Висвітлено проблеми нормативно-правового забезпечення національної безпеки України. Розглянуто методологічні питання формування моделі ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки, визначено складові даної моделі. Проаналізовано Закон України "Про національну безпеку України", а також сучасний стан нормативно-правових актів у даній сфері, виявлено недоліки та наведено механізми їх усунення.

Освещены проблемы нормативно-правового обеспечения национальной безопасности Украины. Рассмотрены методологические вопросы формирования модели иерархической системы нормативно-правовых актов, регулирующие общественные отношения в сфере национальной безопасности, определены составляющие данной модели. Проанализированы Закон Украины "О национальной безопасности Украины", а также современное состояние нормативно-правовых актов в данной сфере, выявлены их недостатки и приведены механизмы устранения.

Висвітлено сутність і зміст національної безпеки та її складових. Охарактеризовано систему управління національною безпекою України. Розглянуто модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у даній сфері. Викладено питання інформаційної, геополітичної, екологічної, воєнної безпеки держави. Проаналізовано особливості управління національною безпекою в таких країнах, як США, Китай, Німеччина, Монголія, Білорусь, Російська Федерація. Особливу увагу приділено інноваційним технологіям забезпечення національної безпеки, зокрема бенчмаркінгу.

Освещены сущность и содержание национальной безопасности и ее составляющих. Охарактеризована система управления национальной безопасностью Украины. Рассмотрена модель иерархической системы нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в данной сфере. Изложены вопросы информационной, геополитической, экологической, военной безопасности государства. Проанализированы особенности управления национальной безопасностью таких стран, как США, Китай, Германия, Монголия, Беларусь, Российская Федерация. Особое внимание уделено инновационным технологиям обеспечения национальной безопасности, в частности бенчмаркингу.

Висвітлено положення законодавства щодо розбудови на регіональному та місцевому рівнях гнучкої та ефективної організації управління, визначення її складу для досягнення мети територіального розвитку, вирішення будь-якого завдання на підставі принципів розподілу праці й обов'язків та ієрархічної структури. Розкрито сутність організаційних структур органів місцевого самоврядування як впорядкованої сукупності взаємозв'язаних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, забезпечують їх функціонування та розвиток як єдиного цілого.

Освещены положения законодательства о развитии на региональном и местном уровнях гибкой и эффективной организации управления, определении ее состава для достижения цели территориального развития, решения различных задач на основе принципов распределения труда и обязанностей и иерархической структуры. Раскрыта сущность организационных структур органов местного самоуправления как упорядоченной совокупности взаимосвязанных элементов, находящихся между собой в устойчивых отношениях, для обеспечения их функционирования и развития как единого целого.

Розкрито зміст загальної теорії національної безпеки, розглянуто її складові, правові засади та механізм управління і визначено місце в системі інших наук. Висвітлено питання забезпечення національної безпеки України, з'ясовано роль сил спеціального призначення у даному процесі. Викладено основні підходи до формування доктрин національної безпеки, описано модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у даній сфері. Охарактеризовано сучасний стан інформаційної, геополітичної, екологічної та воєнної безпеки України. Розглянуто стратегії національної безпеки США, Китаю, Німеччини, Франції, Японії, Монголії, республік Молдова та Білорусь, Російської Федерації. Вперше наведено матеріали про формування політики забезпечення національної безпеки України недержавними суб'єктами й обгрунтовано перспективи впровадження інноваційних технологій забезпечення національної безпеки України, зокрема бенчмаркінгу.

Раскрыто содержание общей теории национальной безопасности, рассмотрены ее составляющие, правовые основы и механизм управления и определено место в системе других наук. Освещены вопросы обеспечения национальной безопасности Украины, обоснована роль сил специального назначения в данном процессе. Изложены основные подходы к формированию доктрин национальной безопасности, описана модель иерархической системы нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в данной сфере. Охарактеризовано современное состояние информационной, геополитической, экологической и военной безопасности Украины. Рассмотрены стратегии национальной безопасности США, Китая, Германии, Франции, Японии, Монголии, республик Молдова и Белорусь, Российской Федерации. Впервые приведены материалы о формировании политики обеспечения национальной безопасности Украины негосударственными субъектами и обоснованы перспективы внедрения инновационных технологий обеспечения национальной безопасности Украины, в частности бенчмаркинга.

Висвітлено теорію й методологію регіоналізму, процес становлення історичної регіоналістики та регіональної історіографії. Розкрито проблеми теорії й методології сучасної вітчизняної історичної урбаністики. Розглянуто питання еволюції територіально-ієрархічної структури в Україні. Проаналізовано реформи адміністративно-територіального устрою в історичному аспекті.

Освещены теория и методология регионализма, процесс становления исторической регионалистики и региональной историографии. Раскрыты проблемы теории и методологии современной отечественной исторической урбанистики. Рассмотрены вопросы эволюции территориально-иерархической структуры в Украине. Проанализированы реформы административно-территориального строя в историческом аспекте.

Надано підходи на підставі правил щодо побудови бази знань як складової інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень з управління органами охорони державного кордону за особливих ситуацій. Для подання знань, які характеризуються умовами невизначеності, використано "розмиті" моделі і відповідні їм види семантики. Протиріччя між великою кількістю правил та обмеженим часом на їх опрацювання вирішено шляхом побудови ієрархічної бази знань.

Висвітлено теоретичні засади, зміст і послідовність етапів проектування моделі професіограмної технології на базі поєднання духовно-морального та екстремально-психофізичного середовищ у навчально-виховному процесі. На підставі цілісного системного підходу розроблено модель духовно-професійного компетентного фахівця як еталону досягнення фахового рівня виховання. Визначено інноваційну значущість ієрархічної структури викладання. Розглянуто фундаментальні положення теорії та методики педагогічного виховання. Запропоновано теорію "штучного керованого середовища" та сконструйовано тренажерний комплекс "Удар" нової генерації, який сворює ефект адаптації курсантів до екстремальних ситуацій. Запропоновано контрольно-психофізичний комплекс N 1 як універсальний рівень оцінювання ефективності професіограмної технології духовно-професійної підготовки курсантів. Експериментально доведено значення навчально-виховного процесу як джерела духовного потенціалу курсантів за умови наявності ієрархічної структури викладання з домінуючим компонентом духовно-морального виховання, що забезпечує високий рівень мотивації, пізнавальної активності та самостійності курсантів і сприяє духовному розвитку особистості.

Базуючись на системному підході, з використанням зарубіжних наукових і нормативно-правових джерел узагальнено моделі організацій у місцевому самоврядуванні як об'єкт управління. Їх представлено механістичними, побудованими як колектив, сформований за принципом поділу праці, у вигляді складної ієрархічної системи, що взаємодіє з оточенням, а також як суспільна організація, у діяльності якої зацікавлені різні групи населення всередині цієї організації та за її межами. Розкрито загальну стратегію формування органу місцевого самоврядування, яка передбачає його розгляд як відкритої та закритої системи, оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища, визначення циклічності розвитку та функціонування і дає змогу систематизувати його вдосконалення. Обгрунтовано принципи побудови організаційних структур місцевого самоврядування щодо єдності мети й ефективності. Систематизовано критерії оцінювання діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, запропоновано типізацію відповідних оранізаційних структур на базі механістичної й органічної моделей. Розроблено методи підпорядкування структури органу місцевого самоврядування змінам стратегії за встановленими п'ятьма підходами. Визначено концептуальні напрями формування організаційних структур місцевого самоврядування.

Розкрито сутність, значення та поняття джерел фінансового права, загальні та специфічні ознаки джерел фінансового права, сучасну систему джерел фінансового права України, особливості окремих її елементів, їх взаємозв'язків і взаемозалежноетей. Розглянуто ієрархію як принцип побудови системи джерел фінансового права. Акцентовано увагу на проблемі прийняття нормативно-правових актів всупереч їх ієрархічної супідрядності. Досліджено місце та роль Конституції України у системі джерел фінансового права, створенні засад фінансово-правового регулювання. Під час дослідження нормативно-правових актів - джерел фінансового права обгрунтовано необхідність виокремлення у їх сукупності фінансових законів. Звернено увагу на особливості реалізації фінансового закону та проблеми підзаконної нормотворчості у сфері публічної фінансової діяльності. Визначено правову природу та значения рішень Конституційного Суду України й Європейського суду з прав людини. З'ясовано правову природу договорів, що застосовуються під час здійснення публічної фінансової діяльності й обгрунтовано їх місце як елемента системи джерел фінансового права.

Вирішено наукове завдання управління стратегічним розвитком Державної податкової служби України (ДПСУ). Розроблено прикладні методико-технологічні моделі, що забезпечують її практичне використання, зокрема, підходи до визначення гармонізованого стратегічного бачення, генерації системи стратегічних цілей, оцінювання якості діяльності ДПСУ на основі збалансованої системи показників. Обгрунтовано доцільність переходу управління стратегічним розвитком від ієрархічної функціонально-орієнтованої бюрократичної системи до результат-орієнтованої матричної з елементами адхократії. Розроблено механізми його інституціоналізації на основі створення зон стратегічного розвитку.

Описано засоби та методи соціально-психологічної та освітньої реабілітації осіб з інвалідністю. Розглянуто основні законодавчі й інші нормативно-правові акти про соціальний і правовий захист даної категорії осіб. Увагу приділено питанням психологічного супроводу сім'ї, яка опікується дитиною з інвалідністю та проблемам інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство. Обгрунтовано необхідність розбудови ієрархічної структури законодавства про реабілітацію інвалідів. Вивчено можливості удосконалення цивільно-правового регулювання договору банківського вкладу (депозиту) за участю інвалідів. Запропоновано концепцію впровадження інклюзивної освіти, яка передбачає створення єдиного освітнього середовища для дітей з інвалідністю та їх здорових однолітків.

Проаналізовано структуру державного управління інноваційно-інвестиційною сферою в Україні. Визначено, що на сьогодні державна інноваційно-інвестиційна політика є неузгодженою та реалізується рядом державних органів практично відособлено. Наведено пропозиції зі вдосконалення ієрархічної структури державного управління в аналізованій сфері.

Досліджено та розширено теоретичні передумови забезпечення правової допомоги адвокатом в Україні: здійсненим чітким окресленням конституційного статусу особи поширено сферу надання правової допомоги адвокатом стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й юридичних осіб; за встановленим взаємозв'язком і проведеним розмежуванням правової й юридичної допомоги виявлено критеріальні параметри першої: обов'язковість правознавчого змісту й адресність надання. Запропоновано напрями розвитку видів правової допомоги адвокатом в Україні. Встановлено теоретичну та практичну основу, наведено рекомендації посилення юридичних гарантій забезпечення правової допомоги. Запропоновано новий напрям розвитку теоретичних основ і прикладних засобів забезпечення правової допомоги адвокатом в Україні - формування стратегії та тактики забезпечення правової допомоги адвокатом. Розроблено концептуальні засади формування стратегії забезпечення правової допомоги адвокатом, що грунтуються на пропозиціях побудови цілісної ієрархічної системи стратегій: загальної стратегії забезпечення правової допомоги, стратегій за сферами надання правової допомоги й індивідуальних стратегій забезпечення правової допомоги адвокатом. Опрацьовано прикладні основи та надано практичне спрямування таких стратегій. Здійснено теоретичне обгрунтування, розроблено прикладні елементи формування тактики забезпечення правової допомоги адвокатом, яка підпорядкована стратегії та відповідає її структурі.

Розглянуто проблеми розуміння сутності законодавства, його поняття та ознак. Досліджено особливості суміжних правових термінів, які пов'язані із загальнотеоретичним розумінням категорії "законодавство". Висвітлено ключові проблеми правового статусу та місця Конституції України в ієрархічній структурі законодавства, а також розуміння сутності, правових властивостей підзаконних нормативно-правових актів. Розглянуто правові властивості актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Визначено провідну роль в ієрархічній структурі законодавства таких актів, як Конституція України, міжнародні договори України, закони України, постанови та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, укази та розпорядження нормативного характеру Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

Проаналізовано територіальні й історичні особливості функціонування та ієрархічної структури адміністративно-територіального устрою у взаємозв'язку з характером гірського розселення. Визначено залежність адміністративного обслуговування від особливостей природних умов гірської місцевості, рівня дисперсності території. Розглянуто тенденції розвитку та формування оптимальної моделі сільського самоврядування гірських регіонів.

Розроблено модель нечіткого логічного виводу щодо оцінки ризику здійснення правопорушення на ділянці державного кордону. Застосування моделі надає змогу: використання якісних показників; урахування неточної, приблизної інформації; використання знань фахівців, які подаються у вигляді нечітких правил. Складність побудови нечіткої моделі виводу вирішується за допомогою ієрархічної системи виводу та баз знань.

На основі сприйняття фінансової політики як системи управління, зі своїм, специфічним об'єктом, наведено трактування ролі та елементного складу організаційно-правового забезпечення її реалізації. Через призму діючого законодавства виявлено особливості функціональної та ієрархічної структур організаційно-правового забезпечення реалізації фінансової політики в Україні.

Вперше представлено технологію побудови та захисту українського сегмента дерева ідентифікаторів державних інформаційних ресурсів на основі ризик-менеджменту. Ця технологія базується на дослідженнях, які були проведені авторами раніше, і пов'язана з вперше розробленою методологією побудови класифікатора загроз державним інформаційним ресурсам; з проведеним аналізом світового дерева ідентифікаторів інформаційних ресурсів та місцем в ньому українського сегмента ідентифікаторів об'єктів; розробленою авторами структурно-логічною моделлю організації ієрархічної гілки кодів-вузлів українського сегмента ідентифікаторів об'єктів державних органів; розробленими моделями та принципами інформаційної безпеки, методами та моделями реалізації системи управління інформаційною безпекою державних інформаційних ресурсів; розробленими теоретичними основами та методологією аналізу ризиків дерева ідентифікаторів державних інформаційних ресурсів тощо. Впровадження цієї технології повинно стати об'єднавчим фактором для узагальнення досвіду побудови захисту державних інформаційних ресурсів в країні на основі ризик-менеджменту та підходів, які не суперечать міжнародним стандартам.

Проведено аналіз організації інноваційної діяльності органів державного управління, які мають функціонально орієнтовану структуру управління та систему ієрархічної підпорядкованості. Запропоновано визначення терміна "проект" для цих організацій. Виявлено функціональні й ієрархічні особливості, які впливають на процеси розробки та впровадження інноваційних проектів. Побудовано матрицю розподілу інноваційних проектів залежно від їх ієрархічного призначення.

Мета роботи - обгрунтування необхідності забезпечення економічної безпеки держави при здійсненні державного регулювання розвитку сфери комунікаційної діяльності економічних суб'єктів. Визначено загрози економічній безпеці України, пов'язані зі становленням інформаційної економіки, що відбувається поступово та супроводжується загостренням протиріч: між інноваційними та традиційними елементами виробничих відносин, що притаманні відповідно високотехнологічній економіці та економіці, що базується переважно на 3 - 4 технологічних укладах; між посиленням в економіці ролі самодостатніх економічних систем, які мають мережеву (децентралізовану) модель розвитку, та збереженням ієрархічної моделі державного регулювання економікою; між прагненням економічних суб'єктів до превентивного реагування на зростаючу конкуренцію та невизначеність на ринках, яка виникає внаслідок стрімкого розповсюдження ІКТ, та існуючою практикою пасивної адаптації до зовнішніх викликів і загроз економічній безпеці. Напрямом подальших досліджень у цьому напрямі є аналіз розвитку інформаційної інфраструктури, нормативно-правового регулювання та рівня підготовки фахівців у сфері ІКТ.