З позицій синергетичного підходу проаналізовано організаційний потенціал держави як потенційну готовність і спроможність реалізувати себе в дискурсі саморозгортання соціального організму країни завдяки власним організаційним властивостям, що регулюється розподілом влади між державою та громадянським суспільством. Подано філософську характеристику головних параметрів явища: сутності, змісту та форми, а також на базі системи взаємозв'язків між державою та громадянським суспільством проаналізовано поведінку держави в структурі системи саморегуляції соціального цілого. Розподіл влади в просторі національних і транснаціональних структур подано як параметр управління саморозгортанням соціального світу. Проаналізовано критерії оцінки ефективності поведінки держави в системі саморегуляції цілого. Висвітлено перспективи розвитку організаційного потенціалу національних держав і наддержавних утворень у вимірі космополітичного принципу. Обгрунтовано потенціальні можливості розвитку української держави на шляху до Об'єднаної Європи та становлення інформаційної єдності сучасного світу.