Досліджено історію формування інституту права, розвиток його джерел, а також розкрито місце даного інституту у системі сучасного міжнародного правопорядку. Проаналізовано зміст звичаєвих і договірних норм, які визначають підстави та межі здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону. Показано роль практики Міжнародного Суду ООН і Ради Безпеки ООН у розвитку міжнародно-правового регулювання самооборони держав у другій половині ХХ ст. Особливу увагу приділено тенденціям практики держав щодо здійснення права на самооборону у період 1991 - 2001 рр., а також впливові даної практики на систему правових гарантій міжнародного миру та безпеки. Розглянуто зв'язок між пошуком міжнародно-правових підстав для операції "Буря в пустелі" та встановленням нових форм участі ООН у застосуванні примусу до порушників міжнародного миру. Проаналізовано правові аспекти участі НАТО у підтримці міжнародного миру та безпеки у Європі після завершення "холодної війни". Узагальнено наслідки терористичних актів 11 вересня 2001 р. у США для визначення меж і функціонального спрямування права держав на самооборону.