Розглянуто правову природу та порядок провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру. З'ясовано сутність інституту застосування даних примусових заходів та підстав для прийняття відповідного рішення. Наведено пропозиції щодо вдосконалення норм, які визначають процесуальний порядок звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру і регулюють провадження в інших категоріях справ про застосування даних заходів.

Рассмотрена правовая природа и порядок производства о применении принудительных мер воспитательного характера. Определена сущность применения данных принудительных мер и оснований для принятия соответствующего решения. Даны рекомендации по усовершенствованию норм, определяющих процессуальный порядок освобождения несовершеннолетних от криминальной ответственности с применением принудительных мер воспитательного характера и регулирующих производство в других категориях дел о применении данных мер.

Досліджено особливості провадження за справами про застосування примусових заходів виховного характеру. З'ясовано суть інституту застосування таких заходів, правову природу цього виду провадження, суть підстави для прийняття рішення про застосування примусових заходів виховного характеру. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм, що визначають предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх, процесуальний порядок звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з застосуванням примусових заходів виховного характеру. Наведені пропозиції сприяють регулюванню провадження за інших категорій справ про застосування примусових заходів зазначеного характеру з метою покращання правозастосовчої практики за цієї категорії справ.

Розглянуто питання застосування примусових виховних заходів (ПВЗ) на підставі Кримінального кодексу України, досягнень науки кримінального права з урахуванням судової практики. Розкрито сутність інституту застосування ПВЗ, особливості його становлення та розвитку у вітчизняній системі права, в контексті міжнародних стандартів поводження з неповнолітніми. Визначено правову природу ПВЗ, підстави, порядок їх призначення та виконання.

Рассмотрены вопросы применения принудительных воспитательных мероприятий (ПВМ) на основании Уголовного кодекса Украины, достижений науки уголовного права с учётом судебной практики. Раскрыты сущность института применения ПВМ, особенности его становления и развития в отечественной системе права, в контексте международных стандартов обращения с несовершеннолетними. Определены правовая природа ПВМ, основания, порядок их назначения и выполнения.

На підставі розгляду уявлень про доказування у кримінальному провадженні у КПК України розкрито особливості реалізації прокурором своїх повноважень під час доказування на досудовому розслідуванні. Розкрито сутність управлінських відносин між прокурором - процесуальним керівником досудового розслідування та слідчим. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення діяльності прокурора шляхом систематичного вивчення ним планів розслідування, що складає слідчий, і з урахуванням вказівок прокурора щодо кримінального провадження.

На підставі аналізу чинного законодавства, спеціальної літератури, прокурорської практики розглянуто проблемні моменти участі прокурора в доказуванні у разі повідомлення про підозру під час досудового розслідування. Визначено достатність доказів для повідомлення про підозру як таку сукупність доказів, яка призводить прокурора (слідчого) до однозначного висновку про вчинення кримінального правопорушення певною особою за відсутності обставин, що виключають кримінальну відповідальність, а також можуть спричинити звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Посилення ролі прокурорів під час нагляду у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням потребує дослідження особливостей реалізації їх процесуальних повноважень щодо ключових напрямів кримінальної процесуальної діяльності. Однак питання участі прокурора у доказуванні у кримінальному провадженні за умов нового кримінального процесуального законодавства не були предметом спеціальних досліджень, хоча потреба аналізу прокурорсько-слідчої практики у відповідному науковому забезпеченні діяльності прокурора у цьому напрямі кримінальної процесуальної діяльності є очевидною.

Досліджено суть і зміст процесуального керівництва як основи діяльності прокурора на стадії досудового розслідування під час здійснення доказової діяльності. Здійснення прокурором діяльності щодо забезпечення швидкості, повноти і неупередженості досудового розслідування є немислимим без використання повноважень із керівництва розслідуванням, яке полягає у тому, що прокурор організовує та контролює діяльність слідчого з доказування у кримінальному провадженні.

Досліджено проблему сутності поняття повідомлення про підозру в кримінальному провадженні. Розглянуто повідомлення про підозру як інститут кримінального процесуального права, кримінальну процесуальну дію, акт правового застосування; кримінальний процесуальний документ; кримінальне процесуальне рішення. Визначено такі ознаки повідомлення про підозру: державно-владний характер; адресовано конкретному суб'єкту; обгрунтованість, законність, вмотивованість рішення; оформляється відповідно до встановленої кримінальної процесуальної форми.

Розглянуто теоретичні питання розмежування функцій прокурора під час досудового розслідування, а також проблемні питання його ролі в доказуванні на стадії досудового розслідування, наведено шляхи їх вирішення. Визначено поняття форми участі прокурора в доказуванні під час провадження досудового розслідування як особливі способи вчинення ним пошуково-пізнавальної діяльності. Ці форми полягають у здійсненні безпосередньо прокурором слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій або дачі вказівок чи доручень слідчому, керівнику органу досудового розслідування, оперативному підрозділу, спрямованих на збір і перевірку доказів із метою встановлення обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження. Розглядаючи безпосередню форму участі прокурора в доведенні, увагу приділено таким із них, як участь прокурора у проведенні слідчих (розшукових) дій і проведення слідчих (розшукових) дій особисто прокурором. Досліджено діяльність прокурора в доведенні обставин, що обгрунтовують прийняття окремих процесуальних рішень: застосування запобіжних заходів і повідомлення про підозру.

Досліджено правові засади розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні. Розглянуто, що забезпечення сфери фізичної культури і спорту в Україні є одним із стратегічних напрямів державної політики України і полягає у створенні сприятливих умов для усіх учасників фізкультурно-спортивних відносин, які беруть участь у програмах розвитку професійного та інших видів спорту, забезпеченні здорового способу життя людини і нації, поєднання централізації та децентралізації (територіальності) системи управління даною сферою, а також удосконаленні її нормативно-правової основи. Обгрунтовано поняття механізму розвитку сфери фізичної культури й спорту в Україні як взаємопов’язаної сукупності інституцій, умов, засобів та гарантій, які забезпечують належне функціонування та розвиток фізичної культури й спорту в Україні, основними складовими елементами якого є правовий (або нормативний) та інституційний механізми.

Розглянуто актуальні проблеми розслідування підрозділами Національної поліції України втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. У процесі дослідження з'ясувано стан наукової розробки проблематики розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом, окреслено криміналістичну характеристику втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. Охарактеризовано типові та специфічні слідчі ситуації та слідчі версії під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом, досліджено особливості взаємодії слідчого з іншими органами та підрозділами під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. Розкрито особливості організації й тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій та ухвалення процесуальних рішень під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. Визначено типові види експертиз, які проводяться під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем кримінальної відповідальності за правопорушення проти правосуддя. Встановлено методологічні засади дослідження проблем кримінальної відповідальності за правопорушення проти правосуддя, виділено концептуальні проблеми відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя, що потребують вирішення. Досліджено становлення законодавства про кримінальну відповідальність за правопорушення проти правосуддя. Проаналізовано кримінальне законодавство зарубіжних держав щодо встановлення відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя, зокрема питання про систематизацію відповідних кримінально-правових норм. Запропоновано вирішення концептуальних проблем регламентації в КК України відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя, у тому числі тих, що стосуються визначення родового об'єкта, системи кримінальних правопорушень проти правосуддя. Запропоновано системний підхід до регламентації матеріальної підстави кримінальної відповідальності за правопорушення проти правосуддя, у тому числі кваліфікуючих ознак складів кримінальних правопорушень цього виду, встановлення і призначення покарання за зазначені правопорушення.

Розглянуто проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, запропоновано шляхи їхнього вирішення. Досліджено методологічні засади, історичний розвиток, зарубіжний досвід регламентації та соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, проведено юридичний аналіз. Опрацьовано проблеми кваліфікації злочинів проти правосуддя, а також проблеми диференціації кримінальної відповідальності, караності злочинів проти правосуддя. Зроблено спробу обґрунтувати концептуальні засади кримінально-правової охорони суспільних відносин щодо здійснення судочинства та виконання судових рішень, враховуючи природу охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, часових меж їхнього існування.

Мета роботи - сформулювати пропозиції щодо нормативної регламентації матеріальної підстави кримінальної відповідальності за постановлення неправосудного судового рішення. Методи дослідження: діалектичний метод, який є підгрунтям для застосування інших методів дослідження; методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, догматичний, техніко-юридичний, які застосовувалися при аналізі статті 375 Кримінального кодексу України, що передбачала відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали, постанови; метод моделювання застосовувався при побудові проєкту кримінально-правової норми, яка б установлювала відповідальність за постановлення завідомо неправосудного судового рішення. Формулювання пропозицій до Кримінального кодексу України (проєкту Кримінального кодексу України) щодо встановлення відповідальності за постановлення неправосудного судового рішення. Проаналізовано зміст поняття неправосудного судового рішення; сформульовано позицію щодо доцільності використання в диспозиції відповідної норми проєкту КК України термінів "незаконне", "необгрунтоване" для позначення судового рішення, за постановлення якого слід передбачити кримінальну відповідальність. Проаналізовано відповідність статті проєкту Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за постановлення завідомо незаконного та необгрунтованого судового рішення, принципу верховенства права (зокрема, у такому його аспекті як правова визначеність), а також принципам криміналізації. На основі проведеного дослідження висловлено позицію щодо формулювання диспозиції відповідної кримінально-правової норми.

Розглянуто теоретичні засади та визначено актуальність наукової проблеми щодо сучасного стану науки та тенденції її розвитку у закладах вищої освіти (далі - ЗВО). Зумовлено необхідність вирішення актуальних для сучасної наукової спільноти завдань, а саме: визначення показників продуктивності державного управління (далі - ДУ) науково-технічною діяльністю ЗВО, та узагальнення закордонного досвіду ДУ і реалізації науково-технологічних пріоритетів. Проведено аналіз інституційного механізму ДУ науково-технічним потенціалом ЗВО України і здійснено оцінку організаційного механізму ДУ у сучасних галузях науки ЗВО. Обґрунтовано шляхи формування інноваційної політики ДУ науково-технічним потенціалом вищої школи України та визначено напрями удосконалення фінансового механізму ДУ в науково-інноваційній сфері та сучасні пріоритети ДУ науково-технічною сферою. Використано нормативно-правові акти, праці зарубіжних і вітчизняних учених, Інтернет-ресурси, статистична інформація Державного комітету статистики України та інших центральних органів виконавчої влади.