Досліджено теоретичні та практичні аспекти правового та інституційного співробітництва європейських регіональних організацій (Ради Європи, ЄС, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших) щодо уніфікації норм права з прав людини. Обгрунтовано невід'ємність уніфікації норм права з прав людини від процесу міжнародного співробітництва. Визначено форми та межі уніфікації норм права з прав людини як невід'ємної частини інтеграції європейських держав. Головною причиною, яка зумовила початок проведення уніфікації норм щодо захисту прав людини й основоположних свобод, визначено стрімку тенденцію до поширення ідей, що мали транскордонний характер наприкінці XIX та початку XX ст., в тому числі ідей захисту прав та свобод людини. Особливу увагу приділено процесу уніфікації норм права з прав людини, взаємодії ЄС та Ради Європи, які прагнуть до більш тісної взаємодії у сфері захисту прав людини та основних свобод, яка є "найважливішою складовою міжнародного правопорядку та суттєвим показником світового правопорядку". Визначено кроки співробітництва Ради Європи та ЄС щодо уніфікації норм права з прав людини. Запропоновано механізм співробітництва між судовими органами ЄС та Європейським судом з прав людини. Визначено вплив Угоди про асоціацію України та ЄС на процес адаптації правової системи України з правом ЄС.