На основі правового матеріалу розкрито поняття "іноземець", основи правового статусу іноземних громадян на території України, основні їх права, свободи та обов'язки, порядок в'їзду іноземців в Україну та виїзду з її території, відповідальність іноземців та її підстави. Розглянуто поняття "біженець", умови набуття правового статусу біженця, права, свободи та обов'язки, підстави позбавлення правового статусу біженця.

Дисертацію присвячено питанням інституту громадянства у міжнародному праві. У роботі проаналізовано поняття "громадянин", "підданий", "іноземець", "апатрид", "біпатрид", охарактеризовано правовий статус цих осіб, подано правове тлумачення термінам "громадянство" і "державна належність". Розгляднуто питання співвідношення міжнародного і внутрішнього права в галузі громадянства, громадянство Європейського Союзу. Викладено аналіз та класифікацію міжнародні договори про громадянство. Здійснено комплексне дослідження та міжнародно-правову оцінку законодавств про громадянство іноземних держав і України, а також розкрито деяки наслідки їх протиріч (зокрема, подвійне громадянство і безгромадянство). Запропоновано конкретні рекомендації з питань удосконалення міжнародно-правового регулювання громадянства, висвітлено деякі проблеми громадянства в Україні з погляду міжнародного права.

Дисертація присвячена питанням правового регулювання міграційних процесів в Україні. В роботі аналізуються поняття "мігрант", "іноземець", "правовий статус іноземця та особи без громадянства в Україні", "притулок", "депортація за національною ознакою", "правовий статус корінних народів", суть та правова природа міграції, дається її класифікація, робиться комплексне дослідження правових актів, які врегульовують міграційні правовідносини. Розглядається система державних органів влади щодо забезпечення реалізації конституційно-правового статусу мігрантів, пропонуються конкретні пропозиції і рекомендації з питань удосконалення правового регулювання правового статусу мігрантів, у тому числі іноземців та осіб без громадянства в Україні, та підвищення ефективності механізму його реалізації.

Досліджено теоретичні та практичні питання удосконалення правового регулювання праці іноземців та осіб без громадянства в Україні. Проаналізовано проблему реалізації права на працю цими особами на території України, обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення механізму правового регламентування трудової міграції за сучасних умов. Розкрито правову природу понять "іноземець" та "особа без громадянства" у соціальному та правовому аспектах. Визначено правовий статус цих осіб як суб'єктів трудового права України. Запропоновано визначення поняття "трудова міграція". Проаналізовано співвідношення законодавства про працю іноземців та осіб без громадянста на території України з міжнародними стандартами. Наведено пропозиції щодо усунення соціальних та економічних чинників виникнення трудової міграції й удосконалення законодавства, яке регулює здійснення права на працю іноземними громадянами й особами без громадянства в Україні.

Проаналізовано умови набуття правого статусу адвоката іноземцями в Німеччині і обмеження, що стосуються ведення власної канцелярії такими адвокатами. Іноземець, що здійснює адвокатську діяльність, повинен вступити до адвокатської палати та бути зареєстрованим в суді у списку адвокатів. Після допуску до здійснення адвокатської діяльності, внесення до списку в німецькому суді, професійна позиція іноземного адвоката зрівнюється з позицією німецького адвоката.

Розглянуто сучасні погляди та законодавчі положення щодо поняття іноземця. Проаналізовано законні підстави перебування працівників-іноземців на території України. Охарактеризовано особливості надання дозволу роботодавцю на застосування праці іноземців. Визначено особливості обмежень для іноземців під час працевлаштування.

Розглянуто порядок здійснення органами охорони державного кордону примусового повернення та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства. Проаналізовано стадії такої процесуальної діяльності.

Проаналізовано питання особи злочинця як невід'ємного елемента криміналістичної характеристики незаконної приватизації державного та колективного майна, відповідальність за що передбачена ст. 233 Кримінального кодексу України. Обгрунтовано думку, що для побудови дієвої криміналістичної характеристики повинні виокремлюватися лише ті елементи, які мають чітку орієнтувальну та розшукову спрямованість і можуть сприяти визначенню подальших напрямів розслідування. Тому інформація про типову особу злочинця має бути обов'язковим елементом такої характеристики. Визначено основні завдання, що вирішуються завдяки встановленню особи злочинця. Вказано на те, яку, з точки зору криміналістики, інформацію насамперед варто збирати та аналізувати про особу злочинця та окреслено структуру криміналістичного "портрету" злочинця. Доведено необхідність розглядати особу, яка вчиняє незаконну приватизацію, як спеціального суб'єкта кримінального правопорушення, що не тільки досяг 16 річного віку, але й має можливість брати участь у приватизації як покупець - громадянин України чи іноземець, юридична особа, зареєстрована на території України чи іншої держави. Значну увагу приділено трактуванню положень ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у якій встановлюються заборони виступати в якості покупця. Саме ця норма зобов'язує слідчого (детектива) звертати більше уваги на вивчення особи злочинця та збирати про неї не тільки типові документи, що характеризують особу злочинця, але й додаткову документальну інформацію під час розслідування незаконної приватизації. Надано характеристику таким поняттям як "державні підприємства", "державні органи приватизації", "радники", "офшорні зони", "непрозора структура власності", "держава-агресор" і "санкції" з посиланням на нормативно-правові акти, що сьогодні регулюють ці питання.

Розглянуто проблеми кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Звернено увагу на зміст, внесених у 2009 - 2022 рр., змін до ст. 161 Кримінального кодексу (КК) України. Суспільна небезпека порушення рівноправності громадян, дискримінаційні дії, образа почуттів, виявлені залежно від національності, раси, регіональної належності, релігії та іншими ознаками, полягає у тому, що ці діяння можуть стати нормою поведінки і у подальшому спричиняти вчинення кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, життя особи, громадської безпеки, злочинів проти основ національної безпеки. Досліджено окремі ознаки юридичного складу, передбаченого ст. 161 КК України, виявлено недоліки кримінально-правової норми, запропоновано шляхи удосконалення. З'ясовано, що потерпілим є не лише громадянин України, а й іноземець та особа без громадянства. Акцентуовано увагу на доцільності зміни назви та диспозиції статті, використовуючи термін "людини і громадянина". Досліджено питання щодо форм дій як ознаки об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення. З метою з'ясування їх змісту, використано матеріали судової практики. Запропоновано внести зміни до диспозицій ч. 1, 2 та 3 ст. 161 КК України, замінивши слово "дії" на слово "діяння", оскільки це кримінальне правопорушення може бути вчинене не лише шляхом дії, а й шляхом бездіяльності. Обгрунтовано необхідність посилення кримінальної відповідальності за кваліфіковані види порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Однією із ключових причин такого кроку є те, що підвищення рівня вказаних злочинів, збільшення їх питомої ваги у структурі злочинності, сприяє вчиненню більш суспільно небезпечних діянь, таких як геноцид, планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни, порушення законів та звичаїв війни та інших кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.