Викладено основні положення та сучасні підходи до вивчення психології жертви та поведінки потерпілого. Розглянуто питання профілактики та реабілітації жертв на підставі сучасних психокорекційних методів. Проаналізовано методи експериментальної психодіагностики віктимної поведінки особистості та її психічних станів.

Изложены основные положения и современные подходы к изучению психологии жертвы и поведения потерпевшего. Рассмотрены вопросы профилактики и реабилитации жертв на основе современных психокоррекционных методов. Проанализированы методы экспериментального психодиагностического виктимного поведения личности и её психических состояний.

Висвітлено історію виникнення, розвиток, завдання та практичне значення кримінологічної віктимології. Надано кримінологічну характеристику жертв злочину. Охарактеризовано рівні та види віктимності, механізми й елементи віктимної поведінки, обставини, що детермінують процес віктимізації корисливих злочинів. Описано віктимологічні заходи запобігання злочинам у сфері сімейно-побутових відносин. Запропоновано теоретичну концепцію та практичну модель віктимологічної профілактики злочинних посягань.

Освещены история возникновения, развитие, задачи и практическое значение криминологической виктимологии. Дана криминологическая характеристика жертв преступления. Охарактеризованы уровни и виды виктимности, механизмы и элементы виктимного поведения, обстоятельства, детерминирующие процесс виктимизации корыстных преступлений. Описаны виктимологические меры предупреждения преступлений в сфере семейно-бытовых отношений. Предложена теоретическая концепция и практическая модель виктимологической профилактики преступных посягательств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.17 + Х883.49

Рубрики:

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, та їх представники у кримінальному процесі

Інші фактори злочинності

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито зміст поняття віктимології - науки про психологію поведінки жертви. Відзначено, що термін "віктимологія" в буквальному розумінні означає "вчення про жертву". Зауважено, що ця наука виникла в результаті вивчення жертв злочинів і спочатку розвивалася в рамках кримінології, однак з часом уявлення про неї зазнали змін та визначилися різні позиції щодо предмету віктимології та її наукового статусу. Ці позиції зводяться до наступних положень: віктимологія - це галузь кримінології, або приватна кримінологічна теорія, і отже, розвивається в її межах; віктимологія - це допоміжна міждисциплінарна наука про жертву злочину; віктимологія - це загальна теорія, вчення про жертву, предметом якої є дослідження жертви будь-якого походження, як кримінального, так і не пов'язаного зі злочинами. Підсумовано, що віктимологія - самостійна наука, належність якої до юридичної сфери можна визнати лише частково. Це наука, яка вивчає закономірності та особливості поведінки жертви, процес перетворення людини на жертву, соціальні процеси, внаслідок яких окремі індивіди та цілі соціальні групи наражаються на різного роду катування, тому предметом віктимології виступає поведінка жертви, а об'єктом - сама жертва.

Здійснено комплексний аналіз корупційної злочинності, визначено особливості її запобігання. Розглянуто корупційну злочинність як об'єкт кримінологічної характеристики та проаналізовано її віктимологічні ознаки. Визначено особливості діяльності спеціалізованих суб'єктів запобігання корупційній злочинності. Обгрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на вдосконалення віктимологічного запобігання корупційній злочинності.

Розглянуто особливості запобігання насильницьким злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Автором запропоновано методику запобігання насильницьким злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. У кожному конкретному випадку на основі типової моделі індивідуального кримінологічного прогнозу має бути розроблена персоналізована прогностична модель, що найповніше враховуватиме широкий спектр особистісних якостей та властивостей особи, яка об'єктивно потребує профілактичного впливу, і на її підставі визначено конкретні тактичні заходи індивідуального віктимологічного запобігання. Аналіз злочинності сексуального характеру, у тому числі статевої, показав, що в механізмах злочинної поведінки важливе значення мало неналежне статеве виховання майбутніх злочинців. Насамперед, це негативний приклад батьків, їх схильність до пияцтва, статевої розбещеності. У таких несприятливих умовах життя в сім'ї у дітей виникають негативні, небезпечні для їх подальшої долі соціально-психологічні риси аморальності й вседозволеності, що виявляються здебільшого у формі статевої агресивності підлітків, переважно чоловічої статі, і нездорової статевої цікавості у підлітків жіночої статі.

Досліджено феномен ювенальної віктимності. Розкрито поняття та правову природу віктимності. Охарактеризовано неповнолітніх як жертв кримінальних правопорушень, встановлено особливості запобігання їх віктимологізації. З'ясовано стан наукової розробленості вчення про неповнолітніх як жертв суспільно небезпечних діянь в Україні. Уточнено місце ювенальної віктимології у системі знань про кримінально протиправну діяльність та заходи реагування на неї. Проаналізовано міжнародний та зарубіжний досвід запобігання протиправній діяльності щодо дітей. Визначено стратегічні напрями вдосконалення кримінального законодавства в частині захисту прав і свобод неповнолітніх осіб.