Розглянуто історичний і зарубіжний досвід використання бланкетних відсилок під час формулювання кримінально-правових заборон. Проаналізовано особливості бланкетних диспозицій у статтях особливої частини Кримінального кодексу України залежно від того, ознаки якого елемента складів злочинів характеризує бланкетна вказівка. Сформульовано концепцію формулювання бланкетних вказівок на ознаки складів злочинів у ході правотворчості та правозастосування щодо статей Кримінального кодексу України з такими диспозиціями. Встановлено, що її найважливішими складовими є визначення припустимого рівня бланкетності.