Висвітлено предмет та методологію теорії держави і права, правовий статус особи та громадянина. Описано функції держави та наведено їх класифікацію. Значну увагу приділено правосвідомості та правовій культурі, правотворчості, системі права, правовим відносинам, поведінці, правопорушенням та юридичній відповідальності, законності, правопорядку і державній дисципліні, правовому регулюванню та його механізмам, юридичному процесу. Викладено основні сучасні концепції права та розглянуто правові системи сучасності.

Освещены предмет и методология теории государства и права, правовой статус личности и граждананина. Описаны функции государства и приведена их классификация. Значительное внимание уделено правосознанию и правовой культуре, правотворчеству, системе права, правовым отношениям, поведению, правонарушениям и юридической ответственности, законности, правопорядку и государственной дисциплине, правовому регулированию и его механизмам, юридическому процессу. Изложены основные современные концепции права и рассмотрены правовые системы современности.

Індекс рубрикатора НБУВ: У50-13 + У9(4УКР)0-13 + Х839(4УКР)901.326

Рубрики:

Світова економіка в цілому

Економіка окремих країн і частин світу

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено особливості формування та функціонування інституту дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС України, а також персональної відповідальності міністра внутрішніх справ України як державної політичної та вищої посадової особи системи МВС України. Проведено всебічний аналіз нормативно-правового регулювання, наукових теорій і практики впровадження дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб системи МВС, визначено її особливості. Розкрито принцип персональної відповідальності посадових осіб і політичної відповідальності міністра внутрішніх справ. Розглянуто питання атестування посадових осіб органів внутрішніх справ як стимулювальний чинник персональної відповідальності. Запропоновано новий підхід щодо категоріального та змістового розмежування понять "посадова особа", "службова особа" та "представник влади". Запропоновано визначення поняття "посадова особа" та "посадова особа системи МВС України". На підставі комплексного організаційно-правового критерію розроблено класифікацію посадових осіб системи МВС України. Досліджено систему дисциплінарних та адміністративних стягнень, процесуальний порядок їх застосування до посадових осіб системи МВС України, встановлено принципи та умови вчинення даними особами правопорушень та їх усунення в процесі формування правової держави. Наведено рекомендації щодо удосконалення адміністративного та дисциплінарного законодавства України та практики його застосування.

Викладено загальні положення господарсько-процесуального права України. Розкрито систему, склад і структуру господарських судів (ГС). Наведено загальну характеристику принципів господарського судочинства, описано порядок досудового врегулювання господарських спорів, визначено склад учасників господарського процесу, участь прокурора в розгляді господарських спорів у суді. Увагу приділено позову в господарському процесі, питанням порушення провадження у ГС, вирішення господарських спорів та прийняття рішення ГС, перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, ухвалам та постановам ГС за нововиявленими обставинами, виконанню рішень, ухвал та постанов ГС.

Поєднано як теоретичні засади феномену свідомого паралелізму ("мовчазної змови") на тлі світової економічної кризи, так і практичні здобутки Антимонопольного комітету України та господарських судів України в частині виявлення, доведення та припинення такого виду антиконкурентних узгоджених дій, як схожі дії на ринку товару у їх органічній взаємопов'язаності з аргументацією, яку застосовують суб'єкти господарювання у межах протидії процесу притягнення до відповідальності за вчинення таких дій.

Досліджено процеси змін, що відбуваються в сучасному міжнародному середовищі безпеки, визначено їх вплив на національну безпеку України. Розглянуто дію "жорстких" і "м'яких" загроз безпеці за умов глобалізації, визначено загрози за ступенем і масштабом їх наслідків, а також за засобами, які при цьому використовуються, та чинники, які в них задіяні. Проаналізовано особливості глобального безпекового середовища та визначено роль новітніх викликів і загроз, актуальних для України.

Здійснено наукове обгрунтування напрямів удосконалення організаційно-управлінського забезпечення (ОУЗ) реалізації інтеграційних процесів (ІП) у місцевому самоврядуванні та розроблено підходи та рекомендації щодо практичного використання одержаних наукових результатів. Проаналізовано різноманітні форми інтегрованої діяльності, виявлено її передумови, стимули, ефекти. Досліджено сучасний стан, зарубіжний та вітчизняний досвід реалізації ІП. Визначено напрями та розроблено пропозиції з удосконалення ОУЗ процесів міжмуніципального співробітництва та міжсекторного партнерства, апробовані через упровадження технологій формування об’єднань територіальних громад, створення субрегіону.

Досліджено теоретичні та практичні питання, що постають під час розгляду і вирішення справ про стягнення податкового боргу. Розглянуто механізм виникнення та погашення податкового боргу, функції суду у цих правовідносинах. Проаналізовано юрисдикцію справ про стягнення податкового боргу, проблемні питання юрисдикції таких вимог у справах про банкрутство та кримінальних справах. Розкрито особливості судової процедури стягнення податкового боргу та запропоновано шляхи її вдосконалення.

Досліджено науково-теоретичні та практичні питання, що постають під час розгляду та вирішення справ про стягнення податкового боргу. Розглянуто механізм виникнення та погашення податкового боргу, функції суду у цих правовідносинах. Проаналізовано юрисдикцію справ про стягнення податкового боргу, проблемні питання юрисдикції таких вимог у справах про банкрутство та кримінальних справах. Розкрито особливості судової процедури стягнення податкового боргу та запропоновано шляхи її вдосконалення.

Розроблено криміналістичні характеристики злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Виокремлено ознаки професійних таємниць. Надано визначення поняття професійна таємниця. Здійснено класифікацію професійних таємниць. Запропоновано криміналістичну класифікацію злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Проаналізовано структуру криміналістичної характеристики злочинів щодо розголошення професійних таємниць як системи взаємопов'язаних елементів. З'ясовано можливості реалізації криміналістичної характеристики злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Здійснено типізацію слідчих ситуації у процесі розслідування злочинів щодо розголошення професійних таємниць. Розроблено систему типових версій.

Розроблено теоретичні основи віктимологічного пізнання особи у криміналістики. Сформовано науково-практичні рекомендації для органів досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень із збирання та використання віктимологічних даних у процесі розкриття та розслідування злочинів. Проаналізовано основні напрями використання віктимологічних даних у криміналістики. Запропоновано cтруктуру елемента особи потерпілого у криміналістичній характеристики злочинів. Розроблено криміналістичні рекомендації з використання віктимологічних даних у процесі підготовки та проведення слідчих (розшукових) і судових дій.

Досліджено міжнародний досвід застосування силових і ненасильницьких методів урегулювання сепаратистських конфліктів, а також досвід використання міжнародних форматів для врегулювання збройних сепаратистських конфліктів. Здійснено аналіз ефективності застосування окремих методів і способів протидії сепаратизму. Визначено сутність сепаратистського конфлікту на Донбасі як елемента гібридної війни, яка ведеться Російською Федерацією проти України. Запропоновано шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі з урахуванням способів і методів, які підтвердили на практиці свою ефективність.

Запропоновано результати дослідження питань законодавчого забезпечення протидії сепаратизму в Україні. Розглянуто деякі актуальні проблеми формування та реалізації державної політики у сфері протидії сепаратизму. Запропоновано бачення щодо можливих шляхів удосконалення законодавства України у цій сфері правовідносин.

Мета роботи - визначення способів підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України на сучасному етапі. Під час проведеного дослідження визначено особливості організації та правового регулювання фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України, виявлено проблеми здійснення фінансового контролю в зазначеному секторі на кожному з етапів бюджетного процесу. З метою підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони пропонується запровадити єдину систему стратегічного прогнозування та планування у сфері забезпечення національної безпеки, яка б розглядала сектор безпеки і оборони як цілісний об'єкт прогнозування і планування; посилити співпрацю представників формального й неформального секторів фінансового контролю; удосконалити законодавство щодо обов'язковості завчасного оприлюднення Міністерством фінансів проекту Державного бюджету України до його винесення на розгляд Кабінету Міністрів України; реалізувати повною мірою принцип невідворотності відповідальності за невиконання державних рішень, яке призводить до неефективного використання бюджетних коштів, або за нецільове й нераціональне використання бюджетних коштів.

Досягнення високого рівня національної стійкості до певних загроз створює можливості для вжиття своєчасних запобіжних заходів, ефективного реагування на загрози і подолання наслідків їх дії, забезпечує безперервність процесу державного управління і гнучкість відповідних систем за умов, що швидко змінюються, тощо. На основі результатів сучасних досліджень щодо формування національної стійкості в розрізі окремих сфер і елементів здійснено оцінювання стійкості державної системи у протидії тероризму в Україні, а також суспільства до терористичної загрози. Виявлено чинники, які впливають на забезпечення стійкості держави і суспільства до терористичної загрози. Підготовлено рекомендації для органів державної влади України щодо удосконалення концептуальних та організаційних засад і нормативно-правової бази протидії тероризму.

Мета роботи - обгрунтування концептуальних підходів до вирішення проблеми корупції в Україні, зокрема у сфері надання державних послуг і публічного управління. Наведено основні теорії корупції, що є актуальними на сучасному етапі розвитку суспільних відносин, а саме: статусної ренти, "агентської" моделі, рентоорієнтованої поведінки. Охарактеризовано етичний підхід, що застосовується організацією Transparency International, та політекономічний підхід до аналізу корупції. Проаналізовано основні причини корумпованості суспільних відносин, зокрема у сфері надання державних послуг та публічного управління. Відповідно до проявів корупції в системі публічного управління виокремлено економічні, інституційні, політичні та соціально-культурні причини її існування. Визначено, що корупція є постійно змінюваним явищем відповідно до розвитку та зміни суспільства. Виокремлено деякі концептуальні підходи до подолання корупції, зокрема запровадження конкуренції у сфері надання публічних послуг, інтитуціональне унормування діяльності органів влади, запровадження концептуальних морально-ідеологічних антикорупційних заходів. Наведено основні принципи та умови реалізації антикорупційної політики. Перспективами подальших досліджень виступають питання формування та реалізації ефективного механізму антикорупційної політики.

Досліджено особливості формування механізмів забезпечення стійкості держави і суспільства у сфері національної безпеки, а також відповідні позитивні практики інших держав. Доведено, що реалізація концепту національної стійкості у державі має розпочинатись із закріплення відповідних довгострокових цілей і завдань у Стратегії національної безпеки. Пріоритетні сфери і конкретні механізми забезпечення національної стійкості мають бути визначені з урахуванням результатів аналізу безпекового середовища конкретної країни. Досліджено документи ЄС і НАТО, які визначають основні напрями посилення стійкості, зважаючи на їх політичні цілі. При цьому констатується, що розбудова національної стійкості - це сфера відповідальності національних держав. Визначено групи механізмів, які мають принципово важливе значення для формування стійкості держави. Серед них: налагодження ефективної взаємодії між усіма суб'єктами (державними і недержавними); посилення спроможностей уповноважених державних органів щодо ідентифікації загроз; забезпечення безперервності процесу державного управління і надання критично важливих послуг населенню; забезпечення високого рівня готовності до широкого спектра загроз і небезпек; налагодження стійких каналів комунікації уповноважених державних і місцевих органів з населенням. На підставі аналізу світового досвіду визначені сфери, у яких найбільш активно застосовуються на практиці механізми забезпечення національної стійкості. Доведено необхідність запровадження концепту національної стійкості у сфері національної безпеки України. Підготовлено рекомендації щодо практичних заходів з оновлення Стратегії національної безпеки України та підготовки на її основі інших документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони. Запропоновано запровадити в Україні практику підготовки Національного реєстру загроз як складової Стратегії національної безпеки. Визначено актуальні для України напрями впровадження механізмів забезпечення стійкості держави.

Проанализированы причины возникновения конфликтных ситуаций в медицине и пути их решения. В настоящее время наблюдается высокая распространенность нервно-психических расстройств у больных с соматической патологией, что приводит к развитию психологической дезадаптации и повышает риск возникновения конфликтных ситуаций. Характерные черты современного общества, такие как постоянное напряжение, стрессы, перегрузки, дефицит времени, переинформированность, наряду со сложившимися неблагоприятными социально-экономическими факторами, выраженность которых в нашей стране с каждым годом увеличивается, сопровождаются ростом невротизации и психопатизации населения, что в комплексе делает общество более агрессивным и усложняет взаимодействие медицинских работников с пациентами, что обусловливает увеличение частоты развития конфликтных ситуаций. В случаях их возникновения прежде всего важна психологическая готовность врача управлять конфликтом. Навыки коммуникативного взаимодействия с больным углубляют профессиональную гибкость. При возникновении конфликтных ситуаций одной из самых распространенных методик диагностики поведения личности в этих ситуациях является двухмерная модель регулирования конфликтов Томаса - Килманна, которая включает показатели внимания к интересам партнера и своим собственным. Наиболее эффективными способами выхода из конфликтов являются сотрудничество и компромисс. Значимым моментом в возникновении конфликтов "врач - больной" является усиливающаяся неудовлетворенность общества качеством медицинской помощи. Развитие гражданского общества и рост гражданской грамотности населения привели к нарастающей активности больных в сфере защиты своих прав. Поэтому актуально предупреждение конфликтов, а в случаях их возникновения - конструктивное разрешение. Основным направлением предупреждения конфликта является повышение правовой культуры с разработкой активных моделей поведения врача в соответствии с существующими в настоящее время социально-экономическими условиями и правовыми гражданскими актами. Таким образом, наиболее эффективным методом предупреждения конфликта является недопущение его возникновения.

Досліджено актуальні тенденції у розвитку міжнародного тероризму. Описано особливості боротьби з тероризмом у сучасному світі. Увагу приділено трансформації характеру терористичної загрози в Україні, механізмам забезпечення стійкості держави до такої загрози. Проаналізовано норми законодавства України, що регулює правовідносини у сфері протидії тероризму. Виявлено недоліки, які негативно впливають на ефективність загальнодержавної системи боротьби з цією злочинною діяльністю. Визначено шляхи удосконалення відповідного законодавства.

Проанализированы причины возникновения конфликтных ситуаций в медицине и пути их решения. В настоящее время наблюдается высокая распространенность нервно-психических расстройств у больных с соматической патологией, что приводит к развитию психологической дезадаптации и повышает риск возникновения конфликтных ситуаций. Характерные черты современного общества, такие как постоянное напряжение, стрессы, перегрузки, дефицит времени, переинформированность, наряду со сложившимися неблагоприятными социально-экономическими факторами, выраженность которых в нашей стране с каждым годом увеличивается, сопровождаются ростом невротизации и психопатизации населения, что в комплексе делает общество более агрессивным и усложняет взаимодействие медицинских работников с пациентами, что обусловливает увеличение частоты развития конфликтных ситуаций. В случаях их возникновения прежде всего важна психологическая готовность врача управлять конфликтом. Навыки коммуникативного взаимодействия с больным углубляют профессиональную гибкость. При возникновении конфликтных ситуаций одной из самых распространенных методик диагностики поведения личности в этих ситуациях является двухмерная модель регулирования конфликтов Томаса - Килманна, которая включает показатели внимания к интересам партнера и своим собственным. Наиболее эффективными способами выхода из конфликтов являются сотрудничество и компромисс. Значимым моментом в возникновении конфликтов "врач - больной" является усиливающаяся неудовлетворенность общества качеством медицинской помощи. Развитие гражданского общества и рост гражданской грамотности населения привели к нарастающей активности больных в сфере защиты своих прав. Поэтому актуально предупреждение конфликтов, а в случаях их возникновения - конструктивное разрешение. Основным направлением предупреждения конфликта является повышение правовой культуры с разработкой активных моделей поведения врача в соответствии с существующими в настоящее время социально-экономическими условиями и правовыми гражданскими актами. Таким образом, наиболее эффективным методом предупреждения конфликта является недопущение его возникновения.