Досліджено новітню, всеохоплювальну концепцію права, висвітлено аспекти різноджерельного права або різних юрисдикцій у межах одного суспільного устрою. Виявлено принципи римського права та доведено, що шляхом рецепції ці принципи стали основоположними засадами сучасного континентально-європейського правового простору, зокрема права Європейського Союзу. Розкрито феномен нового права держав-учасниць Євросоюзу та Ради Європи. Норми західних і східних правоустроїв типологізовано за суб'єктом правотворчості. Виявлено закономірності виникнення, розвитку та функціонування, а також сучасні тенденції у сфері звичаєвого, договірного, законодавчого, доктринального та судового права. Класифіковано правові вчення азійсько-мусульманських країн та виявлено принципи східноазійського права. Доведено, що вестернізація права азійсько-мусульманських країн не вплинула на субсидіарний характер позитивного права. Проаналізовано усталені кореляції європейського політико-правового досвіду та виявлено ступінь узгодженості з ними сучасного українського права. Розкрито гетерогенність, комплементарність та ієрархію джерел українського права. У контексті універсалізму науки права та основного закону компаративістики доведено необхідність упровадження в Україні преторіанської системи права.