Проведено історико-правове дослідження виникнення та становлення інституту реформування правової системи України, досліджено його еволюційні зміни та встановлено причини їх виникнення. Визначено фактори, що сприяли формуванню специфічних рис української правової системи. Виявлено спільні та відмінні риси правових систем України та колишнього СРСР. Розкрито роль і місце процесу нормотворчості в реформуванні правової системи. Розглянуто особливості трансформаційного періоду від епохи тоталітаризму до утвердження демократії. Досліджено передумови формування демократичного політичного режиму в Україні. Зроблено висновок про взаємозалежність процесів демократизації та становлення національного законодавства. Доведено, що за умов суспільних перетворень законодавство є основою, інструментом їх здійснення, набуває пріоритетного значення у формуванні інститутів громадянського суспільства та правової держави й інтеграції України у європейське та світове співтовариство. Проаналізовано основні етапи, тенденції та закономірності становлення правової системи України, що регламентує нові демократичні принципи та інститути. Виявлено змінний характер сучасного національного законодавства, а також його нестабільність і суперечливість, що перешкоджає демократичним змінам у суспільстві. Особливу увагу приділено дослідженню актуальних проблем удосконалення нормотворчості, подолання колізій, систематизації та підвищення ефективності законодавства. Розглянуто питання імплементації норм міжнародного права та гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами.