Розглянуто право економічної безпеки у системі екологічного права України. Висвітлено організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки. Досліджено природноресурсне право та природоохоронне право. Викладено правові засади отримання права власності на земельні ділянки. Розкрито особливості управління та контролю у галузі використання, відтворення й охорони вод, лісів, атмосферного повітря, природно-заповідного фонду, лікувально-оздоровчих зон і курортів, рекреаційних зон, природних багатств континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х859(4укр)021

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано міжнародні правові положення щодо забезпечення доступу до екологічної інформації, інші питання, що стосуються навколишнього середовища, вивчено шляхи їх трансформації у національне законодавство в даній сфері.

Висвітлено положення Земельного кодексу України, повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і виконавчої влади в галузі земельних відносин. Розглянуто питання права на землю, його набуття та реалізації, гарантії прав на землю, управління в галузі використання й охорони земель, відповідальності за порушення земельного законодавства. Наведено закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

Освещены положения Земельного кодекса Украины, полномочия Верховного Совета Украины, Верховного Совета Автономной Республики Крым и органов местного самоуправления, исполнительной власти в области земельных отношений. Рассмотрены вопросы права на землю, его получения и реализации, гарантии прав на землю, управления в области использования и охраны земель, ответстваенности за нарушение земельного законодательства. Приведен закон Украины "О размежевании земель государственной и коммунальной собственности".

Індекс рубрикатора НБУВ: Х859(4УКР)03 + Х915.232.5-91

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Європейський Союз

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено положення Земельного кодексу України, зокрема, повноваження Верховної Ради України та Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, виконавчої влади в галузі земельних відносин. Наведено характеристику земель за цільовим призначенням: сільськогосподарським, житлової та громадської забудови, природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони. Розглянуто питання права власності на землю, придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод, їх продажу на конкурентних засадах, захисту прав на землю, вирішення земельних спорів, управління в галузі використання і охорони земель, відповідальності за порушення земельного законодавства.

Освещены положения Земельного кодекса Украины, в частности, полномочия Верховного Совета Украины и Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления, исполнительной власти в области земельных отношений. Приведена характеристика земель по целевому назначению: сельскохозяйственному, жилищной и общественной застройки, природно-заповедного фонда, оздоровительного, рекреационного, историко-культурного, лесохозяйственного назначения, водного фонда, промышленности, транспорта, связи, энергетики, обороны. Рассмотрены вопросы права собственности на землю, приобретения земельных участков на основании гражданско-правовых соглашений, их продажи на конкурентных основах, защиты прав на землю, решения земельных споров, управления в области использования и охраны земель, ответственности за нарушения земельного законодательства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(0)-623.213.1 + Х2(4УКР)414-623.213.1

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено сучасні проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України як пріоритетного принципу охорони навколишнього природного середовища (НПС), раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки у контексті реалізації концепції сталого розвитку, важливого заходу стимулювання правомірної екологічної поведінки та державного примусу до правопорушників у даній галузі, гарантії охорони та захисту екологічних прав громадян. Проаналізовано історію розвитку правових засад компенсації шкоди, заподіяної техногенним і природним впливом на НПС. Показано місце правових норм про компенсацію шкоди у системі екологічного права та законодавства.

Освещены современные проблемы компенсации ущерба с учетом экологического законодательства Украины как приоритетного принципа охраны окружающей природной среды (ОПС), рационального использования природных ресурсов и обеспечения экологической безопасности в контексте реализации концепции устойчивого развития, важного мероприятия стимулирования правомерного экологического поведения и государственного принуждения к правонарушителям в данной области, гарантии охраны и защиты экологических прав граждан. Проанализирована история развития правовых основ компенсации ущерба, причиненного техногенным и природным влиянием на ОПС. Показано место правовых норм о компенсации ущерба в системе экологического права и законодательства.

Досліджено особливості здійснення сертифікації в галузі авіації та місце цього виду сертифікації в механізмі правового забезпечення екологічної безпеки.

Досліджено попереджувальні та зобов'язальні засоби компенсації шкоди в положеннях законодавства про охорону природи України радянської доби та їх вплив на формування інституту екологічної відповідальності за сучасних умов.

Проведено комплексне дослідження міжнародних стандартів основних трудових прав і законодавства України у даній сфері. Проаналізовано еволюцію прав людини й основні тенденції їх розвитку на початку XXI ст. Визначено місце трудових прав у системі прав людини, виділено їх загальні особливості та юридичну своєрідність. Сформульовано визначення поняття основних трудових прав і розроблено їх класифікацію. Проаналізовано всесвітні універсальні та європейські стандарти трудових прав, зроблено їх порівняльно-правовий аналіз із законодавством України. На підставі аналізу спеціальної літератури, чинного законодавства та практики його застосування, міжнародних трудових стандартів і позитивного зарубіжного досвіду їх законодавчого регулювання розроблено пропозиції щодо нормативного закріплення основних трудових прав в Конституції та Трудовому кодексі України.

Викладено загальні положення Лісового кодексу України, розглянуто питання права власності на ліси, користування лісом, державного регулювання та управління у сфері лісових відносин. Висвітлено основні завдання і зміст організації та ведення лісового господарства, нормативно-правові акти з його ведення, функціональний поділ лісів, особливості встановлення стиглості дерев, державного лісового кадастру та обліку лісів, підвищення продуктивності покращення їх якісного складу та збереження біорізноманіття, охорони, захисту, використання та відтворення лісів на окремих категоріях земель, норми використання лісових ресурсів, моніторинг лісів і лісова сертифікація.

Изложены общие положения Лесного кодекса Украины, рассмотрены вопросы права собственности на леса, пользования лесом, государственного регулирования и управления в сфере лесных отношений. Освещены основные задачи и содержание организации и ведения лесного хозяйства, нормативно-правовые акты по его ведению, функциональное деление лесов, особенности установления спелости деревьев, государственного лесного кадастра и учёта лесов, повышения продуктивности улучшения их качественного состава и сохранения биоразнообразия, охраны, защиты, использования и восстановления лесов на отдельных категориях земель, нормы использования лесных ресурсов, мониторинг лесов и лесная сертификация.

Визначено місце правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі авіації в системі сучасного екологічного права та права екологічної безпеки. Проаналізовано науково-правові та законодавчі підходи щодо визначення об'єктів і джерел шкідливого вплив авіації на довкілля. Досліджено становлення та розвиток механізму правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі авіації, його особливостей, включаючи заходи організаційного, функціонального, економіко-правового характеру, механізму притягнення винних осіб до відповідальності з порушення правових вимог екологічної безпеки у даній сфері.

Наведено результати правового регулювання забезпечення екологічної безпеки (ЕБ) у галузі цивільної авіації (ЦА) України. На підставі аналізу норм чинного національного та міжнародного законодавства та практики його застосування визначено основні об'єкти та види діяльності в галузі ЦА, які здійснюють та/або можуть здійснювати шкідливі впливи на навколишнє середовище, життя та здоров'я людей. Розкрито історичні аспекти правового регулювання забезпечення ЕБ у галузі ЦА відповідно до особливостей розвитку нормативно-правового регулювання та державності. Увагу приділено механізму правового регулювання забезпечення ЕБ у галузі ЦА, зокрема, організаційно-, функціонально- й економіко-правовим засобам забезпечення ЕБ, а також особливостям юридичної відповідальності в даній сфері.

Проведено комплексний аналіз теоретичних і практичних проблем компенсації шкоди за екологічним законодавством України як одного з базових міжгалузевих інститутів екологічного права, досліджено його генезу й обгрунтовано шляхи удосконалення. Визначено компенсацію шкоди за екологічним законодавством як якісний процес реалізації нормами екологічного законодавства позитивної та негативної відповідальності у галузі раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки громадян. Досліджено механізм компенсації шкоди, завданої довкіллю способом правової охорони. Уточнено поняття, види та форми екологічної шкоди, об'єкти правової охорони та вид відповідальності за порушення екологічної безпеки, яка у поєднанні з іншими економічними чинниками здатна ефективно впливати на формування спеціальних природоохоронних фондів, визначено сферу її реалізації. Розглянуто систему загальносоціальних гарантій компенсації екологічної шкоди, яка здатна гармонізувати екологічне законодавство та сприяє впровадженню концепції сталого розвитку за допомогою правових засобів. Обгрунтовано необхідність подальшої кодифікації екологічного законодавства України та впровадження правових норм про запобіжні та відновлювальні заходи з метою запобігання та ліквідації екологічної шкоди, які доцільно систематизувати в спеціальному нормативному акті - Законі України про компенсацію шкоди за екологічним законодавством України.

Надано відомості про органи державної влади України, державного управління загальної компетенції та спеціального державного управління в галузі екології. Розкрито повноваження інституцій при Президентові України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.

Увагу приділено становленню та розвитку вчення про основні трудові права, роглянуто основні тенденції розвитку трудових прав на початку XXI ст. Наведено основні поняття та класифікацію трудових прав, відомості про них в актах ООН, МОП, Ради Європи та ЄС. Проаналізовано основні трудові права в зарубіжному законодавстві, Конституції України й інших законодавчих актах. Запропоновано концепцію подальшого розвитку основних трудових прав людини як складової його соціальних прав за сучасних соціально-економічних умов, внесено теоретично обгрунтовані пропозиції щодо їх законодавчого закріплення з урахуванням міжнародних трудових стандартів. Зазначено, що система трудових прав складається з індивідуальних і колективних трудових прав та носить динамічний характер. Вона здатна змінюватися, на її розвиток впливають об'єктивні чинники - рівень розвитку суспільства та його демократизації, ступінь входження у міжнародний та європейський правовий простір. Однією з особливостей сучасного міднародно-правового регулювання прав людини є тенденція до єдиного правового регулювання усіх прав людини - громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних.

Розкрито інформаційне забезпечення виховного процесу у пенітенціарному закладі (суб'єкт, об'єкт, організація процесу виправлення, його умови й результат). Надано класифікацію інформації, а також умови щодо її застосування. Охарактеризовано прийоми структурного, змістовного, педагогічного, причинно-наслідкового аналізу.

Розкрито етапи соціально-виховної роботи з ув'язненими, охарактеризовано виправні та формувальні методи діяльності соціального педагога. Надано напрями змісту роботи пенітенціарного закладу. Проаналізовано роботу методично-виховної ради, показано шляхи накопичення позитивного досвіду виправлення засуджених.

Розкрито особливості жіночої злочинності, а саме: сімейно-шлюбні, родинні та сусідські відносини, а також сфера виконання професійних функцій; показано соціальний портрет засудженої, який містить кримінально-правові та психолого-педагогічні характеристики; визначено форми та методи соціально-педагогічної дії, необхідні для виховної роботи із засудженими жінками.