Розглянуто напрями удосконалення механізмів державного управління реформуванням житлово-комунального господарства (ЖКГ) в Україні. Запропоновано методичні підходи щодо механізмів державного управління реформуванням ЖКГ в Україні. Проаналізовано механізми управління ЖКГ на національному, регіональному та місцевому рівнях, визначено напрями використання в Україні закордонного досвіду в вирішенні проблем реформування ЖКГ за рахунок створення фонду підтримки розвитку житлово-комунальної галузі, який дозволить покращити якість і кількість надання житлово-комунальних послуг населенню та сприятиме процесу реформування ЖКГ. Внесено зміни в перелік існуючих повноважень та функцій відділів Міністерства з питань ЖКГ у сфері надання якісних комунальних послуг населенню, які сприятимуть покращенню роботи в галузі ЖКГ. Розроблено методичні рекомендації щодо формування єдиної інформаційної системи комунального господарства на основі моніторингу та контролю стану ЖКГ за принципом обробки даних в єдиному центрі інформації на державному, регіональному та місцевому рівнях з метою покращення роботи ЖКГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31в

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано наукові праці, в яких тією чи іншою мірою висвітлено питання, пов'язані з природою правового закону. Конкретизовано та деталізовано світоглядні, філософські, наукознавчі, соціологічні засади вивчення сутності правового закону. З'ясовано, що в сучасній правовій доктрині визначення змісту категорії "правовий закон" викликає певні складнощі, які зумовлені різними підходами до праворозуміння, зокрема відображенням у суспільній правосвідомості відношення до права, уявленням про його раціональні витоки, логічність його побудови тощо. Встановлено, що правовому закону притаманні формальні та змістові ознаки, та сформульовано авторську дефініцію "правовий закон". Обгрунтовано, що найбільш складною та дискусійною і, в той же час, практично найбільш значимою складовою проблеми співвідношення права та закону є питання критеріїв визначення правового характеру закону. Здійснено видову класифікацію правових законів відповідно до типородових ознак. Аргументовано, що створення правового закону є одним з найскладніших і найвідповідальніших видів людської діяльності. У цьому контексті особливої актуальності набуває вивчення складових механізму розробки правового закону. Встановлено, що реалізація правового закону є правовою основою належного функціонування держави, забезпечення економічного та соціального буття українського суспільства. Практичним засобом розрізнення правових і неправових законів виступає механізм контролю за їх змістом, що сприяє встановленню відповідності вихідним загальнолюдським цінностям.

Розкрито адміністративно-правову природу державного сектора економіки (ДСЕ). Мета дослідження - вироблення загальнотеоретичного розуміння ДСЕ як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Проведено аналіз сучасних підходів до визначення суті категорії "об'єкт адміністративно-правового регулювання". На теоретико-методологічному рівні виокремлено основні характерні ознаки державного сектора економіки як об'єкта такого регулювання. Запропоновано авторські визначення категорій "об'єкт адміністративно-правового регулювання" та "державний сектор економіки як об'єкт адміністративно-правового регулювання". Підсумовано, що під об'єктом адміністративно-правового регулювання слід розуміти сукупність суб'єктів суспільних відносин, самі відносини щодо перерозподілу державної власності як на засоби виробництва, так і на кінцеві результати господарсько-економічних процесів, які регулюються та/або правовий режим яких визначається нормами адміністративного права за прямої управлінсько-розпорядчої участі органів державної влади, до сфери відповідальності котрих належать відповідні суб'єкти відносин. Відзначено, що державний сектор економіки - це самостійний структурний елемент економічної сфери держави, який формується за рахунок суб'єктів господарювання й економічних агентів із такою часткою державної власності, що надає змогу державі впливати на його розвиток через відповідні уповноважені органи із застосуванням засобів і механізмів, які закріплюються нормами адміністративного права. Зауважено, що і відносини всередині державного сектора економіки відбуваються на засадах норм адміністративного права, які покликані впорядковувати участь держави в регулюванні економічних процесів. Констатовано, що державний сектор економіки як об'єкт адміністративно-правового регулювання включає характерні риси, пов'язані з економічною природою процесів, які відбуваються в ньому, а також зі специфічним правовим статусом відповідних органів держави, що здійснюють управління цим сектором. Державний сектор економіки виступає інструментом досягнення державою власних обов'язків перед суспільством із приводу економічного розвитку та соціально-економічної стабільності. Такий підхід, представлений у роботі, розкриває механізм взаємозв'язку економічної природи діяльності суб'єктів державного сектора економіки з адміністративно-правовим характером управління ним із боку держави.

Визначено особливості застосування звільнення з публічної служби як заходу запобігання корупції. Досліджено також особливості становлення та розвитку інституту публічної служби в Україні. Охарактеризовано правову основу регулювання застосування звільнення з публічної служби як заходу запобігання корупції. Визначено місце звільнення з публічної служби у системі заходів запобігання корупції. З метою визначення стадій реалізації процедури звільнення з публічної служби визначено порядок і підстави проведення спеціальних антикорупційних перевірок як її складової. Встановлено стадії оскарження рішень про звільнення з публічної служби за вчинення корупційних правопорушень, при цьому підкреслено необхідність уніфікації судової практики з розгляду адміністративно-правових спорів у досліджуваній сфері. Висвітлено національний досвід регулювання застосування звільнення з публічної служби та проведено порівняння з проаналізованим досвідом зарубіжного законодавства в частині регулювання відповідних правовідносин, визначено недоліки чинного законодавства України. Розроблено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання публічної служби, основною із яких є внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції".

Досліджено адміністративно-правові засади управління державним сектором економіки (ДСЕ) України. Здійснено теоретико-правову характеристику ДСЕ. Розкрито теоретичні засади поняття "державний сектор економіки". Визначено склад і структуру ДСЕ України. Досліджено міжнародний досвід управління ДСЕ. Особливу увагу приділено сутності поняття й елементам механізму адміністративно-правового управління ДСЕ України. Охарактеризовано нормативно-правові засади управління ДСЕ. Запропоновано внесення змін і доповнень до норм діючого законодавства. Розкрито зміст адміністративно-правових відносин, що складаються у процесі управління ДСЕ України. З'ясовано особливості корпоративного управління як засобу управління ДСЕ. Визначено перспективи реформування адміністративно-правового управління ДСЕ України. Запропоновано шляхи реформування адміністративно-правового управління ДСЕ України та напрями розвитку державно-приватного партнерства в системі ДСЕ.