Розглянуто питання щодо поняття, предмету та методу правового регулювання біржового права України. Описано функції, принципи, права та обов'язки товарної біржі. Викладено проблеми щодо управління торгово-біржовою діяльністю. Представлено особливості біржової торгівлі та біржових угод, зокрема їх види та форми.

Рассмотрены вопросы, касающиеся понятия, предмета и метода правового регулирования биржевого права Украины. Описаны функции, принципы, права и обязанности товарной биржи. Изложены проблемы управления торгово-биржевой деятельностью. Представлены особенности биржевой торговли и биржевых договоров, в частности их виды и формы.

Досліджено шкільну правову освіту як складносистемне утворення. Висвітлено процес становлення шкільної правової освіти в Україні, визначено політико-ідеологічні, нормативно-правові, навчально-методичні передумови та чинники формування вітчизняної системи шкільної правової освіти. Охарактеризовано зміни у меті та змісті навчання, структурі правознавства в основній школі, особливості реалізації правової освіти у старшій профільній школі та організації навчання правознавства у 1991 - 2011 рр. На основі актуальних підходів в освіті мету навчання правознавства визначено як розвиток правової предметної компетентності, сформульовано її поняття, встановлено структуру, уточнено номенклатуру правових предметних компетенцій учнів; правову компетентність досліджено як різнорівневе утворення. Обгрунтовано рівневу компетентнісно орієнтовану методичну систему навчання правознавства учнів основної і старшої школи та статистично підтверджено її дієвість.

Досліджено сутність поняття професійної компетентності вчителя правознавства. Визначено поняття правової компетентності учнів у вузькому та широкому розуміннях. Обгрунтовано взаємозв'язок і взаємообумовленість професійної компетентності вчителя правознавства та правової компетентності учнів у процесі навчання правознавства.

Исследована сущность понятия профессиональной компетентности учителя правоведения. Определено понятие правовой компетентности учащихся в узком и широком смыслах. Обоснована взаимосвязь и взаимообусловленность профессиональной компетентности учителя правоведения и правовой компетентности учащихся в процессе обучения правоведения.

The essence of the concept of professional competence of teachers of law. The concept of legal competence of students in the narrow and broad sense. Proved the relationship and interdependence of professional competence of teachers of law and legal competence of students in the learning process of law.

Поглиблено теоретико-методичні засади та розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення процесу державного регулювання зайнятості населення в інноваційному секторі економіки України. Визначено сутність та особливості зайнятості населення в інноваційному секторі (ІС) економіки. Проведено класифікацію факторів впливу та сформовано комплексну систему оцінювання стану зайнятості населення в ІС. Обгрунтовано специфіку реалізації державної політики, функцій, важелів, методів та інструментів державного регулювання зайнятості населення в ІС. Проведено компаративний аналіз стану зайнятості населення в ІС та економіки у міжнародному, державному та регіональному вимірі. Розроблено алгоритм, структуру та напрями розробки та реалізації стратегії державного регулювання зайнятості населення в ІС економіки України. Запропоновано шляхи вдосконалення правових, організаційно-економічних, адміністративних, податкових та інформаційних важелів регульовального механізму. Обгрунтовано методичне забезпечення моніторингу результативності державного регулювання зайнятості населення в ІС економіки.

Шкільну правову освіту та навчання правознавства розглянуто з позицій системного підходу. Визначено їх структурні компоненти та взаємозв'язки між ними, а також зовнішні зв'язки, чинники. Уточнено понятійний апарат дослідження. Проведено історико-методичний аналіз шкільної правової освіти в Україні. Визначено й охарактеризовано дорадянський, радянський та сучасний періоди її становлення. Мету шкільної правової освіти визначено як розвиток правової предметної компетентності. Описано як сукупність когнітивного, діяльнісно-процесуального та ціннісно-мотиваційного компонентів. Правову предметну компетентність розглянуто як рівневе утворення. Визначено такі рівні її розвитку: базовий, стандартний, профільний. Зміст шкільної правової освіти розглянуто у таких аспектах: як сукупність правових знань, способів діяльності за зразком і досвіду їх здійснення, способів і досвіду творчої діяльності й емоційно-ціннісного ставлення та досвіду його вираження; як сукупність предметів / курсів з правознавства інваріантної та варіативної частин навчального плану СЗОШ. Розроблено методичні умови впровадження рівневої компетентності орієнтованої методичної системи навчання правознавства, її модель та експериментальну методику навчання, шляхом експерименту перевірено та статистично підтверджено її ефективність для розвитку базового, стандартного та профільного рівнів правової предметної компетентності.

На основі критичного аналізу наукових підходів до визначення складників лобіювання обгрунтовано авторське бачення структури системи лобіювання як цілісної сукупності таких взаємопов'язаних компонентів: мета (зміна або прийняття нормативних актів, управлінських рішень); суб'єкти (виконавець, замовник лобістської послуги й органи публічної влади); об'єкти (лобістські послуги, дії); зміст (суб'єктивні права, повноваження, юридичні обов'язки, відповідні правові зв'язки між суб'єктами); результат (прийняття нормативно-правових актів, інших документів, вчинення управлінських дій).

Встановлено, що зростання ролі омбудсмена в розвитку громадянського суспільства і правової держави та різноманітність практики функціонування цього інституту зумовлює необхідність проведення відповідного узагальнення й систематизації. Мета роботи - провести системний аналіз наукових праць, об'єктом яких є омбудсмен як політико-правовий інститут у зарубіжних країнах, встановити основні напрями і тенденції дослідження даної проблематики. Під іпроблематикою омбудсмена в зарубіжних країнахі розуміється широке поле наукового пошуку, у площині якого такі проблемні питання і основні напрями дослідження: передумови і причини виникнення, генеза даного феномена; його теоретичне обгрунтування, структурно-функціональні моделі; нормативно-правове підгрунтя, способи легалізації в різних країнах. З'ясовано, що вивченню перелічених питань присвячена значна кількість наукових праць. Узагальнення та систематизація їх результатів надали змогу визначити відповідні тенденції, а саме: інститут омбудсмена посідає особливе місце в державному механізмі, є правозахисним за своєю природою, має особливе значення як гарантія прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина; незалежно від моделі (парламентська, урядова, незалежна), рівня (регіональний, загальнодержавний тощо), галузі та/або компетенцій (загальна компетенція, з прав дитини тощо) омбудсмен розглядається не суто як орган для розгляду скарг громадян, його призначення значно ширше й полягає у здійсненні контролю за діяльністю публічної влади щодо втілення міжнародних стандартів із прав людини й досягнення високого рівня їх захисту, у сприянні забезпеченню балансу інтересів держави і громадянського суспільства; місія омбудсмена - посередництво між державною владою та суспільством, виявлення та усунення випадків порушень прав людини; умовою ефективності правозахисної діяльності омбудсмена є конструктивне співробітництво з усіма органами державної влади, їх посадовими особами й органами місцевого самоврядування, правозахисними органами з чітким розподілом завдань і зобов'язань.

Комплексно проаналізовано особливості інтеграції правової системи України в Європейський простір. Розкрито питання обгрунтування філософсько-правових, концептуальних засад євроінтеграційного процесу та безпосередньої адаптації національного законодавства до законодавства ЄС. Висвітлено основні вектори зближення національної системи права із сучасною європейською системою права. Розглянуто процес формування й удосконалення системи законодавства шляхом її адаптації до європейського. Охарактеризовано етапи й основні напрями адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Увагу приділено становленню інституту європейського громадянства, системі гарантування конституційного ладу України. Розглянуто правовий статус Конституційного Суду України в контексті вітчизняної реформи правосуддя.

Актуальність теми обгрунтована тим, що на сучасному етапі світового розвитку забезпечення безпеки - суттєва ознака суверенітету держави і водночас чинник її незалежності й самостійності, а також важливий напрям діяльності уповноважених суб'єктів. Мета роботи - провести аналіз позицій науковців щодо структурування феноменів забезпечення різних видів безпеки та запропонувати авторське бачення узагальненої системи забезпечення безпеки. Встановлено, що забезпечення безпеки, незалежно від її виду, вчені переважно розглядають як феномен зі складною структурою. Необхідність і доцільність реалізації системного підходу до дослідження проблеми забезпечення безпеки зумовлені тим, що саме системний підхід надає змогу розглянути феномен забезпечення безпеки найбільш повно і комплексно, в єдності й цілісності закономірно розташованих і взаємопов'язаних компонентів та елементів з урахуванням впливу різноманітних чинників. Узагальнену систему забезпечення безпеки розроблено як взаємоузгоджену сукупність цільового, об'єктного, суб'єктно-організаційного та результативного компонентів. Цільовий компонент презентовано як сукупність наступних елементів і мети, завдань та принципів діяльності із забезпечення безпеки. Об'єктний компонент - як єдність предмету (інтереси та цінності, які потребують захисту), носіїв цих інтересів і власників цінностей, а також загроз і небезпек цим інтересам і цінностям. Виокремлено такі елементи суб'єктно-організаційного компоненту: суб'єкти забезпечення певного виду безпеки; методи, засоби, інструменти, механізм їх діяльності; ресурсне забезпечення. Виявлено, що результат функціонування системи забезпечення безпеки надає змогу встановити рівень її дієвості та визначити напрямки її подальшого удосконалення і в цьому полягає значення результативного компонента досліджуваної системи. Констатовано, що формування і розвиток системи забезпечення безпеки певного виду зумовлюють різноманітні чинники і внутрішні/зовнішні, національного/глобального характеру, конструктивні/деструктивні.

Здійснено порівняльну характеристику правового регулювання діяльності поліції України та Польщі. Висвітлено деякі проблеми підсудності справ щодо прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби. Розглянуто питання реформування сфери електронного урядування в Україні, питання відновлення втраченого судового провадження в адміністративному процесі. Звернено увагу на місцеве самоврядування як основну складову демократичного суспільства безпосередньо в Україні, питання адміністративного судочинства в умовах діджиталізації. Вказано на відповідальність державного службовця за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Висвітлено публічно-правові питання теоретичного та практичного характеру, викладено найновіші напрацювання щодо правової системи суспільства у цілому й у зарубіжних країнах зокрема (на матеріалах Японії], та подальшого становлення ювенального права як галузі національної системи права, автономій в унітарних державах і розвитку локальної демократії, проблематиці прав людини (свобода підприємницької діяльності й антидискримінаційні питання. Увагу приділено у міжнародно-правовому вимірі проблемі перехідного правосуддя, кібератак та адаптації до глобальної зміни клімату в умовах пандемії COVID-19. Досліджено адміністративно-правові питання забезпечення позову в адміністративному праві та реалізації адміністративно-правових засад публічного адміністрування, цивільно-правові проблеми представництва та принципів захисту порушених прав у цивільному праві.

Одним із основних суб’єктів протидії контрабанді та іншим порушенням митних правил є митні органи України. З моменту їхнього створення ще й досі саме на них покладається обов’язок боротьби з контрабандою та іншими митними правопорушеннями. Саме цим питанням і присвячено презентоване видання, в якому в систематизованому вигляді викладено матеріали, пов’язані з аналізом історичної ретроспективи боротьби з митними правопорушеннями на теренах України, активної протидії митним правопорушенням в часи незалежності України, організаційно-правових аспектів боротьби з контрабандою в Україні. Досліджено правову природу правоохоронної діяльності митних органів України та їх взаємодію з іншими правоохоронними органами держави. Окрему увагу приділено проблематиці реалізації та імплементації міжнародних стандартів протидії порушенням митного законодавства в національне законодавство, правовому та організаційному забезпеченню участі України у міжнародному співробітництві з питань протидії митним правопорушенням. З урахуванням практичного досвіду роботи в митних органах проаналізовано питання протидії митним правопорушенням як передумови забезпечення митної безпеки держави. Особливої уваги заслуговують ілюстративні матеріали, що засвідчують найбільш резонансні й гучні факти виявлення та припинення митними органами за часів незалежності контрабанди культурних та історичних цінностей, військових товарів, тварин, наркотиків, валюти, бурштину, підакцизних та інших товарів тощо.