Здійснено комплексне дослідження діяльності служб з питань зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України, узагальнено наукові погляди на проблему розвитку, функціонування і взаємодії з засобами масової інформації даних служб та прес-служб державних органів влади, з'ясовано місце і роль цих підрозділів в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування, визначено функції та завдання служб з питань зв'язків з громадськістю в державних структурах. Проаналізовано нормативно-правову базу функціонування служб з питань зв'язків з громадськістю та прес-служб в державних структурах, здійснено комплексний аналіз та розроблено класифікацію інформаційних текстових публікацій даних організацій. Встановлено визначальну роль взаємодії вказаних служб в органах виконавчої і законодавчої влади та засобів масової інформації у справі формування позитивного іміджу державних органів влади.

Висвітлено сутність, основні поняття, правові основи брендінгу, процес його створення та управління, визначення вартості бренду та споживацьку поведінку стосовно бренду. Детально розглянуто питання маркетингу інновацій, зокрема, специфіку науково-технічної продукції як товару, маркетинговий процес формування попиту на інновації, маркетингові дослідження на ринку інновацій та маркетингову цінову політику в інноваційній сфері. Значну увагу приділено проблемам інтелектуальної власності, патентному та авторському праву, а також суміжним правам. Проаналізовано основні положення міжнародного права та міжнародно-правові засади співробітництва в галузі інноваційної діяльності. Розкрито поняття трансферу технологій, його організаційні механізми, специфічні форми технологічного обміну, ліцензування як основну форму трансферу і комерціалізації технологій, а також участь України у міжнародному трансфері технологій.

Висвітлено проблеми, які прагне вирішувати Організація Північноатлантичного договору (НАТО), котрі виникають внаслідок радикальних змін у глобальному та регіональних середовищах безпеки.

Досліджено розвиток і становлення інституту реєстрації фізичних осіб з виокремленням історичних періодів. Визначено вихідні теоретичні положення щодо поняття та призначення інституту реєстрації фізичних осіб. Розглянуто термінологічне тлумачення понять "реєстр", "реєстрація", "державна реєстрація". Обгрунтовано поняття реєстру фізичних осіб, виявлено ознаки державної реєстрації. Наведено бачення поняття "державна реєстрація фізичних осіб" і визначено її цілі. Проаналізовано складові компетенції органів державної влади у досліджуваній сфері. Проведено поділ органів державної влади залежно від їх повноважень та завдань у сфері реєстрації фізичних осіб. Досліджено стан нормативно-правового регулювання діяльності державних органів реєстрації фізичних осіб. Систематизовано нормативно-правові акти діяльності державних органів реєстрації фізичних осіб, виокремлено принципи, притаманні цьому інституту. Визначено поняття адміністративного проступку у сфері реєстрації фізичних осіб. Запропоновано створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб в Україні, складовими якого стали б система обліку громадян ДПА, система обліку паспортів МВС, Державний реєстр активів цивільного стану Міністерства юстиції, а також Державний реєстр виборців України. Обгрунтовано необхідність прийняття Кодексу про Єдиний державний реєстр фізичних осіб, який би містив норми щодо понятійного апарату, діяльності державних органів, каналів надходження інформації, захисту персональних даних, юридичної відповідальності за порушення чинних правил.

Досліджено організаційно-правові засади даного виду контролю, розглянуто форми та контрольні повноваження названих органів на прикладах діяльності Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевих державних адміністрацій. Охарактеризовано стан наукової розробки проблеми, сформульовано поняття бюджетного контролю, визначено його сутність, мету, завдання, значення, принципи, види, методи, нормативно-правові засади й організаційну структуру. З'ясовано правові засади діяльності суб'єктів загального та спеціалізованого бюджетного контролю в Україні. Розглянуто особливості організації зовнішнього та внутрішнього бюджетного контролю. Сформульовано пропозиції з удосконалення чинного законодавства у сфері бюджетного контролю України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2в

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою історично-правового методу досліджено проблемні питання розвитку інституту реєстрації фізичних осіб. Розглянуто становлення паспортної системи на території України у радянський період.

Досліджено проблемні питання реформування інституту фізичних осіб. Висунуто пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів державної влади у сфері реєстрації людини та громадянина від його народження та який проживає або тимчасово перебуває на території України.

Розкрито структуру, основні поняття, норми, що були закріплені в Кримінальному кодексі Туреччини 1926 р. Детально проаналізовано систему покарань та інститут співучасті.

Порівняно системи покарань в українському та турецькому кримінальному законодавстві. Проаналізовано всі види покарань і зроблено пропозиції щодо їх вдосконалення.

Проаналізовано нормативно-правові засади системи забезпечення національної безпеки України з погляду їх орієнтації на науку як головний засіб досягнення прогресу та безпеки. Розглянуто питання місця (пріоритетності) науково-технологічної та інноваційної сфери серед інших галузей у державних стратегіях, які формують систему забезпечення національної безпеки країни.

Надано аналіз теоретичних і практичних аспектів проблеми критичних технологій. Зроблено огляд підходів до визначення поняття "критичні технології", подано інформацію щодо практики їх підтримки, розвитку і захисту, процесів прогнозування та формування їх переліків у різних групах країн. Проведено дослідження еволюції нормативно-правового забезпечення підтримки критичних технологій в Україні, починаючи з 1990-х рр., на підставі якого зроблено висновок про існування певної послідовності у політиці України щодо критичних технологій та створення умов для інноваційного зростання окремих галузей економіки. Також виявлено певні методологічні невідповідності між нормативно-правовими актами України щодо критичних технологій.

Проаналізовано норми спадкового права окремих країн Європейського Союзу, нормативно-правових актів які врегульовують процедури спадкування, а також у разі відсутності волі спадкодавця (якщо в померлого не було шлюбу та дітей; якщо батьки вже померли; якщо померлий не був одружений але мав дітей; якщо померлий залишив другу половинку з подружжя; якщо покійний залишив чоловіка/дружину та дітей), в яких би були зазначені правила, однакові для всіх держав незалежно від того, хто людина за національністю.

Цель работы - рассмотрение основных экономических прав и свобод, а также их правовых ограничений. Методологическую основу исследования составили философско-мировоззренческие, общенаучные и специальные методы. Конституция любого государства регулирует самые важные сферы деятельности страны, общества и отдельного человека. Так как экономика является неотъемлемой частью жизни общества, отражение базовых начал ее регламентации в основном законе государства не является исключением. В конституциях многих стран социально-экономическая тематика получила достаточно полное освещение. В них содержится перечень наиболее значимых экономических проблем, требующих конституционного закрепления. Одновременно с закреплением основных экономических прав и свобод основные законы стран содержит и условия, при которых государство может их ограничить. Обсуждены механизмы государственного регулирования экономической деятельности хозяйствующих субъектов.

Можливість розбудови наукоємної економіки в Україні залежить від впровадження стратегічних підходів до формування та здійснення єдиної державної науково-технологічної політики. Однією з основних умов впровадження ефективної державної політики є кількісне та якісне наповнення чинного нормативно-правового поля документами наукової спрямованості. Проблематика. Актуальним науковим завданням постає оцінювання наукової спрямованості актів законодавства як кількісного критерію "наукоємності" вітчизняного законодавства. Мета роботи -виконати наукометричне оцінювання наукової спрямованості актів вітчизняного законодавства. Матеріали й методи. Основними методами дослідження були: наукометричний (сленговий) метод аналізу текстів нормативно-правових актів, а також статистичні методи структурування та порівняльного аналізу актів законодавства, як статистичних одиниць. Результати. Дослідження статистичної бази актів законодавства вищих органів державної влади за 1992 - 2018 роки виявило тенденції взаємної неузгодженості прийняття управлінських рішень вищими органами державної влади. Окрім того, було встановлено періодичні, стійкі статистичні взаємозв'язки між інтенсивністю наукової нормотворчості та рівнями витрат на наукову й науково-технічну діяльність. Розроблено оригінальні наукознавчі підходи до оцінки наукової спрямованості вітчизняного законодавства. Висновки: до основних проблем державного управління щодо науково-технологічної сфери в Україні протягом Доби Незалежності належали: управлінські конкуренції за виконавчі повноваження в країні між Кабінетом міністрів та Адміністрацією Президента; зосередження уваги Кабміну на функції перерозподілу видатків на науку; відсутність державних стратегічних (тривалих) підходів до формування та здійснення єдиної (наскрізної) державної (публічної) науково-технологічної політики. Необхідним є реформування системи законодавства України в контексті її наукової спрямованості, зокрема через нагальну необхідність адаптації її до законодавства Європейського Союзу у сфері науки, технологій та інновацій.

Здійснено порівняльну характеристику правового регулювання діяльності поліції України та Польщі. Висвітлено деякі проблеми підсудності справ щодо прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби. Розглянуто питання реформування сфери електронного урядування в Україні, питання відновлення втраченого судового провадження в адміністративному процесі. Звернено увагу на місцеве самоврядування як основну складову демократичного суспільства безпосередньо в Україні, питання адміністративного судочинства в умовах діджиталізації. Вказано на відповідальність державного службовця за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.