Визначено змістові характеристики та структуру феномена "професійний менталітет державних службовців", яка складається з трьох груп елементів: загальних (категорій мислення, норм поведінки, сфери почуттів), спеціальних (правової культури, правосвідомості) та функціонально-регуляторних (етносоціокультурної, професійної, управлінсько-комунікативної та регулятивно-емоційної компетентності). Обгрунтовано етносоціопсихолінгвістичні умови формування професійного менталітету державних службовців, якими є стандартизація їх професійно-рольової поведінки, розвиток мовної особистості, професійно важливих якостей і правосвідомості. Розроблено особистісно орієнтовану технологію формування професійного менталітету державних службовців, яка здійснюється за трьома етапами: когнітивно-пізнавальним, соціально-діяльнісним, комунікативно-креативним. Удосконалено професіограму державного службовця у контексті чотирьох видів компетентності (етносоціокультурної, професійної, управлінсько-комунікативної, регулятивно-емоційної), необхідних для ефективного розв'язання завдань державного управління. Удосконалено методику професійного навчання державних службовців на підставі впровадження особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців.

Висвітлено проблему вивчення професійного менталітету та створення особистісно орієнтованої технології формування професійного менталітету державних службовців у системі післядипломної освіти.

Освещена проблема изучения профессионального менталитета и создания индивидуально ориентированной технологии формирования профессионального менталитета государственных служащих в системе последипломного образования.

The article deals with the problem of studying of professional mentality and creation of individually focused technology of formation of professional mentality of civil servants in system postgraduate educations. Corresponding conclusions by results of research are made.

Уперше запропоновано визначення поняття "адміністративні процедури у сфері захисту економічної конкуренції", а також понять "захист економічної конкуренції як об'єкт адміністративно-правового регулювання", "процедура визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку", "дозвільні процедури у сфері захисту економічної конкуренції", "контрольні процедури у сфері захисту економічної конкуренції", "процедура розгляду справ у сфері захисту економічної конкуренції". З'ясовано генезу нормативного закріплення адміністративних процедур у сфері захисту економічної конкуренції в Україні, умовно виділені її етапи. Охарактеризовано процедури визначення монопольного (домінуючого) положення суб'єкта господарювання на ринку, надання дозволу на концентрацію та узгоджені дії, перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції, погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень суб'єктів публічного адміністрування тощо. Удосконалено критерії розмежування адміністративно-правового та господарського-правового регулювання у сфері захисту економічної конкуренції. Систематизовано зарубіжний досвід адміністративно-процедурного регулювання у сфері захисту економічної конкуренції, внаслідок чого визначено можливі шляхи його запозичення в Україні.

Досліджено питаннязахист економічної конкуренції як об'єкт адміністративно-правового регулювання. Розглянуто поняття, ознаки та класифікаційний розподіл адміністративних процедур у сфері захисту зазначеної конкуренції. З'ясовано монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку. Охарактеризовано дозвільні процедури та контроль у цій сфері. Вивчено адміністративно-процедурний аспект розгляду справ Антимонопольним комітетом України. Узагальнено зарубіжний досвід адміністративно-процедурного регулювання у сфері захисту економічної конкуренції та визначено можливі шляхи його запозичення в Україні. Запропоновано основні напрями вдосконалення адміністративно-процедурного регулювання у такій сфері.

Охарактеризовано сучасні прояви інформаційних загроз та комп'ютерних злочинів у мережному просторі Інтернету. Розглянуто морально-етичні проблеми взаємовідносин в мережі, обгрунтовано їх важливість для запобігання інформаційній небезпеці в інтернет-просторі. Наголошено на важливості впровадження в українську освітню систему навчального курсу "Комп'ютерна етика".

Проаналізовано регулювання проектів ДПП в Україні. Визначено структуру, завдання та повноваження існуючих сьогодні органів регулювання ДПП. Розглянуто алгоритм оцінки ефективності результатів проектів ДПП. Визначено перешкоди для реалізації проектів ДПП та запропоновані рекомендації щодо їх усунення. Також внесені пропозиції щодо удосконалення системи органів регулювання проектів державно-приватного партнерства.

З огляду на зміни, які відбулися у сімейному, кримінальному, кримінально-процесуальному законодавстві, та зростання кількості дітей, які потребують правового захисту від несплати однім із батьків аліментів на їх утримання, актуальним є комплексне вирішення проблеми засобами різних галузей права. Дослідження проведено з урахуванням нововведень до ст. 12 КК України та глави 25 КПК України відносно поняття "кримінальний проступок" та процесуальної регламентації особливостей досудового розслідування кримінальних проступків. Проведено кримінально-правову, кримінологічну та криміналістичну характеристику вчинення кримінального проступку, передбаченого ст.164 КК України. Аналіз здійснено на підставі статистичних даних ЄРДР та Єдиного реєстру судових рішень за період з 01.07.2020 р. по 31.12.2020 р. Було здійснено спробу визначити інші основні елементи методики розслідування кримінальних проступків цієї категорії (обставини, які потрібно встановити по даній категорії справ, особливості початкового етапу розслідування, здійснення первинних слідчих дій, особливості подальшого етапу розслідування), тобто йдеться про зародження формування нової методики розслідування досліджуваного кримінального проступку. Сформовано перелік обставин, які потрібно встановити по даній категорії справ на підставі аналізу ст. 91 КПК та складу ст. 164 КК: чи мало місце ухилення від сплати коштів (за який саме період, де це відбулося); розмір грошових коштів, які потрібно було сплатити; за який саме спосіб вчинення діяння; хто має сплатити кошти; якими саме доказами підтверджується винуватість особи. Констатовано, що ускладнює початковий етап дізнання по цій категорії справ той факт, що згідно з ч. 1 ст. 477 КПК ухилення без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 164 КК) належить до категорії справ приватного обвинувачення, тобто дізнавач може розпочати провадження тільки після одержання заяви потерпілого. Підняте питання про тактичні аспекти моменту повідомлення про підозру в ракурсі трактування строків дізнання по процесуальному законодавству. Зроблено висновок, що практичні працівники мають значні труднощі у процесі розслідування кримінальних проступків зазначеної категорії з огляду на те, що згідно з процесуальним законодавством дізнанням по цій категорії справ можуть займатися на рівні з підрозділом дізнання, інші уповноважені особи Національної поліції, що потребує подальшого удосконалення процесуальних та методичних аспектів досліджуваної проблеми.