З'ясовано кримінально-правову природу позбавлення життя людини зі співчуття до неї та на її прохання. Доведено, що воно виступає ненасильницьким умисним спричиненням смерті. Переглянуто існуючу оцінку цього діяння, зокрема визнано його таким, що не є вбивством і віднесено до числа злочинів невеликої тяжкості. Уточнено поняття вбивства як виключно насильницького позбавлення життя людини. Вдосконалено поняття "життя", "якість життя", проаналізовано соціально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини. Розглянуто зарубіжне законодавство щодо регламентації припинення життя людини на її прохання. Обгрунтовано доцільність легалізації ейтаназії й ортаназії. Запропоновано теоретичну модель можливого закону України "Про забезпечення права людини на гідну смерть".

Розглянуто герменевтику поняття "біоетика" від античності до сьогодення. З'ясовано співвідношення біоетики з іншими соціальними явищами. Охарактеризовано кримінологічний і кримінально-правовий механізми забезпечення протидії злочинності як об'єкт застосування біоетики. Вивчено біоетичні аспекти Особливої частини кримінального права України. Визначено момент встановлення кримінально-правової охорони життя людини. Обгрунтовано допустимість обмеження абсолютизації права на життя людини. Узагальнено історичний досвід нормативно-правового забезпечення трансплантології. Приділено увагу етико-правовим проблемам ксенотрансплантології. Роз'яснено біоетичні дилеми цієї частини кримінального права з позиції de lege ferenda.

Розглянуто покарання неповнолітніх як форми їх кримінальної відповідальності. Охаракетризовано особливості призначення покарання неповнолітнім. Приділено увагу питанням звільнення зазначених осіб від покарання та його відбування. Розкрито кримінально-правову природу та юридичний склад так званого звільнення від кримінальної відповідальності. Подано інформацію про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.

Сформульовано біоетичні засади праворозуміння та правотворення, які розглянуто як основне джерело кримінально-правового забезпечення протидії злочинності. Запропоновано вдосконалення сучасної кримінально-правової доктрини та вітчизняного антикримінального законодавства.

Звернено увагу на формування концепції теоретичних засад та практики реалізації принципів біоетики у кримінальному праві України, що надало можливість обґрунтувати положення сучасної кримінально-правової доктрини, правотворення та правозастосування у сфері кримінального права. Сформульовано принципи біоетики, на підставі яких має формуватися новий світогляд і тип праворозуміння, що забезпечить не лише створення правового антикримінального законодавства, а стане запорукою збереження людства від самознищення. Створене на підставі цих принципів антикримінальне законодавство стане правовим за своєю сутністю та «живим» за формою, а відтак здатним задовольняти потреби сучасного суспільства в правовому забезпеченні протидії злочинності. На підставі принципів біоетики запропоновано алгоритм сучасного правотворення на прикладі галузі кримінального права, а також розв’язання нагальних біоетичних кримінально-правових проблем. Розроблені в фундаментальній частині роботи засади нового алгоритму правотворення закладають вектор подальших фундаментальних наукових розробок у кримінальному та інших галузях права.

Наведені матеріали підготовлено на основі законодавства України про охорону здоров'я та практики його застосування. Висвітлено такі питання, як: загальні положення медичного права; медичні правовідносини; медична реформа в Україні; правове регулювання фармацевтичної діяльності; договір про надання медичних послуг; правове регулювання трансплантації анатомічних матеріалів людини; донорство крові та її компонентів; інформаційні інноваційні технології у сфері медичного обслуговування; добровільна інформована згода пацієнта; лікарська таємниця; правове регламентування виникнення та припинення життя в контексті здійснення медичного обслуговування; правове регулювання допоміжних репродуктивних технологій і сурогатного материнства; правове регулювання відносин щодо створення та використання біобанків в Україні та ЄС; медичні експертизи; правове регулювання надання психіатричної допомоги; правове регулювання проведення медичних досліджень; дефекти надання медичної допомоги; ятрогенна патологія та її медико-правове значення; медичне страхування; захист прав суб'єктів медичних правовідносин, інших учасників, законних представників, членів сім'ї; юридична відповідальність у сфері охорони здоров'я; міжнародне співробітництво у сфері охорони здоров'я.

Розглянуто актуальні проблеми створення та функціонування в Україні єдиного медичного простору. Зосереджено увагу на питаннях сутності, ознак, характеристик єдиного медичного простору, його базових принципах. Акцентовано на особливостях функціонування державних, комунальних, відомчих і приватних медичних закладів в умовах медичної реформи. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення формування єдиного медичного простору України та позитивний зарубіжний досвід реалізації такого виду проєктів.