Вперше доведено, що правовий інститут виконання СІЗО підвійної функції - попереднього ув'язнення та кримінального покарання є виявом державної волі, визначеної у складових елементах кримінально-правової, кримінально-процесуальної, кримінально-виконавчої та криміналогічної політики України. Обгрунтовано тезу, що спільна практика виконання попереднього ув'язнення та покарання у вигляді позбавлення волі на сучасному етапі виступає як залишкове явище "поліфункціональності" місць позбавлення волі. Доведено, що інститут попереднього ув'язнення та відповідні правовідносини є правовим утворенням, а не окремою галуззю права. Визначено диференційовану систему правовідносин як особливий різновид суспільних відносин, пов'язаних з виконанням попереднього ув'язнення, що надало змогу запропонувати внести доповнення до кримінального закону стосовно затримання та взяття під варту особу, яка вчинила злочин. Розроблено пропозиції щодо шляхів покращання діяльності СІЗО та приведення умов тримання ув'язнених і засуджених відповідно до вимог міжнародних стандартів та Європейських пенітенціарних правил.