Висвітлено теоретичні засади, зміст і значення екологічного права як комплексної галузі системи національного права України. Розкрито сутність екологічних прав громадян, механізм державного управління та контролю в даній сфері, екологічні аспекти користування землею, надрами, водами, лісами, іншими природними ресурсами. Викладено питання юридичної відповідальності за екологічні правопорушення. Розглянуто міжнародно-правові проблеми охорони навколишнього середовища.

Освещены теоретические основы, содержание и значение экологического права как комплексной отрасли системы национального права Украины. Раскрыта сущность экологических прав граждан, механизм государственного управления и контроля в данной сфере, экологические аспекты пользования землей, недрами, водами, лесами, другими природными ресурсами. Изложены вопросы юридической ответственности за экологические правонарушения. Рассмотрены международно-правовые проблемы охраны окружающей среды.

Освещены вопросы организации таможенного контроля и таможенного оформления судов загранплавания. Описан порядок создания комиссии для оформления судна, рассмотрены действия должностных лиц таможенных органов во время его проведения. Раскрыты особенности таможенного контроля за круизными и пассажирскими судами, паромами и лицами, находящимися на борту судов. Даны сведения о правовых режимах территориальных вод Украины, прилежащей и исключительно экономической зон, осуществлении юрисдикции прибрежного государства на борту иностранного судна, рассмотрено право мирного прохода судов. Изложены материалы об организации работы в морских пунктах пропуска и морских перевозках. Рассмотрен порядок проведения таможенного контроля за операциями, которые осуществляются с использованием судов заграничного плавания, а также за грузовыми операциями на судах. Раскрыты основные положения торгового мореплавания Украины. Описан порядок проведения таможенного контроля и таможенного оформления военных кораблей, определено их правовое положение, права и обязанности в открытом море и территориальных водах Украины. Даны рекомендации по применинию международных правовых конвенций, деклараций и соглашений, основных положений Таможенного кодекса Украины, Кодекса торгового мореплавания Украины и других нормативно-правовых актов Украины и Российской Федерации.

Досліджено морську кримінальну юрисдикцію держав стосовно злочинів, вчинених у внутрішніх водах і територіальному морі. Запропоновано структуру міжнародного договірного механізму регламентації морської кримінальної юрисдикції держав. Визначено поняття інтердикції - особливої форми примусової морської кримінальної юрисдикції. Встановлено, що формується особлива форма морської кримінальної юрисдикції - "конвенційна". Досліджено характеристику й юридичну природу кримінальної юрисдикції прибережної держави та держави прапора стосовно злочинів, вчинених у внутрішніх водах і територіальному морі. Проведено аналіз еволюції міжнародно-правової доктрини та практики щодо вирішення питань про їх конкуренцію. Систематизовано й узагальнено основні умови обмеження кримінальної юрисдикції прибережної держави у внутрішніх водах і територіальному морі. Запропоновано прийняття Протоколу до Конвенції з морського права 1982 р. з метою вдоскон алення міжнародно-правової регламентації кримінальної юрисдикції держав у внутрішніх водах і територіальному морі.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми боротьби з актами насильства, спрямованими проти безпеки судноплавства за сучасних умов. Проведено аналіз механізму імплементації міжнародно-правових норм щодо боротьби з піратством і морським тероризмом, який включає правові й інституційні засоби як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівні. Розглянуто особливості, роль і місце України у міжнародній боротьбі з піратством і морським тероризмом. Здійснено аналіз існуючих національних правових та інституційних механізмів боротьби з піратством і морським тероризмом, визначено ступінь виконання взятих Україною на себе зобов'язань відповідно до стандартів ООН у даній сфері, запропоновано авторські рекомендації щодо покращання формування механізму захисту вод Світового океану від актів насильства.

Розглянуто питання боротьби з актами насильства, які вчинюються у водах Світового океану, акцентовано на боротьбі з піратством і морським тероризмом. Розглянуто теоретико-методологічні особливості норм міжнародного морського права у сфері боротьби з актами насильства, які здійснюються у водах Світового океану. Досліджено теоретичні та практичні питання пов'язані з імплементацією міжнародних угод у сфері боротьби з піратством і морським тероризмом у законодавство України.

Здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства Європейського Союзу (ЄС) та України стосовно реалізації принципу сталого розвитку в процесі регулювання якості питної води та захисту підземних водних ресурсів. Висвітлено процес становлення, сучасний стан і тенденції розвитку регулювання правовідносин у сфері управління підземними водами. Визначено аспекти, які необхідно врахувати в процесі вдосконалення системи управління водними ресурсами; надано рекомендації стосовно приведення законодавства в галузі управління підземними водами України до законодавства ЄС.

Досліджено правові засади використання підземних вод. Здійснено історико-правовий і міжнародно-правовий аналіз розвитку законодавства у цій сфері. Досліджено правову природу підземних вод та визначено їх місце в системі водних і надрових природних об'єктів. Висвітлено особливості загального та спеціального природокористування при використанні підземних вод. Детально розглянуто процедуру набуття та припинення права користування підземними водами, проаналізовано специфіку реалізації цього права. Виявлено проблеми притягнення до юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання підземних вод. На підставі дослідження запропоновано виключити підземні води зі складу корисних копалин, розроблено рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує використання підземних вод.

Цель работы - провести всестороннее изучение особенностей правового регулирования природных лечебных ресурсов и факторов санаторно-курортного лечения населения, выявить проблемы правового регулирования этих правоотношений и очертить пути их решения. Материал исследования - современная нормативно-правовая база. Использованы методы информационного поиска, анализа, систематизации и обобщения. Установлено, что к природным лечебным ресурсам относятся минеральные и термальные воды, лечебные грязи, озокерит, рапа лиманов и озер, морская вода, природные объекты и комплексы с благоприятными для лечения климатическими условиями. Обосновано, что санаторно-курортное лечение является важной частью, обеспечивает непрерывность, преемственность и комплексность лечебных реабилитационных мероприятий. Охарактеризованы основные курорты, расположенные на территории Украины. Определено, что регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявления и учета природных лечебных ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и отдыха людей обеспечивается экологическим, земельным законодательством, законодательством об охране здоровья и о курортах. Выводы: правовое регулирование использования природных лечебных ресурсов обеспечивается экологическим, земельным законодательством, охраной здоровья и курортов. Целью этого законодательства является регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявление и учет природных медицинских ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и оздоровления людей. Эффективное использование природных лечебных ресурсов в санаторно-курортном лечении населения в настоящее время имеет ряд серьезных проблем экономического, политического, экологического характера, которые должны быть решены с помощью организационно-правовых мер государственного воздействия на указанные правоотношения.

Розглянуто загальнотеоретичні основи, правове забезпечення та практику здійснення адміністративної юрисдикції України в прибережних водних просторах. Простежено формування правового інституту юрисдикції й адміністративної юрисдикції в українській, зарубіжній правовій науці та національних законодавствах. Розкрито теоретичне та практичне підгрунтя формування сучасної концепції адміністративної юрисдикції держави в прибережних водах. Розроблено цілісну концепцію адміністративної юрисдикції України в прибережних водах. Проаналізовано режими внутрішніх вод, територіального моря та виключної (морської) економічної зони України як форми реалізації адміністративної юрисдикції прибережної держави. Визначено вектори розвитку національного законодавства в цій сфері. Охарактеризовано технологію публічного адміністрування в рамках здійснення адміністративної юрисдикції в прибережних водах. Класифіковано засоби адміністративно-правового примусу, здійснюваного в прибережних водах України. Виокремлено види адміністративних послуг у системі державного управління прибережними водами, обгрунтовано необхідність організаційно-правового забезпечення окремих із них.

Охарактеризовано систему міжнародно-правового регулювання повітряних перевезень, міжнародно-правові засади державного управління прибережними водами, правовий статус біженців та переміщених осіб. Розглянуто сучасні тенденції правового регулювання оподаткування в екологічній сфері, особливості виконання договорів у сфері електронної комерції. Висвітлено сучасні тенденції модернізації страхового законодавства та страхового права України в контексті досвіду ЄС, принципи господарського права як правовий засіб регулювання господарських відносин.

Цель работы - провести всестороннее изучение особенностей правового регулирования природных лечебных ресурсов и факторов санаторно-курортного лечения населения, выявить проблемы правового регулирования этих правоотношений и очертить пути их решения. Материал исследования - современная нормативно-правовая база. Использованы методы информационного поиска, анализа, систематизации и обобщения. Установлено, что к природным лечебным ресурсам относятся минеральные и термальные воды, лечебные грязи, озокерит, рапа лиманов и озер, морская вода, природные объекты и комплексы с благоприятными для лечения климатическими условиями. Обосновано, что санаторно-курортное лечение является важной частью, обеспечивает непрерывность, преемственность и комплексность лечебных реабилитационных мероприятий. Охарактеризованы основные курорты, расположенные на территории Украины. Определено, что регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявления и учета природных лечебных ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и отдыха людей обеспечивается экологическим, земельным законодательством, законодательством об охране здоровья и о курортах. Выводы: правовое регулирование использования природных лечебных ресурсов обеспечивается экологическим, земельным законодательством, охраной здоровья и курортов. Целью этого законодательства является регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявление и учет природных медицинских ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и оздоровления людей. Эффективное использование природных лечебных ресурсов в санаторно-курортном лечении населения в настоящее время имеет ряд серьезных проблем экономического, политического, экологического характера, которые должны быть решены с помощью организационно-правовых мер государственного воздействия на указанные правоотношения.

Розглянуто питання історії зародження та формування міжнародно-правових положень, які регламентують науково-дослідницьку діяльність у водах Світового океану. Проаналізовано сучасне міжнародне та національне законодавство у цій галузі. Особливу увагу приділено правовому статусу науково-дослідних суден. Наведено рекомендації щодо подальшого вдосконалення міжнародно-правової регламентації морських наукових досліджень.

Мета роботи - опис наявного досвіду публічно-приватного партнерства під час організації проведення робіт із інженерного захисту від підтоплення і затоплення північно-західної частини міста Вільнянськ Запорізької обл. в аспекті експлуатаційного утримання захисних споруд цивільного захисту на зазначеній території. У дослідженні наведено цитати з Конституції України, де зазначено, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може бути свавільно позбавлений його. Доведено те, що обов'язок держави - захищати життя людини, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Також наведено цитату з Кодексу цивільного захисту України про те, що цивільний захист - це функція держави. Як приклад розглянуто надзвичайну ситуацію, спричинену обстрілами території населених пунктів Донецької та Луганської обл. сучасними звичайними засобами ураження, починаючи з 2014 р. Акцентовано увагу на нагальній потребі захисту неевакуйованого мирного населення в кризових районах від вибухів боєприпасів, використовуючи для цього пристосовані укриття подвійного призначення 2 звичайні приватні підвали. Однак переховування людей у таких спорудах іноді може бути неможливим, короткочасним і небезпечним через підтоплення та пошкодження підвалів грунтовими водами. Проблема підтоплення й затоплення територій населених пунктів має також негативний вплив і з побутово-господарської точки зору. Адже, окрім небезпеки і можливості описаного вище руйнування конструкцій, грунтові води заважають комфортному проживанню та перешкоджають веденню господарства і за відсутності чинників надзвичайної ситуації. Отже, таким спорудам і територіям, де вони розміщені, також потрібно приділяти достатню увагу та проводити їх інженерний захист. У роботі розкрито особистий досвід автора: описано його дії й оприлюднено листування з органами публічної влади. На думку автора, такі його дії разом із зусиллями інших зацікавлених осіб ініціювали публічно-приватне партнерство на різних рівнях публічної влади та зрушили з місця вирішення проблеми підтоплення й затоплення північно-західної частини м. Вільнянськ Запорізької обл. Водночас до інженерного захисту потрапили і наявні в тій місцевості захисні споруди цивільного захисту різної класифікації. Зазначені роботи розпочато у плановому порядку, наразі вони тривають завдяки публічно-приватному партнерству. Однак викладений механізм публічно-приватного партнерства недосконалий: організаційні заходи проводяться повільно, що разом з іншими недоліками негативно впливає на кінцевий результат. Такий механізм потребує більшої уваги керівництва, детального аналізу недоліків і доопрацювання у процесі його реалізації та є цілком життєздатним за наявності ефективного менеджменту.

Розглянуто теоретичні засади та систему засобів удосконалення державного регулювання розвитку зеленого туризму в Україні. Визначено, що зелений туризм - це комплексний розвиток сільських територій, соціально-економічний розвиток територіальних громад, покращання благоустрою населених пунктів і сільської інфраструктури, створення нових джерел надходжень до місцевих бюджетів. Зазначено, що розвиток сільського зеленого туризму виконує такі функції: одержання додаткових фінансових джерел для аграріїв і представників фермерських господарств (частину з цих доходів можна направити на капітальний ремонт чи будівництво нових об'єктів аграрної інфраструктури); одержання органами місцевого самоврядування всіх рівнів додаткових надходжень до місцевих бюджетів; можливість розвитку сільської інфраструктури: вода, каналізація, дороги, громадський транспорт, що сприяє поліпшенню життя на селі, підвищенню стандартів та умов життєдіяльності територіальних громад сіл і селищ. Обгрунтовано, що вдосконалення державного регулювання зеленого туризму можливе за умови упровадження таких заходів: розроблення й упровадження ефективного нормативно-правового забезпечення зеленого туризму; формування державної стратегії розвитку зеленого туризму та планування діяльності всіх суб'єктів взаємовідносин цієї сфери; розроблення механізмів державного залучення населення сіл і селищ до такого виду діяльності; надання консультаційних послуг особам, які вирішили працювати у сфері зеленого туризму. Доведено значущість кластерного підходу до організації сільського зеленого туризму. Акцентовано, що переваги створення кластера сільського зеленого туризму полягають у тому, що з різних підприємців (власників садиб, представників сфери послуг, місцевих майстрів), державних органів та органів місцевого самоврядування, громадськості утворюються об'єднання, які за рахунок координації спільних зусиль можуть ефективно створювати та реалізувати туристичний продукт сільського туризму, наслідком чого є всебічний розвиток сільських територій через ефективне використання ресурсів.

Розроблено авторську концепцію адміністративної юрисдикції України у прибережних водах і здійснення прав прибережної держави у водних просторах, на яких поширюється її суверенітет або суверенні права. Зазначено, що сфера суспільних відносин, яка потрапляє до предмета регулювання адміністративного права саме у прибережних водах, є найзначнішою і зазвичай вагомо "обтяженою" вимогами міжнародних угод, а концепція адміністративної юрисдикції у прибережних водах має характер міждисциплінарної, ґрунтується на теорії та практиці внутрішньодержавного адміністративного та міжнародного публічного права. Обґрунтовано тезу щодо того, що правовий режим прибережних вод є формою реалізації адміністративної юрисдикції прибережної держави, охарактеризовано режими внутрішніх вод, територіального моря та виключної (морської) економічної зони України. Указано на одночасну дію у цих водах декількох видів режимів, забезпечення паралельної дії нормативних приписів міжнародних угод та норм національного законодавства, що у сукупності являють собою конгломерат режимних правил з метою захисту державної території, акваторій, що належать до її складу, а також штучних островів та інших установок у виключній (морській) економічній зоні України. Виявлено сфери адміністративної юрисдикції України у прибережних водах, які досі не отримали нормативно-правового забезпечення у діючому законодавстві, запропоновано шляхи нормотворчих робіт у цьому напрямку. Класифіковано засоби адміністративно-правового примусу, здійснюваного у прибережних водах України, виокремлено види адміністративних послуг у системі публічного адмініструвння прибережними водами, відзначено вади та запропоновано механізм організаційно-правового забезпечення окремих із них.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х912.52(4УКР) + Х819(4УКР)125.4

Рубрики:

Водна територія

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА437854 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 
Видання зберігається у :