Роботу присвячено дослідженню правової природи та сутності процесу розгляду Міжнародним Судом ООН справ, передбачених ст. 36 його Статуту, до яких належать й територіальні спори між державами. Під час їх розгляду з’явилися прецеденти та інститути, що демонструють ефективність судового розгляду міжнародних спорів як таких. Ця тематика становить важливий напрям науки міжнародного права, який має велике теоретичне і практичне значення для отримання необхідних знань у сфері функціонування однієї з найважливіших складових сучасного міжнародного правопорядку – міжнародного правосуддя. Висвітлення цих та інших категорій міжнародного судового процесу подано на основі аналізу численних судових справ, чимало яких є свідченням розвитку процесуальних та матеріальних норм міжнародного права, в яких виражаються сильні та слабкі сторони здійснення судового процесу. Звернення до міжнародної судової процедури дає можливість охарактеризувати загальний стан міжнародного правосуддя в сучасний період. Комплексно проаналізовано практику Суду ООН з розгляду територіальних спорів між державами, під час яких він застосовує міжнародні договірні норми contra legem навіть в ситуаціях, коли останні достатньо зрозумілі та конкретні.