Актуалізовано, теоретично узагальнено та практично обгрунтовано необхідність урахування специфіки соціально-психологічних чинників у процесі визначення суті, змісту та основних завдань державної політики у сфері ринку праці. Доведено теоретичне та практичне значення системного (соціального й психологічного) уявлення про склад, структуру та взаємозв'язки елементів і компонентів даного ринку як соціальної системи об'єкта державного управління. Розроблено методики дослідження соціально-психологічних явищ системи ринку праці, проведено відповідні емпіричні дослідження, з використанням яких розкрито соціально-психологічні чинники цього ринку, які необхідно враховувати за умов визначення державної політики щодо його реформування. Теоретично обгрунтовано напрями удосконалення соціально-психологічної складової механізму державної політики у сфері ринку праці на сучасному етапі переорієнтації суспільних відносин.

Визначено пріоритетні напрями державної політики у сфері розвитку соціального діалогу (СД) в Україні, метаморфози соціального партнерства і СД у пострадянський період. Проаналізовано роль науки та галузевої освіти у розвитку СД, національної служби посередництва і примирення в системі СД. Розглянуто питання науково-освітнього забезпечення розвитку СД у державному управлінні, підготовки державно-управлінських кадрів у контексті розвитку СД з громадськими організаціями.

Розкрито природу та еволюцію ідей соціального діалогу, особливості формування та реалізації соціального діалогу в державному управлінні. Висвітлено інституціональну структуру соціального діалогу в державному управлінні України. Охарактеризовано форми та механізми здійснення соціального діалогу у сфері соціально-трудових відносин. Обгрунтовано місце та роль соціального діалогу у врегулюванні трудових спорів.

Вирішено актуальну наукову проблему, яка полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних засад державної політики з інституціоналізації дієвої системи соціального діалогу в державному управлінні як необхідної умови легітимації управлінських рішень, демократизації стандартів та процедур державного управління, створення сприятливих умов для нарощування соціального потенціалу суспільства та покращання умов для соціального розвитку, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. З'ясовано інституціональну структуру системи соціального діалогу. Досліджено міжнародні стандарти державної політики у сфері розвитку соціального діалогу. Узагальнено міжнародні стандарти галузевого соціального діалогу в органах державного управління. Проаналізовано діалогові практики наднаціонального та національного рівнів у системі європейського врядування. Типологізовано існуючі національні моделі соціального діалогу в європейських країнах. Досліджено трансформаційний шлях національної моделі соціального діалогу Польщі. Апробовано методику оцінювання результативності національних моделей соціального діалогу.

Розглянуто сутність, теоретико-методологічні засади, основні напрями та механізми реалізації соціальної і гуманітарної політики. Висвітлено ставнолення інституту соціальної політики. Розкрито соціальні й гуманітарні права людини та функції держави щодо їх забезпечення. Подано інформацію щодо аналізу державної політики у сферах праці, регулювання доходів, соціального захисту, надання соціальної допомоги, пенсійного забезпечення населення тощо. Приділено увагу з'ясуванню політики держави у відповідь на виклики демографіного старіння населення, державного регулювання трудової міграції, соціальному діалогу в системі євроінтеграційних цілей соціальної політики України. Розкрито загальнонаціональні пріоритети та регіональні особливості гуманітарної політики в Україні.

Висвітлено теоретичні засади й особливості державного регулювання розвитку сільських територій. Визначено сутність поняття "територія" та загальні принципи державного регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій. Основну увагу приділено теоретичним аспектам формування сільської поселенської мережі та сучасним тенденціям її розвитку. Визначено систему розселення сільського населення, особливості землекористування в аграрному секторі економіки та розселення населення. Здійснено оцінку діяльності сільських громад і життєдіяльності сільських населених пунктів. Розглянуто земельні ресурси та їх охорону, охорону та використання водних ресурсів, лісових ресурсів, охорону атмосферного повітря, токсичні відходи й особливості поводження з ними. Наведено складові трудових ресурсів територій, виявлено загальні тенденції їх розвитку. Розкрито теоретичні основи формування соціальної політики в сільській місцевості, її завдання та цілі, визначено категорії "добробут", "доходи та витрати домогосподарств", "заробітна плата", "пенсії", "соціальне страхування" та "соціальна допомога". Визначено основні складові соціальної інфраструктури села, сутність та особливості розвитку її об'єктів. Проаналізовано загальні тенденції розвитку галузей соціально-культурного та соціально-побутового призначення. Висвітлено теоретичні засади функціонування аграрного сектору економіки України. Наведено загальну характеристику галузей сільського господарства в регіональному аспекті. Визначено основні принципи державної регуляторної політики в сільському господарстві.

Наведено близько 1 000 термінів, що стосуються публічного управління - діяльності, пов'язаної з реалізацією державної політики в різних сферах суспільного життя через системи органів публічного врядування, суб'єктів громадянського суспільства, фізичних осіб.

Обгрунтовано пропозиції з оптимізації державної соціогуманітарної політики та окреслено напрями вдосконалення шляхів, механізмів, інструментів державного управління соціогуманітарною складовою суспільного розвитку в Україні в контексті інтеграції та консолідації українського суспільства. Розглянуто підготовку нормативно-правових документів з питань державного регулювання соціогуманітарної складової суспільного розвитку в Україні.

Висвітлено актуальні проблеми теорії і практики публічного управління та адміністрування. Розглянуто використання європейського досвіду сучасної моделі децентралізації влади в Україні та сучасний стан української мови в умовах глобалізації. Подано інформацію про організацію підготовки фахівців у сфері кібербезпеки органів публічної влади, про перспективи реалізації новітніх норм Закону України “Про державну службу”. Обговорено перспективи розвитку державної фіскальної політики в Україні та обласні програми реалізації тендерної політики. Оцінено розвиток територіальних громад, окреслено соціальні інновації для швидких та ефектних результатів у сфері публічного управління. Акцентовано увагу на соціальну безпеку як чинник забезпечення національної безпеки України в умовах сучасних викликів та загроз. Охарактеризовано принципи адміністрування при формуванні виборчих комісій.

У статті по-новому, з позицій сьогодення розкрито роль освіти в контексті мотивації громадян на інноваційне мислення щодо розв'язання проблем кризовості в суспільстві, проблемності стосунків у процесі міжособистісної взаємодії, праці, формування довіри, поваги до політиків, культурно-освітнього діалогу між громадянами та політиками з метою досягнення порозуміння та впровадження демократичних змін. З нових позицій осмислено роль громадянської освіти, що спрямована на формування громадянина як суб'єкта політики, який повинен долучатися до її творення та реалізації, а також виділено ідею щодо гуманізації людського суспільства шляхом духовності та просвітницької роботи освітян у суспільстві.

Досліджено актуальні питання відносин України з Європейським Союзом. Акцентовано увагу на реалізації європейських цінностей у системі публічного управління, формуванні громадянської (політичної) освіти в Європейському Союзі. Висвітлено теоретичні та практичні аспекти адаптації вітчизняного законодавства до права Європейського Союзу. Розглянуто проблеми імплементації європейських стандартів соціального діалогу в контексті відновлення та розвитку України. Описано інструменти розбудови інституційної спроможності органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Приділено увагу питанням європейської ідентичності та культурного різноманіття.