Дисертацію присвячено соціально-історичному та філософсько-правовому дослідженню провідних принципів державно-правового регулювання - законності та справедливості. Вагомість даних принципів особливо зростає в складні часи перехідного періоду, коли йдеться про принципові зміни домінуючих у суспільстві відносин. Саме в такому періоді перебуває нині Україна, тому на сучасному етапі зростає роль державно-правового регулювання і управління, якість і ефективність яких визначає долю суспільства та держави. Розглянуто характерні риси та вимоги цих принципів, досліджено їх взаємозв'язок і взаємовплив на різних етапах механізму державно-правового регулювання та в різні періоди розвитку соціуму. Сформульовано та обгрунтовано принцип єдності справедливості та законності, що має бути оптимальним вихідним положенням, яке збалансовує та гармонізує соціальне та державно-правове регулювання.