Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)61-621:э

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Вперше досліджено теорію правового менеджменту на прикладі діяльності податкової міліції. Здійснено порівняльний аналіз національного та європейського податкового права. Подано обгрунтування правового менеджменту, визначено основні принципи його функціонування. Приділено увагу філософії правового менеджменту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х620.516(2Укр)

Рубрики:

Вибори до Рад і на з'їзді Рад

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Укр)112.011.013.2

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Визначено закономірності формування правового становища національних меншин, розглянуто їх розвиток на різних етапах розвитку України. Охарактеризовано правові взаємини української державності та національних меншин у період 1917 - 1920 рр. Простежено напрямки реалізації більшовицької національної політики в УСРР у 1920 - 1939 рр. Висвітлено особливості правового становища національних меншин після приєднання Західної України до УРСР (1939 - 1953 рр.). Показано напрямки радянської національної політики за умов побудови комуністичного суспільства (1953 - 1985 рр.). Розглянуто новий етап у правовому становищі національних меншин після проголошення незалежності української держави 1991 р.

Досліджено визначні наукові праці українських, австрійських, єврейських, російських, радянських науковців і політичних діячів щодо правового становища національних меншин, опубліковані у ХІХ - ХХ ст. Вперше в історико-правовій науці України системно розкрито закономірності формування, зміни та розвитку правового становища національних меншин в Україні на різних етапах її існування. Обговорено правові взаємини різних форм української державності та національних меншин у період 1917 - 1920 рр. Визначено мету, форми та методи реалізації радянської етнонаціональної політики стосовно національних меншин у 1920 - 1991 рр. Розглянуто новий етап у правовому становищі національних меншин після проголошення незалежності української держави 24 серпня 1991 р. у контексті європейського права.

Комплексно досліджено правовий менеджмент, який використовує податкова міліція у професійній діяльності. Розкрито суть, особливості детермінантів правового менеджменту в теорії та філософії права, простежено зв'язок правового менеджменту податкової міліції з національним та європейським податковим правом, визначено шляхи профілактики та корекції правового менеджменту податкової міліції. Зроблено висновок, що основою для формування сучасного правового менеджменту податкової міліції є удосконалення податкового законодавства, виважена податкова політика, суворе дотримання прав і свобод громадян у державі.

Розкрито поняття адміністративно-правових відносин у сфері телекомунікацій, їх місце серед інших суспільних відносин (економічних, екологічних, цивільних), проаналізовано механізм адміністративно-правового регулювання відносин у даній сфері, розглянуто поняття та класифікацію адміністративно-правових засобів охорони відносин у сфері телекомунікацій. Значну увагу приділено розкриттю сутності та підстав адміністративної відповідальності за порушення у сфері телекомунікацій, наведено юридичну характеристику адміністративних правопорушень у даній сфері, висвітлено особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері телекомунікацій.

Висвітлено процес формування та реалізацію керманичами української та радянської державності протилежної правової ідеології у царині освіти - християнського й атеїстичного виховання, загальнолюдських і класових цінностей, української мови та національно-російської двомовності, толерантності до національних меншин та їх радянізацію. Досліджено децентралізацію та централізацію структури апарату управління освітою. Розкрито участь політичних партій і громадських організацій, меценатів у освітньому процесі та тотальний ідеологічний контроль КПРС - КПУ за сферою освіти, використання педагогічної, наукової, мистецької спільноти для державної пропаганди комунізму. Увагу приділено Кодексу законів про народну освіту УСРР 1922 р. та можливості врахування позитивного досвіду кодифікації за умов майбутньої систематизації конституційного законодавства про освіту в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)341

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми організації діяльності органів пожежного нагляду в забезпеченні національної безпеки України, а також функції посадових осіб органів пожежного нагляду, основні напрями їх діяльності. Запропоновано шляхи вирішення деяких проблем.

Предмет дослідження - система привласнення інтелектуального продукту національної економіки та її регулювання в Україні. Мета роботи - виявлення та розкриття генези суті, структури власності та привласнення інтелектуального продукту як умови інноваційного економічного зростання. Результати одержано з застосуванням інтеграційного методу, як квінтесенції: діалектичного методу - у разі розкриття рушійної ролі суперечностей в еволюції привласнення інтелектуального продукту; моделювання - залогічного узагальнення й конкретизації взаємодії належності та набуття як фрагментів людської діяльності; праксеологічного підходу - під час аналізу діяльнісної природи привласнення інтелектуального продукту; системного методу - у разі виявлення будови та структури привласнення інтелектуального продукту. На основі розробки гіпотези про праксеологічні витоки власності та привласнення, запропоновано певні новації до теорії власності. Розкрито проблеми структуризації відносин власності та привласнення. Проаналізовано економічний та юридичний аспекти власності. Виявлено обмеження та нерозв'язані проблеми цих підходів. Запропоновано варіант аналізу зародку, суті, структури власності і привласнення. Обгрунтовано їх класифікацію за критерієм рівнів суспільно-індивідуальної природи актора. Відповідно до цього критерію визначено зародок власності, еволюційний ряд привласнення, а також їх типи, види, форми. Запропоновано виділення базових складових привласнення олюднених сутнісних людських сил, які визначають його амбівалентну природу. Галузь застосування результатів. Використання запропонованої структури власності й привласнення інтелектуального продукту сприяє виявленню загального напрямку формування умов інноваційного економічного зростання - розвитку мережі привласнення інтелектуального продукту в країнах з ринковою економікою. Висновки: виявлено, що первинною "клітинкою" власності є собст. Його суть може бути охарактеризована суперечливою єдністю власнення і чуження СЛС. У своєму розвитку власність постає як відносини між людьми з приводу привласнення СЛС. Вперше визначено базові складові привласнення олюднених сутнісних людських сил, які визначають його амбівалентну природу: належність традиційної сукупності цих сил як частина відносин між людьми з приводу привласнення опанованих олюднених сутнісних людських сил; набуття інновативної сукупності цих сил як частина відносин між людьми з приводу привласнення нових олюднених сутнісних людських сил. Удосконалено взаємодію належності та набуття олюднених СЛС опосередковано відношенням суб'єктів до цих сил як до своїх. Еволюційний ряд привласнення представлено через: сторони його зародку (належність, набуття); процес взаємодії належності та набуття в "суб'єкт-об'єктній" площині (захоплення, усвідомлення), і двоєдиності актора (відчуження, експлуатація); мережеве утворення екстеріоризації набуття у складі поліатрибутивних елементів належності. Розвиток діяльнісних основ та еволюційних зв'язків привласнення інтелектуального продукту визначає його суть як категорії, що виражає виробничі відносини з приводу актуалізації олюднених СЛС.

Висвітлено політичну, історико-правову, конституційну проблематику державно-церковних взаємин, значення духовних цінностей як об'єкта конституційно-правових відносин, становлення та реалізацію законодавства про свободу віросповідання у м. Львів. Підкреслено вагомість проведення Всеукраїнського православного Собору у м. Київ 15 грудня 2018 р. Рішення Собору стало правовою підставою для створення автокефальної помісної Православної Церкви. Наголошено, що тематика релігійно-правових відносин у м. Львів за різних державних режимів була предметом аналізу багатьох науковців. Значний творчий доробок внесли польські й австрійські вчені, а також радянські та українські науковці. Констатовано, що у їх працях висвітлюються загальноісторичні події у м. Львів у різні історичні періоди та надано аналіз законодавства у сфері свободи віросповідання. Розкрито діяльність різних органів державної влади на території України в аспекті забезпечення чи порушення прав громадян на свободу віросповідання у м. Львів. Мова йде про статус релігійних норм у м. Львів під час входження міста до складу Галицько-Волинського королівства, Королівства Польського (Речі Посполитої), Австрійської монархії (Австро-Угорської імперії), ЗУНР, Республіки Польща, УРСР, III Рейху, України. З широким використанням фактологічного матеріалу охарактеризовано стан реалізації релігійних прав віруючих різного віросповідання (православних, католиків, апостольців, іудеїв) у мм Львів у різні історичні періоди. Відображено діалог органів місцевого самоврядування та органів державної влади у м. Львів з інституціями громадянського суспільства. Такий діалог надає можливість врегулювати періодичні політико-правові конфлікти на релігійному грунті, а відтак - реалізувати конституційне законодавство про свободу совісті та віросповідання.

Наголошено, що тема дослідження є актуальною в контексті підготовки до 30-ої річниці проголошення незалежності України. Здійснено поглиблений порівняльний аналіз політичної діяльності Державного Центру УНР в екзилі та релігійної діяльності Патріарха Й. Сліпого, які в різних умовах пропагували та утверджували ідею відновлення незалежності Української держави на християнських засадах. Стверджено, що право Українського народу на створення суверенної держави, європейський напрям розвитку політико-правової системи періоду Української революції 1917 - 1921 рр. були ліквідовані внаслідок військової окупації Радянською Росією частини української території. У результаті цих подій сформовано нове політико-правове явище - українська політична еміграція, в тому числі - Державний Центр УНР в екзилі та його складові: Рада Республіки, Українська Національна Рада (передпарламенти), Президент, Віцепрезидент, Уряд. Наголошено, що діяльність Ради Республіки спрямовувалася на продовження демократичного проєвропейського курсу державотворення, здійснюваного протягом Української революції 1917 - 1921 рр. Проаналізовано багатоманітну, важливу діяльність Й. Сліпого як науковця, ректора Богословської академії, Патріарха УГКЦ і громадського діяча. Розкрито головні напрями багатовимірної діяльності Української Національної Ради (УНРади). Наголошено, що її створення мало стратегічну мету - відновлення УНР на основах християнської моралі, яка ставить на перше місце право, людяність, свободу та щастя людини. Запропоновано враховувати історичний досвід діяльності Державного Центру УНР в екзилі та Патріарха Й. Сліпого на сучасному етапі розвитку національної безпеки України, у тому числі з метою протидії інформаційній війні, яка проводиться Російською Федерацією. Наголошено на важливості подальшого розвитку концептуальних досліджень із проблематики деокупації історичної свідомості Українського народу.

Видано за результатами проведеної у листопаді 2018 року Департаментом у справах релігій та національностей Міністерства культури України конференції "Щодо обговорення законодавчих ініціатив з питань захисту національних меншин з представниками громадських організацій". Складено з чотирьох частин. У першій частині вміщено статті науковців з питань розробки державної етнонаціональної політики України, створення та трансформації державного органу в сфері міжнаціональних відносин у незалежній Україні 1917-2017 рр. У другій зібрано як базові нормативно-правові акти у сфері державно-міжнаціональних відносин, так і нормативно-правові акти, які прийнято, або над якими ведеться законотворча робота в Україні в період 2015-2018 рр. Третя містить довідкову інформацію щодо структури і контактів відповідних підрозділів Центрального і місцевих органів виконавчої влади, на які покладено функцію формування державної етнополітики, а також адреси і контакти центрів національних культур та громадських об’єднань національних меншин в Україні. У четвертій надано архівні історичні матеріали щодо напрацювань у сфері становлення державної політики з питань захисту національних меншин у період незалежності України. Проаналізовано закономірність створення та особливості трансформації Центрального органу виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин у незалежній Україні. Розглянуто пошуки місця в модерному українському проекті (1991-2013) національних меншин України та правове становище національних меншин в умовах української державності (1917-2000).