На підставі аналізу історіографічних джерел знайдено нові докази того, що поняття "законність" у вітчизняній юридичній літературі широко використовувалось у науковому обігу вже у другій половині ХІХ ст. На матеріалах робіт вітчизняних вчених-юристів вперше показано динаміку розвитку вчення про законність у другій половині ХІХ ст. - 1920-х рр., яке залежить від існуючого у суспільстві політичного режиму, соціальної цінності того права, якому воно служить. Визначено специфічні ознаки законності як принципа права. Досліджено питання про структурні елементи законності, її цілі, об'єкт впливу, функції. Законність обгрунтовано як провідну правову вимогу суворого та неухильного дотримання та виконання або застосування норми права. На підставі результатів аналізу законності як правового принципу, що поширюється на юридичну реальність, розглянуто загальність та універсальність, унаслідок чого законність не визначає конкретного та певного варіанта поведінки у процесі правореалізації. Встановлено належність принципу законності до числа принципів-законоположень, які відрізняються від інших принципів, зафіксованих у чинному законодавстві, тим, що вони не є формально визначеними та не мають класичної структури (гіпотези, диспозиції, санкції) та є нетиповими нормативними приписами. З позиції гуманістичного, а не інструментального підходу до аналізу особливостей принципу законності у правозастосуванні виокремлено її формальні та змістові аспекти.

Проаналізовано теоретичні і практичні аспекти функціонування недоторканності житла як правового інституту. Охарактеризовано напрацювання сучасних правових шкіл країн ЄС і надбання вітчизняної правничої думки щодо забезпечення недоторканності житла. Досліджено специфічні риси законодавства України й окремих країн ЄС, що регламентує питання забезпечення недоторканності житла. Узагальнено існуючі в юридичній науці підходи до розуміння поняття "правовий інститут", враховуючи поняття "комплексний міжгалузевий правовий інститут". Окреслено шляхи та перспективи вдосконалення нормативно-правового забезпечення недоторканності житла в законодавстві України. Розкрито юридичну природу недоторканності житла як комплексного міжгалузевого правового інституту, особливості джерельної бази (нормативно-правового забезпечення) недоторканності житла в Україні та країнах ЄС. Увагу приділено рішенням Європейського суду з прав людини з питань забезпечення недоторканності житла та теоретико-правовим характеристикам недоторканності житла як комплексного міжгалузевого правового інституту.