Проаналізовано значення та співвідношення правничих термінів "контроль" і "нагляд", висвітлено поняття державного контролю. Розглянуто контроль у контексті державного управління та юридичної діяльності, розкрито його основні стадії, функції, засоби. Описано основні риси національного громадського контролю, суб'єктів місцевого самоврядування в Україні, нормотворчості. Значну увагу приділено питанню про взаємоконтроль гілок влади у контексті функціонування системи "стримувань та противаг". Наведено класифікацію основних видів державного контролю та характеристику ознак органів контрольної влади.

Проанализированы значение и соотношение юридических терминов "контроль" и "надзор", освещено понятие государственного контроля. Рассмотрен контроль в контексте государственного управления и юридической деятельности, раскрыты его основные стадии, функции, средства. Описаны основные черты национального общественного контроля, субъектов местного самоуправления в Украине, нормотворчества. Значительное внимание уделено вопросу о взаимоконтроле ветвей власти в контексте функционирования системы "сдерживания и противовеса". Приведены классификация основных видов государственного контроля и характеристика свойств органов контрольной власти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)213.15

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112.01-8

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено етіологію поняття "правовий статус", узагальнено його розуміння в науці та практиці. Визначено поняття, структуру та особливості адміністративно-правового статусу працівника міліції. Проаналізовано зарубіжний досвід регулювання даного статусу, запропоновано можливості його застосування в Україні. Визначено місце адміністративно-правового статусу в системі правовідносин та правового становища, детально досліджено порядок реалізації зазначеного статусу працівника міліції в правовідносинах конкретних видів. Здійснено класифікацію прав та обов'язків працівника міліції як складових його адміністративно-правового статусу. Проаналізовано практику його правового регулювання та реалізації, а також наведено конкретні пропозиції та рекомендації щодо оптимізації даного статусу.

Досліджено загальнотеоретичні та загальнометодологічні питання комплексного аналізу контрольної діяльності в сучасній Україні. Визначено поняття державного контролю, його інтерпретовано як функцію, стадію державного управління, засіб забезпечення реалізації управлінських рішень. Описано засоби контрольної діяльності. Розглянуто питання взаємоконтролю влад у контексті дії системи "стримувань та противаг". З'ясовано основні ознаки органів контрольної влади, встановлено наявність в Україні органів квазіконтрольної влади. Наведено основні види державного контролю.

Проаналізовано правові засади здійснення ліцензування. Визначено поняття та сутність ліцензування як окремого інституту адміністративного права. Надано характеристику ліцензійного провадження як окремого виду адміністративного процесу. Висвітлено питання застосування примусових заходів щодо порушення порядку й умов ліцензування. Охарактеризовано комплексну класифікацію ліцензій за різними критеріями: юридичною силою, терміном дії, способом дозволу, визначеним в ліцензії, суб'єктом ліцензування. Розроблено науково обгрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавства в сфері ліцензування.

Описано систему адміністративного права (АП) як галузі національного права. Висвітлено джерела АП та їх класифікацію, способи реалізації норм АП, їх взаємодію з нормами інших галузей права. Розглянуто поняття, види та структуру адміністративних правовідносин. Наведено загальну характеристику окремих груп суб'єктів АП, зокрема, громадян, іноземців, осіб без громадянства та біженців, підприємств й установ як колективних суб'єктів АП, органів місцевого самоврядування. Увагу приділено питанням правового регулювання проходження державної служби в Україні, забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні (ДУ), методам ДУ. Розкрито загальні засади адміністративної відповідальності, зокрема за окремі види адміністративних правопорушень.

Розглянуто поняття та сутність ліцензування як адміністративно-правового інституту. Розкрито правовову природу та зміст ліцензійного провадження. Висвітлено проблеми адміністративної відповідальності за порушення порядку й умов ліцензування юридичних і фізичних осіб. Увагу приділено уніфікації дозвільних документів і забезпеченню єдиного порядку їх видачі, встановленню дієвого державного та громадського контролю за використанням ліцензій, належному забезпеченню прав і свобод учасників ліцензійного провадження. Запропоновано шляхи удосконалення механізмів ліцензування в Україні.

Рассмотрены понятие и сущность лицензирования как административно-правового института. Раскрыты правовая природа и содержание лицензионного производства. Освещены проблемы административной ответственности за нарушение порядка и условий лицензирования юридических и физических лиц. Уделено внимание унификации разрешительных документов и обеспечению единого порядка их выдачи, установлению действенного государственного и общественного контроля за использованием лицензий, надлежащему обеспечению прав и свобод участников лицензионного производства. Предложены пути усовершенствования механизмов лицензирования в Украине.

Розкрито природу державного контролю, з'ясовано його місце в загальній системі контрольної діяльності. Проаналізовано сфери та форми здійснення недержавного контролю в Україні. Розроблено класифікацію суб'єктів і принципів недержавного контролю над міліцією, охарактеризовано його основні напрямки, обгрунтовано необхідність його обмеження. Досліджено міжнародний досвід недержавного контролю за діяльністю поліції, розкрито його теоретичний, нормативний та інституційний аспекти, а також особливості прояву в різних типах правових систем. Узагальнено та систематизовано нормативно-правові засади забезпечення належного недержавного контролю за діяльністю міліції в Україні, зроблено пропозиції щодо його вдосконалення.

Досліджено проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації культурної функції держави. Надано загальну характеристику культурної функції держави, її значення та місця серед інших функцій держави. Визначено зміст і напрями адміністративно-правового забезпечення реалізації культурної функції держави. Охарактеризовано його механізм та адміністративно-правові відносини у ньому. Проведено аналіз системи адміністративно-правового забезпечення розвитку окремих складових культури: освіти та науки, мистецтва, засобів масової інформації й об'єктів культурної спадщини.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти правового регулювання суспільних відносин у сфері культури. Розкрито проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації культурної функції держави, її значення та місця серед інших функцій держави. Визначено зміст і напрямки адміністративно-правового забезпечення реалізації культурної функції держави, охарактеризовано механізм та адміністративно-правові відносини у ньому. Репрезентовано деякі положення державного контролю, який є одним з інструментів забезпечення законності та дисципліни в діяльності органів виконавчої влади та державного управління.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти правового регулювання суспільних відносин у сфері культури. Розкрито проблеми адміністративно-правового забезпечення розвитку освіти, науки, засобів масової інформації, суб'єктів, шляхів і форм вдосконалення, механізму адміністративно-правового забезпечення їх розвитку та форм вдосконалення. Репрезентовано окремі положення ролі та місця засобів масової інформації як суб'єктів недержавного контролю забезпечення законності та дисципліни в діяльності органів виконавчої влади та державного управління.

Запропоновано використання відбитків пальця як первинного джерела для криптографічних систем на еліптичних кривих, а також методи виявлення характерних фрагментів на відображенні відбитків пальця.

Досліджено особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб як спеціальних суб'єктів адміністративної відповідальності. Зокрема, проаналізовано систему заходів адміністративного впливу, які можуть бути застосовані до названої групи правопорушників. Вказано на необхідність удосконалення інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх шляхом законодавчого перегляду системи заходів адміністративного впливу, що застосовується до неповнолітніх осіб, з урахуванням зарубіжного досвіду.

Досліджено проблеми законодавчого регулювання банкрутства банківських установ в Україні та світі.

Розкрито питання сутності та місця адміністративного штрафу в системі адміністративних стягнень та заходів адміністративного примусу. Крім того, здійснено аналіз умов та особливостей застосування штрафних санкцій за вчинення адміністративно караних протиправних діянь.

Піднято питання удосконалення адміністративного законодавства України щодо відповідальності неповнолітніх. Запропоновано внести зміни до діючий норм, розширивши перелік заходів адміністративного впливу на порушників та виключивши з нього ті, застосування яких не дає належного виховного та превентивного результату. Вказано на доцільність збільшення переліку правопорушень, за вчинення яких неповнолітні можуть притягуватися до відповідальності на загальних підставах.

Піднято проблеми визначення поняття та юридичного змісту деліктних адміністративних відносин. Відзначено, що це особливий вид адміністративно-правових відносин, що виникають між особою правопорушника та посадовою особою, яка уповноважена на порушення адміністративного провадження та притягнення до адміністративної відповідальності. Наголошено на недоцільності зводити адміністративно-деліктні відносини до відносин з адміністративної відповідальності та ототожнювати їх із заходами адміністративного примусу.

Запропоновано модель детінізації в системі забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку держави. Реалізація такої моделі передбачає здійснення заходів у такій послідовності етапів - розробка концепції моделі та стратегії її реалізації; формування ефективного інституційного базису з урахуванням стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку; багатофокусне цільове управління процесом легалізації і протидії корупції, яке передбачає: руйнування фінансового базису іллегальної економіки та корупції і посилення конкурентоспроможності легального господарювання; обмеження деструктивного впливу зовнішніх та внутрішніх екстерналій; запровадження парадигми економічного розвитку на засадах екологічності, інноваційності та соціальної справедливості; досягнення рівня соціально-економічного розвитку країн ЄС та поглиблення євроінтеграційного процесу в раціонально доцільних формах і секторах економіки; забезпечення досягнення генеральних цілей моделі; моніторинг ефективності досягнення цілей та наслідків запровадження стратегії; визначення негативних і неефективних компонент моделі та їх усунення при коригуванні цілей і удосконаленні стратегії соціально-економічного розвитку. До основних принципів необхідної реалізації компоненти макромоделі, яка передбачає багатофокусну системну легалізацію економіки та протидію корупції віднесено: наукову обгрунтованість; системність; послідовність і поетапність дій; врахування інтересів усіх верств населення та обмежень на ресурси; оперативне реагування на деструктивні впливи і протидію реалізації; коригування тактичних цілей, залежно від ситуації в економіці та глобальному середовищі; посилення дієвості мотиваційних, а не репресивних заходів легалізації економіки та протидії корупції; забезпечення прозорості законодавчої та судової системи; збалансованість обсягів витрат та ефектів при досягненні основних цілей моделі.

Цифрові технології - ключовий фактор розвитку підприємств, отже, кібербезпека стає дедалі актуальнішим напрямом наукових досліджень. Розвиток Суспільства 5,0. та перехід на 5G-мережі несе нові виклики, пов'язані з коректною роботою програмного забезпечення, де існує безліч кіберзагроз. Особливо важливо українцям дотримуватися вимог кібергігієни в умовах війни. Мета статті - аналіз змін на ринку цифрових технологій у контексті кібербезпеки й обурунтування рекомендацій із дотримання кібергігієни в управлінні бізнесом. Застосовано комплекс загальнонаукових, спеціальних та специфічних методів історичних, логічних й аналітичних узагальнень; економіко-статистичних (порівняльний аналіз, спостереження, а також групування на основі використання програмних продуктів MS Excel); діалектичний, абстрактно-логічний і системний аналіз. Кібербезпека здатна не лише реагувати на інциденти, але й запобігати атакам до їх початку. З метою покращення ефективності діяльності підприємства керівники з кібербезпеки сфокусовані на технологіях, а також на тісній співпраці з бізнес-командами. Результатом такої взаємодії є готовність кібербезпеки боротися зі зловмисниками на рівних, даючи відсіч і відбиваючи атаки з небаченою раніше результативністю. Висновки: досвід тривалої роботи у дистанційному режимі вніс довгострокові зміни в політику корпоративної кібербезпеки підприємства. Щоб зменшити ймовірність і мінімізувати наслідки порушення кібербезпеки, підприємства мають шукати для себе шляхи спрощення заходів щодо неї. Це гарантує, що кібербезпека стане стимулом для розвитку бізнесу, а не перешкодою наявним і майбутнім планам.