Розглянуто проблеми становлення та розвитку магдербурзького права в Україні. Висвітлено географію поширення, джерела, підстави впровадження та причини надання магдебурзького права в українських землях. Розкрито вплив даного права на розвиток господарства та громадського життя українських міст, показано вирішальну роль рад у цьому процесі.

Рассмотрены проблемы становления и развития магдебургского права в Украине. Освещены география распространения, источники, основания внедрения и причины предоставления магдебургского права в украинских землях. Раскрыто влияние данного права на развитие хозяйства и общественной жизни украинских городов, показана решающая роль советов в этом процессе.

Викладено загальні положення господарсько-процесуального права України. Розкрито систему, склад і структуру господарських судів (ГС). Наведено загальну характеристику принципів господарського судочинства, описано порядок досудового врегулювання господарських спорів, визначено склад учасників господарського процесу, участь прокурора в розгляді господарських спорів у суді. Увагу приділено позову в господарському процесі, питанням порушення провадження у ГС, вирішення господарських спорів та прийняття рішення ГС, перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, ухвалам та постановам ГС за нововиявленими обставинами, виконанню рішень, ухвал та постанов ГС.

Розглянуто поняття, завдання та стадії кримінального судочинства, розкрито сутність дізнання як форми досудового розслідування, визначено суб'єкти кримінального процесу. Охарактеризовано державну автомобільну інспекцію МВС України як підрозділ органу дізнання. Приділено увагу діям працівника Державтоінспекції на місці скоєння дорожно-транспортної пригоди. Висвітлено процес приняття рішення за заявами та повідомленнями про ці пригоди. Проаналізовано супроводження працівниками Державтоінспекції розслідування кримінальних справ та їх судового розгляду. Обгрунтовано гарантії забезпечення прав і законних інтересів учасників ДТП.

Досліджено процеси змін, що відбуваються в сучасному міжнародному середовищі безпеки, визначено їх вплив на національну безпеку України. Розглянуто дію "жорстких" і "м'яких" загроз безпеці за умов глобалізації, визначено загрози за ступенем і масштабом їх наслідків, а також за засобами, які при цьому використовуються, та чинники, які в них задіяні. Проаналізовано особливості глобального безпекового середовища та визначено роль новітніх викликів і загроз, актуальних для України.

Розроблено криміналістичні характеристики злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Виокремлено ознаки професійних таємниць. Надано визначення поняття професійна таємниця. Здійснено класифікацію професійних таємниць. Запропоновано криміналістичну класифікацію злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Проаналізовано структуру криміналістичної характеристики злочинів щодо розголошення професійних таємниць як системи взаємопов'язаних елементів. З'ясовано можливості реалізації криміналістичної характеристики злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Здійснено типізацію слідчих ситуації у процесі розслідування злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Розроблено систему типових версій.

Розроблено теоретичні основи віктимологічного пізнання особи у криміналістики. Сформовано науково-практичні рекомендації для органів досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень із збирання та використання віктимологічних даних у процесі розкриття та розслідування злочинів. Проаналізовано основні напрями використання віктимологічних даних у криміналістики. Запропоновано cтруктуру елемента особи потерпілого у криміналістичній характеристики злочинів. Розроблено криміналістичні рекомендації з використання віктимологічних даних у процесі підготовки та проведення слідчих (розшукових) і судових дій.

Досліджено міжнародний досвід застосування силових і ненасильницьких методів урегулювання сепаратистських конфліктів, а також досвід використання міжнародних форматів для врегулювання збройних сепаратистських конфліктів. Здійснено аналіз ефективності застосування окремих методів і способів протидії сепаратизму. Визначено сутність сепаратистського конфлікту на Донбасі як елемента гібридної війни, яка ведеться Російською Федерацією проти України. Запропоновано шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі з урахуванням способів і методів, які підтвердили на практиці свою ефективність.

Запропоновано результати дослідження питань законодавчого забезпечення протидії сепаратизму в Україні. Розглянуто деякі актуальні проблеми формування та реалізації державної політики у сфері протидії сепаратизму. Запропоновано бачення щодо можливих шляхів удосконалення законодавства України у цій сфері правовідносин.

Мета роботи - визначення способів підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України на сучасному етапі. Під час проведеного дослідження визначено особливості організації та правового регулювання фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України, виявлено проблеми здійснення фінансового контролю в зазначеному секторі на кожному з етапів бюджетного процесу. З метою підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони пропонується запровадити єдину систему стратегічного прогнозування та планування у сфері забезпечення національної безпеки, яка б розглядала сектор безпеки і оборони як цілісний об'єкт прогнозування і планування; посилити співпрацю представників формального й неформального секторів фінансового контролю; удосконалити законодавство щодо обов'язковості завчасного оприлюднення Міністерством фінансів проекту Державного бюджету України до його винесення на розгляд Кабінету Міністрів України; реалізувати повною мірою принцип невідворотності відповідальності за невиконання державних рішень, яке призводить до неефективного використання бюджетних коштів, або за нецільове й нераціональне використання бюджетних коштів.

Досягнення високого рівня національної стійкості до певних загроз створює можливості для вжиття своєчасних запобіжних заходів, ефективного реагування на загрози і подолання наслідків їх дії, забезпечує безперервність процесу державного управління і гнучкість відповідних систем за умов, що швидко змінюються, тощо. На основі результатів сучасних досліджень щодо формування національної стійкості в розрізі окремих сфер і елементів здійснено оцінювання стійкості державної системи у протидії тероризму в Україні, а також суспільства до терористичної загрози. Виявлено чинники, які впливають на забезпечення стійкості держави і суспільства до терористичної загрози. Підготовлено рекомендації для органів державної влади України щодо удосконалення концептуальних та організаційних засад і нормативно-правової бази протидії тероризму.

Досліджено особливості формування механізмів забезпечення стійкості держави і суспільства у сфері національної безпеки, а також відповідні позитивні практики інших держав. Доведено, що реалізація концепту національної стійкості у державі має розпочинатись із закріплення відповідних довгострокових цілей і завдань у Стратегії національної безпеки. Пріоритетні сфери і конкретні механізми забезпечення національної стійкості мають бути визначені з урахуванням результатів аналізу безпекового середовища конкретної країни. Досліджено документи ЄС і НАТО, які визначають основні напрями посилення стійкості, зважаючи на їх політичні цілі. При цьому констатується, що розбудова національної стійкості - це сфера відповідальності національних держав. Визначено групи механізмів, які мають принципово важливе значення для формування стійкості держави. Серед них: налагодження ефективної взаємодії між усіма суб'єктами (державними і недержавними); посилення спроможностей уповноважених державних органів щодо ідентифікації загроз; забезпечення безперервності процесу державного управління і надання критично важливих послуг населенню; забезпечення високого рівня готовності до широкого спектра загроз і небезпек; налагодження стійких каналів комунікації уповноважених державних і місцевих органів з населенням. На підставі аналізу світового досвіду визначені сфери, у яких найбільш активно застосовуються на практиці механізми забезпечення національної стійкості. Доведено необхідність запровадження концепту національної стійкості у сфері національної безпеки України. Підготовлено рекомендації щодо практичних заходів з оновлення Стратегії національної безпеки України та підготовки на її основі інших документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони. Запропоновано запровадити в Україні практику підготовки Національного реєстру загроз як складової Стратегії національної безпеки. Визначено актуальні для України напрями впровадження механізмів забезпечення стійкості держави.

Досліджено актуальні тенденції у розвитку міжнародного тероризму. Описано особливості боротьби з тероризмом у сучасному світі. Увагу приділено трансформації характеру терористичної загрози в Україні, механізмам забезпечення стійкості держави до такої загрози. Проаналізовано норми законодавства України, що регулює правовідносини у сфері протидії тероризму. Виявлено недоліки, які негативно впливають на ефективність загальнодержавної системи боротьби з цією злочинною діяльністю. Визначено шляхи удосконалення відповідного законодавства.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти забезпечення національної стійкості в умовах мінливості й невизначеності безпекого середовища. Запропоновано міждисциплінарну теоретичну основу для розроблення практичних механізмів забезпечення національної стійкості, встановлено закономірності формування системи забезпечення національної стійкості та її взаємодії із системою забезпечення національної безпеки, визначено особливості адаптивного управління національною стійкістю та формування системних зв’язків. Здійснено аналіз практик забезпечення національної стійкості, що існують у світі, з точки зору можливості їх імплементації в Україні. Розроблено рекомендації щодо концептуальних засад та моделі забезпечення національної стійкості в Україні, формування й реалізації комплексної державної політики у сфері національної безпеки та стійкості, удосконалення законодавства України у відповідній сфері тощо.

Висвітлено основні правові інститути Загальної частини курсу господарського права. Головну увагу зосереджено на правових питаннях організації та здійснення господарської діяльності.