного і правозастосовного характеру, розроблено новітню правову доктрину реалізації та забезпечення прав людини у сфері національної безпеки України. Розкрито питання захисту прав людини і можливість їх ефективного захисту на національному та міжнародному рівнях.