Проаналізовано роль громадянського кодексу України серед європейських правових систем. Викладено загальні положення про фізичну та юридичну особу, особисті немайнові права фізичної особи, об'єкти цивільних прав, право власності, зокрема інтелектуальної, речові права на чуже майно, зобов'язання, договір. Розглянуто окремі види зобов'язань. Висвітлено участь держави, автономної республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.

Проанализирована роль гражданского кодекса Украины среди европейских правовых систем. Изложены общие положения о физической и юридической личности, личных неимущественных правах физического лица, объектах гражданских прав, правах собственности, в частности интеллектуальной, вещевых правах на чужое имущество, обязательствах, договорах. Рассмотрены отдельные виды обязательств. Освещены участие государства, автономной республики Крым, территориальных обществ в гражданских отношениях.

Описаны системы пенсионного обеспечения, страхования. Рассмотрены вопросы ответственности за нарушения в порядке уплаты страховых взносов. Приведено определение заработной платы (дохода) для установления пенсии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4Укр)63

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)63

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проведено комплексне дослідження правового регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, охарактеризовано правовідносини, що виникають у процесі його реалізації. Визначено правовий статус суб'єктів даного виду страхування. Розкрито об'єктивні та суб'єктивні фактори, які обумовлюють необхідність існування і подальшого розвитку системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Сформульовано визначення та встановлено характерні риси соціального ризику. Вперше виділено та проведено порівняльний аналіз найбільш поширених видів соціальних ризиків - незайнятості та безробіття. Обгрунтовано висновок, що у сфері права соціального забезпечення мають перебувати лише ті відносини з пошуку та влаштування на прийнятну роботу, які здійснюються за допомогою державної служби зайнятості, а діяльність комерційних недержавних посередників з надання послуг працевлаштування є предметом цивільного права. Відзначено, що самостійне працевлаштування на стадії пошуку роботи не може регулюватися правом взагалі, а на етапі укладення трудового договору є компетенцією трудового права. Визначено основні принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Доведено, що об'єктом соціального страхування на випадок безробіття є сукупність матеріальних інтересів, пов'язаних з можливістю особи заробляти (одержувати дохід) собі або членам своєї сім'ї на життя найманою працею або в інший спосіб, незаборонений законом.

Розглянуто генезис правових норм договору, зокрема, проаналізовано відповідні історичні пам'ятки римського приватного права. Визначено правову природу договору просторового товариства та його місце в системі договорів. Проведено багатопідставну класифікацію договорів просторового товариства. Надано характеристику учасникам розглянутого договору, їх правам і обов'язкам у зобов'язаннях, що виникають з договору просторового товариства, а також відповідальності за цим договором. Досліджено практичні рекомендації з удосконалення чинного цивільного законодавства та практики його застосування щодо договорів просторового товариства.

Проаналізовано правовий статус роботодавця - фізичної особи та домашніх працівників. З'ясовано особливості трудових правовідносин між домашнім працівником і роботодавцем - фізичною особою. Досліджено міжнародно-правові стандарти регулювання праці домашніх працівників. Розглянуто правове регулювання трудових відносин таких працівників у зарубіжних країнах. Запропоновано напрями вдосконалення правового регулювання трудових відносин домашніх працівників в Україні.

Розглянуто шляхи реформування державного управління у сфері зайнятості населення. Однією з програм, запроваджених Законом України "Про зайнятість населення", є ваучерна програма, що має стати складовою реформи національної політики на ринку праці. Наголошено, що розвиток ваучерної системи має стати складовою реформи національної політики у сфері зайнятості населення. Запропоновано здійснити реформування програми ваучерів у 3 етапи.

Проаналізовано імперативний метод адміністративного права. Констатовано, що імперативний метод є, безумовно, основним методом правового регулювання, який поряд із приписами та заборонами застосовує такі специфічні способи як субординація та координація. Однак переформатування предмета адміністративного права і включення до його кола таких правовідносин, що будуються на засадах "взаємного права вимоги", а також таких, що характеризуються рівністю (хоча часом відносною) їх учасників, є наслідком неминучої зміни акцентів у правовому регулюванні таких відносин, застосуванні інших, більш збалансованих засобів правового впливу.

Викладено основні положення соціального забезпечення в Україні, розглянуто актуальні питання законодавства у цій сфері. Нормативний матеріал подано станом на 1 грудня 2018 р. Розглянуто функції, організаційно-правові форми та види соціального забезпечення. Подано інформацію про страховий стаж, види пенсій, особливості пенсійного забезпечення за вислугу років працівників окремих професій і окремих галузей економіки. Увагу приділено правовому статусу Пенсійного фонду України, системі та принципам недержавного пенсійного забезпечення, видам недержавних пенсійних фондів.

Викладено основні положення Загальної та Особливої частин трудового права, розглянуто актуальні питання застосування законодавства про працю. Нормативний матеріал подано станом на 1 квітня 2019 р.

Мета статті - розгляд актуальних питань судового захисту поширення недостовірної інформації про особу в мережі Інтернет, у тому числі щодо публічних осіб, на основі вивчення й узагальнення доктринального доробку юридичної науки, чинного законодавства України та судової практики. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Використання цих методів дало можливість виявити та описати актуальні питання судового захисту поширення недостовірної інформації про особу в мережі Інтернет. Зроблено висновок про те, що останнім часом національні суди у більшості випадків відмовляють у задоволенні позовних вимог та не визнають інформацію, яка поширюється через мережу Інтернет, недостовірною та не зобов'язують її спростовувати, оскільки в більшості випадків суди вважають судження відносно позивачів оціночними і такими, що критикують особу, однак наклеп при цьому відсутній, що позбавляє осіб отримати належний захист та сатисфакцію в судовому порядку. В огляді судової практики щодо справ про захист честі, гідності та ділової репутації Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду зазначав, що національним судам необхідно знаходити правильний баланс або пріоритет як для правової та демократичної держави між двома конституційно гарантованими правами: правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з другого боку. Саме в цьому суть правильного вирішення дифамаційного спору. Автор статті з цим цілковито погоджується.